Постанова 4855 № 640/2111/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2111/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 17.11.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України у вигляді ненадання відповіді на звернення позивача та інших від 28.07.2018 про дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві житлового будинку та зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України розглянути звернення позивача та інших від 28.07.2018 та надати обґрунтовану відповідь Позовні вимоги обґрунтовано порушенням вимог ст. 3, 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення від 28.07.2018. Також позивач посилається на ст. 25 Закону України «Про архітектурну діяльність», згідно з якою громадяни та громадські організації, які не беруть безпосередньої участі у створенні об`єктів архітектури, мають право: одержувати в органах влади інформацію щодо підготовки і прийняття рішень з планування, забудови та реконструкції населених пунктів, окремих територій і конкретних об`єктів архітектури, додержання при цьому вимог законодавства про збереження пам`яток історії та культури, довкілля; брати участь в обговоренні архітектурних рішень проектів у встановленому порядку; захищати свої інтереси під час проектування і будівництва нових та експлуатації існуючих об`єктів архітектури відповідно до законодавства. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що звернення від 28.07.2018 щодо будинку по АДРЕСА_2 розглянуто ним у встановленому порядку і надано відповідь в передбачені законодавством строки. По суті відповіді відповідач посилається на відсутність повноважень вжити заходи, про які просили мешканці, оскільки будинок вже було введено в експлуатацію, про що повідомлено у відповіді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відповідач безпідставно передав розгляд звернення іншому органу, ухилився від законодавчого обов`язку надання обгрунтованої відповіді у встановлений законом строк, тому відповідь відповідача не відповідає Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента від 07.02.2008 №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», ст.25 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.40 Конституції України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є власником квартири у АДРЕСА_2 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №539 від 09.03.2016, укладеного з ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг». Відповідно до сертифікату серії IV №165143580875, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 23.12.2014 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 15.12.2014, було засвідчено факт відповідності збудованого багатоквартирного будинку проектній документації та його готовність до експлуатації. Після заселення до квартири у позивача виник сумнів у безпечності володіння нею, оскільки будинок був зданий в експлуатацію з будівельними недоліками. 28.07.2018 позивач та інші мешканці квартир у будинку по АДРЕСА_2 звернулися до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з проханням провести позапланову перевірку щодо відсутності у будинку необхідної та достатньої інфраструктури та її відповідності державним стандартам будівництва. Згідно з відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у м. Києві від 08.08.2018 №10/26-5/080/10 (на ім`я ОСОБА_2 ) повідомлено про те, що згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, повноваження інспекції здійснювати заходи, спрямовані на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, поширюються лише під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю відповідача та вважаючи її протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що компетенція відповідача щодо здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю обмежена періодом виконання підготовчих та будівельних робіт, тоді як будинки, здані в експлуатацію, об`єктом вказаного контролю не є, про що і було повідомлено заявників. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Згідно зі ст. 15, 16 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Згідно зі ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, в тому числі, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Відповідно до матеріалів справи мешканці будинку по пр-т Ак. Глушкова, 9-В звернулися 28.07.2018 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з вимогою щодо проведення позапланової перевірки. Відповідачем в передбачені ст. 20 Закону № 393/96-ВР строки листом від 08.08.2018 №10/26-5/080/10 надано відповідь на вимогу, в якій роз`яснено відсутність компетенції вжиття саме такого заходу, про який зазначено у вимозі - провести перевірку. Перевірка є способом державного нагляду (контролю) у господарській діяльності, і її підстави та порядок прямо передбачені чинним законодавством. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми закону Кабінет Міністрів України постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5 Порядку № 553). Відповідно до пункту 6 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 7 Порядку № 553). При цьому, вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, це: - подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; - необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; - виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; - перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; - вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; - звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; - вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Згідно положень зазначених статті 41 Закону № 3038-VI та Порядку № 553 для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі 465/1461/16-а. Отже, оскільки об`єкт, щодо якого позивач просить здійснити перевірку, вже закінчений будівництвом, є акт про готовність об`єкта до експлуатації, що не заперечується самим позивачем, з огляду на вимоги законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи мотиви, якими позивач обґрунтовує звернення до відповідача від 28.07.2018, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідача були відсутні повноваження для проведення перевірки з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 41 Закону. Апеляційний суд також зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноваженому органу державного архітектурно-будівельного контролю надано також право на проведення позапланової перевірки у разі необхідності проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Однак для забезпечення стабільності та правової визначеності відносин у сфері містобудування строк, протягом якого суб`єкт владних повноважень може провести позапланову перевірку з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону, обмежено періодом протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів. З матеріалів справи вбачається, що сертифікат серії IV №165143580875, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 23.12.2014 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 15.12.2014, чим засвідчено факт відповідності збудованого багатоквартирного будинку проектній документації та його готовність до експлуатації, а із заявою про проведення перевірки позивач звернувся лише 28.07.2018, тобто після спливу тримісячного строку, наданого законом для здійснення перевірки відомостей, вказаних у декларації. Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведеними нормами законодавства компетенція відповідача щодо здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю обмежена періодом виконання підготовчих та будівельних робіт, тоді як будинки, здані в експлуатацію, об`єктом вказаного контролю не є, про що і було повідомлено заявників, тому відповідачем виконано загальні вимоги Закону №393/96-ВР щодо розгляду звернення позивача. При цьому доводи апелянта щодо безпідставної передачі розгляду звернення іншому органу, ухиляння від законодавчого обов`язку надання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дані твердження повністю спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 03.03.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна