Постанова 4854 № 400/919/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/919/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення № 11915/61-2019 від 22.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд: ( - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління національної поліції в Миколаївській області Новоодесеький відділ вихідний № 11915/61-2019 від 22.11.2019 року, щодо відмови позивачу у виданні дозволу на придбання мисливської нарізної зброї; - зобов`язати Головне управління національної поліції в Миколаївській області підписати та видати дозвіл на право придбання мисливської нарізної зброї в особисте користування позивача на підставі та відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви Новоодеського ГУНП у Миколаївській області з додатками від 22 жовтня 2019 року. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 22.010.2019р. до Новоодеськиого відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з заявою про надання дозволу на придбання зброї, отримав відмову у видачі відповідного дозволу. Підставою для відмови стало те, що працівники поліції приїхавши до позивача за місцем його проживання (адреса: АДРЕСА_1 ) встановили, що ОСОБА_2 був відсутній вдома, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення, про який позивач дізнався лише з листа відповідача

2. Позивач вважає, що такої підстави не передбачено чинним законодавством України, а складання протоколу не є підставою для відмови у видачі дозволу на придбання зброї. Представник відповідача, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначав, що оскільки ГУНП в Миколаївській області не приймалось жодне управлінське рішення щодо видачі чи відмови у видачі ОСОБА_2 дозволу на зброю, а з особистою заявою до ГУНП в Миколаївській області позивач не звертався. Відповідне питання згідно Наказу МВС України від 21.08.1998 року № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" (далі - Інструкція № 622) та розглядається за заявою особи до органу поліції за місцем проживання заявника. Представник відповідача, Новоодеський відділ поліції ГУНП в Миколаївській області, повідомив, що в ході розгляду матеріалів на отримання дозволу на придбання однієї одиниці мисливської гладкоствольної зброї за заявою ОСОБА_2 , було встановлено, що останній за вказаною ним адресою тривалий час не проживає, тобто нема можливості перевірити заявника чи є умови зберігання зброї на яку він просить дозвіл як зазначено в наказі 622 МВС України п 12.2. Крім того, 01.11.2019 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ст.191 ч.1 КУпАП України, (порушення правил зберігання та перевезення зброї), за що 26.11.2019 року Новоодеським районним судом було прийнято рішення про накладення штрафу на останнього. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Новоодеського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи, суд не надав належної оцінки викладеним доводам, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_3 ОСОБА_1 22.10.2019р. звернувся до Новоодеського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з заявою про надання йому дозволу на придбання однієї одиниці мисливської гладкоствольної зброї. 22.11.2019 року Новоодеський відділ поліції ГУНП в Миколаївській області листом від 22.11.2019р. за вих. № 11915/61-2019 відмовив позивачу у видачі дозволу на придбання однієї одиниці зброї. Відповідач 2 в своєму листі вказав, що за заявою ОСОБА_2 про надання відповідного дозволу проведено перевірку, за результатами якої було встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , позивач постійно не проживає, неодноразово був здійсненний виїзд за даною адресою дільничним офіцером поліції, для перевірки умов зберігання зброї, тому не відомо чи є умови для зберігання зброї на яку ОСОБА_2 хочете отримати дозвіл. Також згідно баз даних встановлено, що відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за порушення правил перевезення зброї передбачено ч.1 ст.191 КУпАП України. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду з відповідним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись 22.10.2019р. до Новоодеського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з відповідною заявою не дотримався вимог встановлених п.12.2, п.12.5 Інструкції №

622. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до пункту першого Положення про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (далі - Положення про дозвільну систему), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. За змістом пункту другого цього Положення про дозвільну систему, до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї. В силу пункту 9 Положення про дозвільну систему, видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється: на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї - у порядку, визначеному МВС. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2015 року № 1644 «Про реалізацію повноважень Національної поліції України з видачі та анулювання дозволів» наказано ужити організаційних заходів з реалізації Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» в частині покладення на органи Національної поліції повноважень з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї. До врегулювання на законодавчому рівні повноважень органів Міністерства внутрішніх справ України при виконанні Національною поліцією України повноважень, передбачених пунктом 1 цього наказу, застосовувати норми, визначені наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 жовтня 1993 року № 642 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706 «Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1993 року за № 163, наказом Міністерства внутрішніх справ від 21 серпня 1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1993 року за № 637/3077, та наказом Міністерства внутрішніх справ від 13 червня 2000 року № 379/ДСК, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2000 року за № 696/4917. Національній поліції України організувати діяльність з реалізації повноважень, указаних у пункті 1 цього наказу, через: 1) Департамент превентивної діяльності Національної поліції України; 2) уповноважений підрозділ (управління, відділ, сектор) з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України; 3) відповідні підрозділи територіальних органів Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, районах, містах, районах у містах. Відтак, з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» повноваження з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї покладено на органи Національної поліції, які до врегулювання на законодавчому рівні повноважень застосовують норми Інструкції №

622. У відповідності до пункту 1.3 Інструкції № 622, основними завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя)), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою. Згідно пункту 2.3.2 Інструкції №622, дозволи на придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв громадянами України видають управління (відділи) превентивної діяльності Головного управління національної поліції. Пунктом 12.1 Інструкції № 622 визначено, що правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність. Пунктом 12.2 Інструкції № 622 встановлено, що для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи: заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім`я керівника органу поліції за місцем проживання заявника; заповнена картка-заява (додаток 14); медична довідка (крім охолощеної зброї); довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї); платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв`язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги; копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України. Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо). Якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії. Особи, що звернулися до органів поліції за видачею дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв, персонально відповідають за достовірність наданих документів відповідно до законодавства України. Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Новоодеського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з заявою про надання йому дозволу на придбання однієї одиниці мисливської гладкоствольної зброї. В ході розгляду матеріалів на отримання дозволу на придбання однієї одиниці мисливської гладкоствольної зброї, Нооводеським відділом встановлено, що ОСОБА_2 за вказаною ним в заяві адресою ( АДРЕСА_1 ) тривалий час не проживає, тобто у Новоодеського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області немає можливості перевірити заявника чи є умови зберігання зброї на яку він просить дозвіл як зазначено в наказі 622 МВС України п 12.2. 27.02.2020 року до ЧЧ Новоодеського ВП надійшов рапорт від ст. інспектора з КОЗ у СДС Новодеського ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , про те, що ним здійснювалася перевірка власника МГЗ гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , однак не приставилось за можливе здійснити перевірку зброї в даного власника зброї, оскільки останній за вище вказаною адресою не проживає, з даного приводу 2 одиниці зброї було виставлено в кримінальну базу, оскільки зброя не під контрольна органами поліції. Крім цього, з матеріалів вбачається, що працівниками поліції для проведення перевірки щодо правил зберігання зброї позивачем, неодноразово здійснювалися виходи за місцем проживання ОСОБА_2 та встановлено, що ОСОБА_2 постійно не проживає за адресою АДРЕСА_1 вже тривалий час (більш ніж сім років згідно пояснень сусідів). Даних про зміну місця проживання позивач до Новоодеського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області не надавав. Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.12.2 Інструкції № 622 особи, що звернулися до органів поліції за видачею дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв, персонально відповідають за достовірність наданих документів відповідно до законодавства України. Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо). З огляду на вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.