Постанова Київський апеляційний суд № 756/16232/20

Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 15 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Теплик Вінницької області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм у ТОВ "Кийтранс-2005", РНОКПП НОМЕР_1 , на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року, у с т а н о в и в : Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 12.01.2021 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП. Як встановив суд, 30 листопада 2020 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , який працював водієм маршрутного таксі № 581, за адресою: м. Київ, просп. Рокоссовського, 2, здійснював перевезення пасажирів без засобів індивідуального захисту - маски, чим порушив вимоги розпорядження Київської міської державної адміністрації № 641 від 22.07.2020. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати і закрити провадження у справі щодо нього на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, оскільки поліцейський не зібрав достатню кількість доказів на підтвердження його винуватості, зокрема, пояснення свідків, дані фото- та відео фіксації. Походження наявної у справі фотокартки невідоме, так як на ній відсутні дата та час, номер пристрою фотофіксації, державний реєстраційний номер та марка транспортного засобу. Отже, суд обмежився лише оцінкою протоколу та не взяв до уваги його пояснення про те, що він зупинився, коли в салоні були відсутні пасажири, і на момент складення протоколу не здійснював перевезення пасажирів, що свідчить про неповноту з`ясування обставин справи. Посилаючись на стандарт доказування "поза розумним сумнівом", рішення Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії", відповідно до яких у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист, вважає, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів того, що він здійснював перевезення пасажирів без засобів індивідуального захисту (захисної маски). Крім того, посилається на недотримання суддею приписів ст.33 КУпАП, оскільки, накладаючи на нього стягнення, не було враховано, що він утримує дитину ОСОБА_2 , 1987 року народження, яка є інвалідом І групи з дитинства. До апеляційного суду ОСОБА_1 , який повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився і відомості про поважні причини неявки не надав. А тому згідно з ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав. Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно з ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і дав належну оцінку доказам. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами. Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 ; рапорті дільничного офіцера поліції СП Оболонського УП ГУНП у м. Києві; фотокартках із зображенням водія за кермом маршрутного таксі без засобів індивідуального захисту; письмових поясненнях ОСОБА_1 , наданих під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, який не заперечував викладені в протоколі обставини та повідомив, що маска на ньому була приспущена, так як він говорив по телефону та не встиг її одягнути. В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 також вину у вчиненні правопорушення визнав частково, однак пояснив, що зняв маску на передостанній зупинці. Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду і доводи апеляційної скарни їх не спростовують. Твердження в апеляційній скарзі про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП та відомчого нормативного акту є надуманими, на користь чого свідчить те, що ОСОБА_1 не конкретизує, в чому саме виразилася ця невідповідність. Абсолютно формальними є і посилання на практику Європейського суду з прав людини, якої нібито не дотримав суддя місцевого суду. Незважаючи на те, що на наявних у справі фотознімках не зазначено час та дату їх створення, у сукупності з поясненнями ОСОБА_1 , вони беззаперечно доводять, що останній перевозив пасажирів у громадському транспорті без маски і спростовують його пояснення, надані поліцейському, що нібито маска була приспущена. Що стосується відсутності даних про реєстраційний номер та марку транспортного засобу, яким він перевозив пасажирів, то вони не мають ніякого значення для з`ясування обставин справи про порушення правил карантину людей. Оскільки причини, чому він був без маски, у поясненнях поліцейському, суду та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить різні, це дає достатні підстави вважати їх не щирими і розцінити як намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.443 КУпАП, доведена повністю. Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, з урахуванням положень ст.33 КУпАП і є мінімальним за розміром. При цьому доводи ОСОБА_1 про те, що суд не врахував перебування на його утриманні дитини інваліда, є безпідставними, оскільки вони нічим не підтверджені. Не долучив він відповідні документи і до апеляційної скарги. Разом з тим, правила щодо карантину людей, які порушив ОСОБА_1 , встановлені Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 641 від 22.07.2020, посилання на яку містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, а не розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 641 від 22.07.2020, як про це помилково вказав суд у постанові. Крім того, уповноваженою посадовою особою Національної поліції протокол щодо ОСОБА_1 складено за ч.1 ст.443 КУпАП, однак постанова не містить даних про те, якою частиною ст.443 КУпАП передбачена відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення. Згідно з ч.8 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки, викладаючи опис обставин, установлених під час розгляду справи, суддя місцевого суду неправильно зазначив нормативний акт, який встановлює правила карантину людей, і не конкретизував нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, тобто неправильно застосував норми матеріального права, постанова підлягає зміні шляхом уточнення вказаних даних. На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.443 КУпАП, змінити. Внести зміни в мотивувальну частину постанови, зазначивши в описі обставин, установлених під час розгляду справи, про порушення ОСОБА_1 вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 641 від 22.07.2020, та у тексті постанови про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.443 КУпАП. У решті постанову залишити без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.М. Тютюн