Постанова 4851 № 520/5796/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 р.Справа № 520/5796/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 03.08.20 року по справі № 520/5796/2020 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: 06.05.2020 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 28 квітня 2020 р. про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці. 12.05.2020 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, позовні вимоги в якій викладено наступним чином: - визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 28 квітня 2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1581/5 від 05.05.2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 28 квітня 2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці та наказ Міністерства юстиції України №1581/5 від 05.05.2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих викладене в протоколі №91/04/20 від 28 квітня 2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1581/5 від 05.05.2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції помилкового зроблено висновок про те, що Дисциплінарна комісія є суб`єктом владних повноважень та може бути відповідачем по даній справі. Вказує, що під час прийняття рішення, судом першої застосовано судову практику Верховного Суду, яка не підлягала застосуванню. Зазначає, що судом першої інстанції помилково не взяті до уваги приписи частини 1 статті 21 Кодексу з процедур банкрутства України та взагалі не розмежовуються різні види відповідальності, яку несуть арбітражні керуючий за свої дії та бездіяльність. Посилається на рішення Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 та у постанові від 30.07.2019 у справі № 826/9705/17, від 25.02.2019 у справі № 9901/83/19 . Окрім цього, зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки та залишені поза увагою порушення чинного законодавства, що допущені арбітражним керуючим ОСОБА_1 у справі про банкрутство ТОВ «БІК «Інтербудінвест», що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів банкрута. Враховуючи вищенаведене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі № 520/5796/2020 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про визнання протиправними та скасування рішень відмовити. Також від Міністерства юстиції України, до суду надійшли додаткові пояснення, до апеляційної скарги. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих викладене в протоколі №91/04/20 від 28 квітня 2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці та наказ Міністерства юстиції України №1581/5 від 05.05.2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці прийнято безпідставно та всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що начальником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено доручення на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 №5 від 03.02.2020 року. В якості підстав для здійснення перевірки вказано: лист - доручення Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України 14.01.2020 року № 36/44467-33-19/9.3.1 до скарги Подольського В.О. в інтересах ОСОБА_2 від 12.12.2019 року б/н щодо діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 та доповнень до зазначеної скарги від 24.12.2019 року б/н, лист - доручення Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 21.01.2020 року № 60/1537-33-20/9.3.1 до звернення голови правління обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Аквамарин-1» Меліхова С. В. від 15.01.2020 року № МЕ-10135836 та від 15.01.2020 року №151. Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) проведено позапланову невиїзду перевірку діяльності Арбітражного керуючого ОСОБА_1 . За наслідками проведеної невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 складені довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 6 від 16.03.2020 року та акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 10 від 25.03.2020 року. В акті перевірки комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначено встановлені перевіркою порушення арбітражного керуючого. Дисциплінарною комісії арбітражних керуючих в протоколі №91/04/20 від 28 квітня 2020 року викладено рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на три місяці. Крім того, згідно витягу із вказаного протоколу прийнято рішення внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на три місяці. 05.05.2020 року Міністерством юстиції України винесено наказ №1581/5 від 05.05.2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернулась з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18 жовтня 2018 року встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Відповідно до статті 10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих затверджений наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2019 року № 3928/5 (далі по тексту Порядок № 3928/5) поширюється на арбітражних керуючих, осіб, які проводять перевірку діяльності арбітражного керуючого, та осіб, які можуть бути залучені до проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого у випадках, передбачених цим Порядком. Згідно з п.3 розділу ІІ Порядку № 3928/5 здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки; складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії з перевірки пояснень, зауважень, заперечень до Довідки та/або усунення зазначених у Довідці порушень; складання акта перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Акт перевірки) з урахуванням Довідки, пояснень, зауважень, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень. Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку № 3928/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється щодо дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці. (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 3928/5). Згідно пункту 3 розділу VI Порядку № 3928/5 комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 8) протягом: двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень; двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень до Довідки. Відповідно до ч.2 ст.19 Кодексу України з процедур банкрутства дисциплінарним проступком є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого; 2) порушення правил професійної етики арбітражного керуючого; 3) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 4) невиконання статуту та рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих. Згідно з ч.1, ч.2 ст.21 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом. Частиною 1 статті 23 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що дисциплінарні стягнення, що застосовуються до арбітражного керуючого: 1) попередження; 2) догана; 3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Відповідно до ч.6 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю). Згідно з ч.4 ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою. Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності конфлікту інтересів. Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень. Тобто, факт невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з Законом має бути підтверджений ухвалою господарського суду у справі про банкрутство боржника. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27 листопада 2019 року по справі №520/10228/18 та від 16 квітня 2020 року по справі №300/526/19. Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судовим розглядом не встановлено, а відповідачами не доведено наявності, на час винесення оскаржуваних у даній справі рішень, ухвал господарського суду, які б підтверджували певні факти допущення позивачем порушень. За таких обставин, підстави для прийняття оскаржуваних у даній справі рішень були відсутні. Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не надано оцінки та залишені поза увагою порушення чинного законодавства, що допущені арбітражним керуючим ОСОБА_1 у справі про банкрутство ТОВ «БІК «Інтербудінвест», що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів банкрута, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на час проведення аукціону) організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди.» Відповідно до 4.5 статті 49 Закону України № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон № 2343-ХІІ) замовником є ліквідатор. Тобто, до дискреційних повноважень замовника (Ліквідатора) належить визначення порядку визначення організатора аукціону, закон лише вказує на те, які мають бути основні критерії для визначення організатору аукціону. Норми Закону № 2343-ХІІ не містять конкретного переліку заходів, які повинен вжити арбітражний керуючий, з метою проведення такого конкурсу, форму його рішення про порядок проведення аукціону (Законом не вимагається що таке рішення має бути оформлено окремим письмовим документом). Не містить також закон вимог щодо необхідності здійснення публікацій порядку, рішення про його затвердження. Крім того, даний закон не містить вимоги щодо публікації оголошення у друкованих засобах про проведення такого конкурсу, як безпідставно та без посилань на будь-які норми зазначено в Акті перевірки. У частині третій статті 98 Закону № 2343-ХІІ установлено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор здійснив усі заходи на виконання приписів законодавства, з врахуванням відповідних норм щодо надання його права визначати порядок проведення конкурсу, а саме ліквідатор: 1.Визначив порядок проведення конкурсу, який письмово повідомив можливим організаторам.

2. Повідомив про проведення конкурсу декілька організацій які мають ліцензію, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів. В листі також було визначено порядок проведення конкурсу.

3. Визначив переможця аукціону. При визначенні переможця було враховано наявність права на здійснення діяльності організатора аукціону, достатнього, але не менш як три роки, досвіду проведення аукціонів, а також запропонована найменша сума винагороди. В позовній заяві позивач зазначив, що вважає повідомлення листом більш ефективним, з огляду на те, що відомості про суб`єкти, які можуть здійснювати діяльність організатора аукціону, є загальновідомою інформацією, в той же час немає даних, що організатори аукціонів здійснюють щоденний моніторинг друкованих засобів масової інформації з метою пошуку замовлень. Щодо посилань відповідача на те, що встановленими вимогами організації проведення аукціону з подачі заяв на участь у проведенні аукціону з продажу майна ТОВ «БІК «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» , потенційним учасникам аукціону не було забезпечено реальних умов для подання відповідних заявок, тим самим створено штучні умови для їх усунення від участі в аукціоні, колегія суддів зазначає наступне. Вказані висновки відповідача є припущенням та особистою думкою членів комісії, та не ґрунтуються на вимогах закону. Як вбачається з матеріалів справи аукціон призначався тричі. Заявки на останній аукціон можливо було подавати протягом декількох днів. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість оскарження аукціону особами, які хотіли взяти в них участь, але не змоги через їх дискримінацію, створення нерівних прав. Будь-яких скарг до арбітражного керуючого, суду чи інших органів від осіб, які хотіли б, але не змогли, взяти участь в аукціоні, не надходило. Теж саме стосується й доводів відповідача стосовно того, що встановлені строки для пред`явлення учасниками заявок на участь в аукціоні не можуть бути розцінені як розумні та спрямовані на досягнення основної мети проведення аукціону. В акті перевірки відсутні відомості про встановлення будь-яких осіб, чиї права на доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, і на ознайомлення з таким майном було порушено. Вищезазначені висновки комісії з перевірки ґрунтуються не на приписах конкретних норм законодавства, а на припущеннях та на довільному трактуванні вимог нормативно-правових актів. Щодо посилань відповідача на те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 достовірно будучи обізнаною про облік вказаних активів у боржника як капітальних інвестицій, що відображено в інвентаризаційних описах за її підписом, здійснила реалізацію вказаних активі як будівельних матеріалів, замість їх реалізації як майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, не маючи для цього відповідних підстав, що призвело до: штучного заниження ціни на вказані активи через неврахування усіх факторів, які впливають на ціноутворення, що призвело до завдання шкоди боржнику, кредиторам, порушення прав третіх осіб, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 по справі № 910/12257/13 боржнику належать саме будівельні матеріали та обладнання. Тобто під час виконання своїх повноважень діяла в інтересах учасників справи про банкрутство, чітко дотримуючись позиції суду. При цьому, у випадку якщо б ОСОБА_1 не здійснила продаж майна вона б грубо порушила свої обов`язки як ліквідатор. Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 23.12.2019 у справі № 818/1874/17: «Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для застосування до арбітражного керуючого заходів дисциплінарного впливу є вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконання або неналежне виконанні своїх обов`язків. Для притягнення арбітражного керуючого до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення. вина повністю арбітражного керуючого доведена. встановлені обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. Відсутність наведених складових є підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до дисциплінарної відповідальності невмотивованим та необґрунтованим. Отже, вирішуючи спори щодо законності рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), суди мають з`ясувати чи мали місце обставини, на які посилається контролюючий орган, якими доказами вони підтверджені та наявність вини арбітражного керуючого у виявлених порушеннях. У разі прийняття Дисциплінарною комісією такого рішення, комісія має зазначити обставини, порушення та мотиви, за яких контролюючий орган дійшов висновку про необхідність застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.». В даному випадку Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих не надано оцінки усім документам та обставинам, які надавались позивачем, а в Акті перевірки не назначено підставі їх неврахування. Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі № №813/4449/15 зазначає, що «грубим порушенням арбітражним керуючим вимог Закону №2343-ХІІ, в контексті пункту 7.1 Порядку № 1284/5, є таке порушення вимог вказаного Закону, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали. Таким чином, виходячи із предмета даного спору, а також зважаючи на викладене, Верховний Суд наголошує, що судам при вирішенні цієї справи необхідно було встановити: які саме порушення чинного законодавства ставилися у вину позивачу як арбітражному керуючому в спірних правовідносинах з огляду на встановлені перевіркою обставини та чи дійсно такі порушення мали місце і якими доказами це підтверджується; чи вживалися позивачем усі передбачені законом, необхідні та залежні від нього заходи з метою належного виконання повноважень ліквідатора, а якщо так, то які саме; чи виявлені порушення об`єктивно залежали від дій позивача». Відповідачами у межах спірних відноси, не доведено наявності правових підстав для застосування до позивача такого вид стягнення як тимчасове зупинення діяльності арбітражного керуючого, оскільки не обґрунтовано вчинення позивачем саме грубого порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), адже саме грубі порушення законодавства є підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. В даному випадку Дисциплінарною Комісією арбітражних керуючих та Міністерством Юстиції України не доведено належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 вчинено таке діяння, що є грубим порушенням, яке є підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. Щодо посилань скаржника на те, що позивачем порушено положення ч. 2 ст. 50 Закону № 2343-ХІІ, а саме те, що в розміщеному в оголошеннях тексті договору, відсутні умови щодо характеристики майна, які повинні відповідати вимогам статті 59 Закону, відсутні умови щодо строків передачі майна покупцю, а також відомості про наявність або відсутність обтяжень стосовно майна, колегія суддів зазначає наступне. У складі оголошення наявні фотографії об`єкту, опис будівельних матеріалів згідно судового рішення (ухвали господарського суду м. Києва від 06.06.2018 по справі № 910/12257/13), місцезнаходження вказано декілька разів (у описі матеріальних активів, у тексті проекту договору, у державному акті на право постійного користування), у характеристиці об`єкту. Стаття 59 Закону № 2343-ХІІ дійсно містить низку додаткових вимог до оголошення, якщо продається нерухоме майно, земельні ділянки, транспортні засоби тощо. Однак, вказана норма не встановлює будь-яких додаткових вимог для продажу будівельних матеріалів. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2018 по справі №910/12257/13 визнано право власності на 78% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого житлового будинку, розташованого за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131 (секція № 1) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест». Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання не тільки учасниками у справі про банкрутство, але і всіма іншими особами, було встановлено, що відповідне майно ТОВ БІК «Інтербудінвест» є будівельними матеріалами, а не об`єктом незавершеного будівництва як видом нерухомого майна. Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Оскільки суд чітко та однозначно визнав за ТОВ БІК «Інтербудінвест» право власності саме на будівельні матеріали та обладнання арбітражний керуючий незалежно від його особистої позиції та думки не має права діяти всупереч судовому рішенню, яке набрало законної сили. Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції невірно застосовано судову практику Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне. Посилання відповідача на те, що у справах № 300/526/19 та № 520/10228/18 Верховним Судом застосовано частину 11 та 12 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність 21.10.2019 у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки на час виконання повноважень ліквідатора у справі № 910/12257/13 про банкрутство ТОВ БІК «Інтербудінвест» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ще був чинний. Так Договір №1 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, укладений ТОВ БІК "Інтербудінвест", в особі ліквідатора Тищенко О.І. та Торговою біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" було укладено 08.10.2019р., Крім того, згідно Довідки про результати позапланової перевірки діяльність арбітражного керуючого від 16.03.2020 р. № 6 перевіркою встановлено порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 саме положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також колегія суддів зазначає, що хоча з 21.10.2019р. законодавство України, яке регулює процедуру банкрутства і зазнало змін, але дані зміни не виключили судовий контроль за діями ліквідатора в процедурі судового банкрутства. Щодо посилань відповідача на те, що предметом оскарження у справі № 300/526/19 був припис про недопущення повторних порушень, винесений Головним територіальним управлінням юстиції у Волинській області, який не є дисциплінарним стягненням згідно статті 23 Кодексу з процедур банкрутства та накладається Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих, у зв`язку з чим правовідносини у справі № 300/526/19 не є подібними правовідносинам, які склались під час розгляду позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. В даному випадку аналогічними у даній справі та у справі № 300/526/19 є саме питання встановлення порушень арбітражними керуючими. Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування судом першої інстанції під час розгляду судової практики Верховного Суду у справах № 300/526/19 та 520/10228/18. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду, в даному випадку, з урахуванням предмету позову, підлягає застосуванню постанови Верховного Суду зазначені судом вище. Щодо доводів апелянта стосовно того, що Дисциплінарна комісія не може бути відповідачем у даній справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини третьої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У свою чергу пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України надано визначення суб`єкта владних повноважень, це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Процесуальним законодавством встановлено, що в окремих випадках суб`єктами владних повноважень може бути інший суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих функцій. Тобто, як суб`єкт владних повноважень може також виступати особа, яка не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, але в силу повноважень, наданих законодавством, виконує окремі владні управлінські функції або делеговані повноваження. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України, відповідно до пунктів 1. 3. 10 якого Мін`юст є державним органом з питань банкрутства та здійснює державну політику з питань банкрутства у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням. У свою чергу пункти 1, 2 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2019 № 2993/5 (далі - Положення про Дисциплінарну комісію), визначають порядок утворення при Мін`юсті, як державному органі з питань банкрутства, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих її завдання, функції та засади діяльності. Згідно з пунктом 3 Положення про Дисциплінарну комісію основними завданнями Дисциплінарної комісії є розгляд питань та прийняття рішень щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарна комісія відповідно пункту 4 Положення про Дисциплінарну комісію розглядає подання структурного підрозділу Мін`юсту, що забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ Мін`юсту), саморегулівної організації арбітражних керуючих про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження звернень фізичних і юридичних осіб щодо діяльності арбітражних керуючих направляє відповідні звернення на перевірку до структурного підрозділу Мін`юсту чи саморегулівної організації; приймає рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу Мін`юсту чи саморегулівної організації про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. Аналогічні положення містить й стаття 22 Кодексу України з процедур банкрутства, якої зокрема визначено, що дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для розгляду питань щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. До складу дисциплінарної комісії входять сім осіб, три з яких призначаються наказом керівника державного органу з питань банкрутства, а чотири призначаються з`їздом арбітражних керуючих. Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить два роки. Очолює дисциплінарну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу. Отже, при Міністерстві юстиції України створюється Дисциплінарна комісія, яка діє відповідно до Положення про Дисциплінарну комісію, що визначає організаційні засади, завдання та порядок діяльності Дисциплінарної комісії. Колегія суддів зазначає, що вданому випадку позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1581/5 від 05.05.2020 року та визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 28 квітня 2020 року, яка створена при цьому Міністерстві. З огляду на предмет спору, позовні вимоги та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, враховуючи обсяг та межі спірних правовідносин, враховуючи те, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих створена при Міністерства юстиції України, колегія суддів вважає, що Дисциплінарна комісія арбітражних є належним відповідачем у даній справі. Крім того, відповідно до п. 4 ч.3 розділу IV Положення про відділ банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке затверджено Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02.01.2020 2/В головні та провідні спеціалісти відділу мають право брати участь у судових засіданнях, діяти в судах України від імені структурних підрозділів Міністерства юстиції України, комісій, інших органів, утворених при Міністерстві юстиції України, з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих викладене в протоколі №91/04/20 від 28 квітня 2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці та наказ Міністерства юстиції України №1581/5 від 05.05.2020 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 3 (три) місяці прийнято безпідставно та всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року по справі № 520/5796/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош І.С. Чалий Повний текст постанови складено 03.03.2021 року