Постанова 4814 № 532/1939/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/1939/20 Номер провадження 22-ц/814/583/21Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі : головуючого судді Абрамова П.С., суддів Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., при секретарі Зеленській О.І. розглянувши в спрощеному порядку з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Кобеляцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове право ,- ВСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Кобеляцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове право. У своєму позові прохав, визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яке складається з : 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,22 гектара, переданої для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території с. Михайлівка, Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 , частина яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в с. Михайлівка Диканського району Полтавської області, яка згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №017794, виданого 27 березня 1998 року Стасівською сільською радою народних депутатів Диканського району Полтавської області, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №613, належала померлому ОСОБА_4 короткого змісту вимог апеляційної скарги; Дане рішення ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку. В своїй скарзі прохає, скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, ОСОБА_1 у повному обсязі. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Апелянт вказує, що вважає вказане рішення винесене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків викладених у рішенні обставинам справи. Зазначає, що при наданні оцінки поданим ним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття рішення суду слід було взяти до уваги і факт визнання позову відповідачем, що у свою чергу є підставою для задоволення позову. Однак, в супереч нормам процесуального права суд, при винесенні рішення не навів мотивів неприйняття визнання позову відповідачем , не вмотивував, у чому полягає обґрунтований сумнів суду щодо достовірності обставин справи, які визнані відповідачами, або щодо добровільності їх визнання, не вказав, якому закону суперечить визнання позову відповідачами, або ж права, свободи чи інтереси яких осіб порушує таке визнання позову. Таким чином, вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного ухвалення рішення. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; Місцевим судом встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтаві помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина , яка складається з : - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в с. Михайлівка Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області ; - житловий будинок в АДРЕСА_2 ; - земельна ділянка площею 0, 006 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5321810100:50:004:0530 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Судом також встановлено , що спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є його діти : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , сторони у справі , які в установленому законом порядку прийняли спадщину. Встановивши вказаний факт, місцевий суд дійшов висновку, про те, що кожен із спадкоємців має рівне право на спадкове майно по 1/3 частині спадкового майна. Апеляційний суд вважає , що висновки місцевого суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права. У відповідності з вимогами ст.367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. За правилами ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК Україну першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ч. 1ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Як вбачається із Свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.02.1998, відділом приватизації житла відділу освіти Полтавської області с. ОСОБА_5 , власниками квартири АДРЕСА_1 є померлий ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та позивач у справі ОСОБА_1 . Частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом - ч.2 ст. 372 ЦК України. Враховуючи рівність часток у спільній сумісній власності , частка нині померлого ОСОБА_4 у належній йому на праві спільної сумісної власності квартири становить 1/3 частина, на яку і відкрилася спадщина. Виходячи з рівності часток при спадкуванні між всіма спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , відсутність угод щодо зміни часток у спадщині, в межах заявлених позовних вимог спадкове майно у вигляді 1/3 житлової квартири АДРЕСА_3 повинно бути розподілено між спадкоємцями в рівних долях, кожному по 1/9 частині від спадкового майна. У відповідності з Державним актом про право приватної власності на землю виданого на підставі рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради Диканського району від 28.11.1997 року № 130, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,22 га з цільовим призначенням ведення особистого підсобного господарства. Право власності на спадкове майно на цю земельну ділянку також належить усім спадкоємцям в рівних долях , тобто по 1/3 частині. Таким чином місцевий суд вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Доводи ОСОБА_1 про порушення місцевим судом вимог ст. 82, 206, 263 ЦПК України та вимог ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.1 протоколу № 1 , ст. 41 Конституції України та вимог ст. 15,16 Ц України є безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що дійсно відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до місцевого суду подали заяви про визнання позову ( а. с. ( а. с. 53, 66, 67). Ухвалою Диканського районного суду від 28 грудня 2020 року було відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачами. Апеляційний суд вважає , що відмовляючи у прийнятті визнання позов відповідачами та частково задовольняючи позовні вимоги місцевий суд вірно врахував , що до спадкоємців переходить право власності на спадкове майно з моменту відкриття спадщини та вступу в спадщину. Відповідачі у справі вступили в спадщину. Відповідно до вимог ст. 1273 - 1275 ЦК України спадкоємці від спадщини не відмовлялися. В установленому законом порядку вони також не проводили розподіл між собою спадкового майна. Визнання відповідачами позову не є тотожною обставиною щодо відмови від спадщини в тому числі на користь інших спадкоємців , чи розподілу між спадкоємцями спадкового майна. За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі визнали позов не є безумовною підставою для того , щоб суд задовольнив позовні вимоги. Аналогічним чином , визнання апеляційної скарги не є безумовною підставою для її задоволення. Доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.1 протоколу № 1 , ст. 41 Конституції України та вимог ст. 15,16 ЦК України є неаргументовані. Дійсно позивач у справі вправі на власний розсуд обирати спосіб захисту свого порушеного права. Однак суд вирішує спір на підставі норм матеріального права . В даній справі місцевий суд вірно врахував зміст позовних вимог - визнання права власності на спадкове майно та вирішив спір на підставі норм матеріального права з врахуванням права на спадщину усих спадкоємців . Місцевий суд вірно врахував підстави та предмет позову обґрунтування позовних вимог позивачем у справі , та в цих межах розгляну спір , що повністю відповідає вимогам ст. ст. 2,5,11,12,13 ЦПК України. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами права, а доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для зміни чи скасування судового рішення не встановлено. Враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити , підстави для розподілу понесених судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2020 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2021 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук