Постанова 4803 № 210/322/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/923/21 Справа № 210/322/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/322/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Криворізька загальноосвітня школа Інтернат І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2020 року, яке ухвалено суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 липня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Криворізької загальноосвітньої школи Інтернат І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалася на те, що з 1999 року по теперішній час вона працює вихователем Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів № 1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. Наказом Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів № 1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області №60 к/тм від 21.12.2019 року її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. В якості підстави винесення догани зазначено «допустила розповсюдження конфіденційної інформації про дитину-учня школи, чим завдано моральну шкоду дитині та її родині; порушила посадову інструкцію вчителя логопеда п. 5,1., п. 5.2, наказ по КЗШІ №1 від 20.08.2019 р. №233 (з яким працівник ознайомлений), Статут школи п. 5.7.10, п.5.7.7., Правила внутрішнього трудового розпорядку «Обов`язки працівників, школи-інтернату», Конвенцію ООН «Про права дитини» ст. 16.». Позивачка вважає, що описова частина оскаржуваного наказу не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила, в наказі не зазначено конкретних обставин, за яких вчинено проступок, зокрема, в чому саме проявилося неналежне виконання своїх обов`язків, що стало приводом до застосування догани, чи могло воно бути підставою для застосування стягнення у вигляді догани згідно КЗпП України, не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку. Зазначене формулювання наказу унеможливлює встановлення з його тексту даних щодо часу виявлення порушення, ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, а також даних щодо додержання відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення. Вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної законом. Відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку в її діях, оскаржуваний наказ не містить посилання на норму закону, яку порушено нею, не сформульований склад дисциплінарного порушення. Незаконне притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавило її можливості реалізації своїх здібностей та професійних навиків, безпідставне приниження її як людини та спеціаліста, завдало істотної шкоди авторитету, призвело до приниження честі, гідності та ділової репутації, порушення стосунків з оточуючими людьми. Зазначає, що через моральні страждання у неї погіршився стан здоров`я, стосунки з оточуючими людьми, оскільки її вважають правопорушником. Посилаючись на викладене, просила суд визнати наказ директора Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, № 60к/тм від 21.12.2019 року про оголошення догани вихователю ОСОБА_1 незаконним; скасувати наказ директора Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області № 60к/тм від 21.12.2019 року про оголошення догани вихователю ОСОБА_1 ; стягнути з Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. за спричинену моральну шкоду; стягнути з Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів № 1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, та неврахування пояснень позивачки. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що описова частина оскаржуваного наказу не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок вчинила позивачка, в наказі не зазначено конкретних обставин, за яких вчинено проступок, зокрема, в чому саме виявилось неналежне виконання нею своїх обов`язків, що стало приводом для застосування догани, не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку. Зазначене формулювання наказу унеможливлює встановлення його тексту, даних щодо часу виявлення порушення, ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної шкоди, а також даних щодо додержання відповідачем порядку застосування дисциплі­нарного стягнення. Вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної законом. Відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку в діях позивачки, оскаржуваний наказ не містить посилання на норму закону, яку порушено позивачкою, не сформульований склад дисциплінарного порушення, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання його незаконним та скасування. Позивачка наголошує на тому, що у своєму зверненні до державних компетентних органів ніяким чином не розголошувала викладені в них таємниці та конфіденційну інформацію, оскільки події, які відбулися з учнем школи 05.10.2019 року, були відомі не тільки педагогічному колективу, а й учням школи відразу після події. Крім того, звертає увагу й на ту обставину, що події з учнем школи відбулися 05 жовтня 2019 року, а її притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом від 21 грудня 2019 року. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника відповідача Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області Кислу Т.А., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює вихователем Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. Наказом №233 від 20.08.2019 року «Про нерозголошення службової таємниці» затверджено склад комісії для проведення службових розслідувань, вирішено провести з працівниками закладу роз`яснювальну роботу щодо недопущення розповсюдження конфіденційної інформації стосовно учнів школи, їхніх родин, стану здоров`я дітей, медичних діагнозів, майнових станів родин; та зобов`язано працівників закладу не допускати розголошення конфіденційної інформації щодо учнів, які (або з якими), здійснили асоціальний прояв, з яким позивачка ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 20.08.2019 року (а.с. 33, 34). 17.10.2019 року позивачка ОСОБА_1 , разом з іншими колегами, звернулася до директора Національного антикорупційного бюро України з заявою, в якій вони просили притягнути до кримінальної відповідальності групу посадових осіб освітніх, владних і правоохоронних структур, які протягом тривалого часу, увійшовши у злочинний зговір, розкрадають бюджетні кошти, здійснюють оборудки і зловживають службовим становищем у корисних цілях, порушують Закони України, права і свободи громадян і працівників учбового закладу Криворізької загальноосвітньої школи інтернат №1, чим завдають державі значні матеріальні збитки (а.с. 35). У заяві розкрито події про випадок, який стався на початку жовтня 2019 року з учнем школи-інтернату, з зазначенням часу, події - злочину проти дитини, ім`я учня, класу. 21.12.2019 року відбулося засідання комісії з приводу проведення службового розслідування факту розповсюдження службової таємниці, за наслідками перевірки закладу 12.12.2019 року представником Металургійного ВП КВП ГУНП за зверненням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до директора національного антикорупційного бюро України. На черзі денній було питання розповсюдження ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 конфіденційної інформації про дитину, злочин проти неї. Комісією вирішено вважати, що порушено посадові інструкції, наказ по школі від 20.08.2019 року №233, правила внутрішнього трудового розпорядку, статут школи, ст.16 Конвенції ООН «Про права дитини». Вирішено вважати дії педагогічних працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , безвідповідальними, жорстокими, не педагогічними відносно учня школи (а.с. 36). ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від надання пояснень щодо даної ситуації відмовилися, про що складено акт про відмову в наданні пояснень щодо вчиненого проступку від 21.12.2019 року (а.с. 41). Комісія з проведення службового розслідування з факту розповсюдження службової таємниці від 21.12.2019 року звернулася з клопотанням до адміністрації КЗШІ №1 про винесення догани, зокрема вихователю ОСОБА_1 , у зв`язку з розповсюдженням конфіденційної інформації про дитину - учня школи (а.с. 37). 21.12.2019 року директором Криворізької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області винесено наказ №60к/тм «Про оголошення догани вихователю ОСОБА_1 за порушення посадових обов`язків, розголошення конфіденційної інформації стосовно дитини, невиконання установчих документів школи» (а.с. 7). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст..ст. 147, 148, 149 КзПП України та виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено неправомірність дій відповідача, щодо порядку притягнення до відповідальності позивача, а також неналежного формулювання оспорюваного наказу. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України догана це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника, тощо. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Крім цього, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків. Таким чином, керівник установи або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Згідно з положеннями статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Відповідачем при обрані виду стягнення не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких були виявлено порушення, та попередню роботу позивача, який сумлінно та якісно виконував покладені на нього обов`язки. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, коло яких визначається трудовим договором, посадовою інструкцією тощо. Не вважається порушенням трудової дисципліни невиконання працівником вимог роботодавця про виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України). Складовими дисциплінарного проступку є дії або бездіяльність працівника, факт порушення або неналежного виконання працівником своїх трудових обов`язків, вина працівника та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю працівника та порушенням або неналежним виконанням працівником трудових обов`язків). Чинними нормами КЗпП України не визначено вичерпний перелік, за яких має застосовуватися до працівника дисциплінарне стягнення у виді саме догани, а в яких звільнення. Натомість, законодавцем передбачено ряд умов, які роботодавець повинен враховувати при застосуванні до працівника дисциплінарного стягнення. Так, роботодавець повинен враховувати попередню роботу працівника, його ставлення до виконання покладених на нього трудових обов`язків. Обов`язковою умовою до застосування дисциплінарного стягнення до працівника є відібрання у останнього письмових пояснень роботодавцем. У разі відмови працівником від надання пояснень з приводу порушення трудової дисципліни роботодавець зобов`язаний зафіксувати таку відмову шляхом складання відповідного акта і провести службове розслідування порушення трудової дисципліни. Статтею 150 КЗпП України передбачено право працівника оскаржити дисциплінарне стягнення у передбаченому законом порядку. Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, 17.10.2019 року позивачка ОСОБА_1 , разом з іншими колегами, звернулися до директора Національного антикорупційного бюро України з заявою, в якій вони просили притягнути до кримінальної відповідальності групу посадових осіб освітніх, владних і правоохоронних структур, які на протязі тривалого часу увійшовши у злочинний зговір, розкрадають бюджетні кошти, здійснюють оборудки і зловживають службовим становищем у корисних цілях, порушують Закони України, права і свободи громадян і працівників учбового закладу Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, чим завдають державі значні матеріальні збитки. В даному зверненні також йшлося про випадок, який стався на початку жовтня 2019 року з учнем школи-інтернату, з зазначенням часу, події - злочину проти дитини, ім`я учня, класу, в якому він навчається. (а.с. 35). 21.12.2019 року відбулося засідання комісії з проведення службового розслідування факту розповсюдження службової таємниці працівниками школи-інтернат, за наслідками перевірки закладу 12.12.2019 року представником Металургійного ВП КВП ГУНП щодо звернення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до директора національного антикорупційного бюро України, за наслідками якого, директором ОСОБА_5 виявлено розповсюдження службової таємниці, а саме: персональних даних дитини-учня школи, про злочин проти дитини. Комісією вирішено клопотати перед адміністрацією КЗШІ№1, про винесення догани вихователю ОСОБА_1 та іншим, щодо розповсюдження конфіденційної інформації, стосовно учня школи, які порушили посадові інструкції, наказ по школі від 20.08.2019 року №233, правила внутрішнього трудового розпорядку, статут школи, ст. 16 Конвенції ООН «Про права дитини». (а.с. 36). ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від надання пояснень щодо даної ситуації відмовилися, про що складено акт про відмову в наданні пояснень щодо вчиненого проступку від 21.12.2019 року (а.с. 41). Комісія з проведення службового розслідування з факту розповсюдження службової таємниці від 21.12.2019 року звернулася з клопотанням до адміністрації КЗШІ №1 про винесення догани, зокрема вихователю ОСОБА_1 , у зв`язку з розповсюдженням конфіденційної інформації про дитину - учня школи (а.с. 37). На підставі протоколу засідання комісії з проведення службового розслідування від 21.12.2019 року, директором Криворізької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №1 винесено наказ №60к/тм від 21.12.2019 року «Про оголошення догани Вихователю ОСОБА_1 », яка допустила розповсюдження конфіденційної інформації про дитину-учня школи, чим завдано моральну шкоду дитині та її родині, порушила посадову інструкцію вихователя п. 5.1., п. 5.2., наказ по КЗШІ №1 від 20.08.2019 року №233, Статут школи п.5.7.10, п.5.7.7., Правила внутрішнього трудового розпорядку «Обов`язки працівників школи-інтернату», Конвенцію ООН «Про права дитини» ст.16 (а.с. 21). Із наказом позивачка ознайомлена особисто піж підпис 23 грудня 2019 року. Отже, оскаржуваний наказ винесено із дотриманням вимог чинного законодавства в частині строків та обґрунтованості, в чому, на думку роботодавця, полягає порушення трудової дисципліни позивачкою, є вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, й доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними. Разом з тим, єдиною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни, у зв`язку з чим на суд покладено обов`язок не тільки встановити дотриманням роботодавцем вимог чинного законодавства в частині строків та обґрунтованості наказу щодо його форми та змісту, але й встановити або спростувати факт порушення працівником трудової дисципліни, що потягло за собою оголошення догани. За таких обставин, колегія суддів перевіряє чи було порушено вихователем Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 посадову інструкцію вихователя п. 5.1., п. 5.2., наказ по КЗШІ №1 від 20.08.2019 року №233, Статут школи п.5.7.10, п.5.7.7., Правила внутрішнього трудового розпорядку «Обов`язки працівників школи-інтернату», Конвенцію ООН «Про права дитини`ст.16 (а.с. 21). Із наказом позивачка ознайомлена особисто піж підпис 23 грудня 2019 року, в частині розповсюдження конфіденційної інформації про дитину-учня школи. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Як встановлено судом, наказом Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів № 1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 20.08.2019 року «Про нерозголошення службової таємниці» затверджено склад комісії для проведення службових розслідувань з метою недопущення випадків психологічного, фізичного насильства серед учнів школи з боку однолітків, педагогів, які під час освітнього процесу так і у позаурочний час, якісного та своєчасного проведення службових розслідувань, з`ясування причин та обставин фактів скоєння правопорушень, злочинів, бродяжництва, фактів фізичного та психологічного насилля над дітьми, захворювань серед учнів школи, а також недопущення рецидивних проявів, з метою нерозповсюдження приватної інформації про учнів та їх родини, що становлять конфіденційну інформацію (а.с. 33). Статтею 21 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Згідно ст. 7Закону України «Про доступ до публічної інформацію»визначено, що конфіденційна інформація це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першійі другій статті 13цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами цих прав регулюються, зокрема, Законом України "Про звернення громадян", який забезпечує їм можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг. В пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). З вищевикладеного вбачається, що звернення громадян до правоохоронних органів, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей. Таким чином, на думку колегії суддів, позивачка ОСОБА_1 , звертаючись разом з іншими колегами до директора Національного антикорупційного бюро України з заявою, про притягнення до кримінальної відповідальності групи посадових осіб освітніх, владних і правоохоронних структур, які на протязі тривалого часу увійшовши у злочинний зговір, розкрадають бюджетні кошти, здійснюють оборудки і зловживають службовим становищем у корисних цілях, порушують Закони України, права і свободи громадян і працівників учбового закладу Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, при цьому посилалась як на приклад бездіяльності директора КЗШ №1 ОСОБА_5 , на випадок, який стався на початку жовтня 2019 року з учнем школи-інтернату, не з метою доведення таких відомостей до громадськості, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. За таких обставин, матеріалами справи спростовано факт вчинення позивачкою ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а тому її позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу директора Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області № 60к/тм від 21.12.2019 року «Про оголошення догани вихователю ОСОБА_1 » є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавило її можливості реалізації своїх здібностей та професійних навиків, безпідставне приниження її як людини та спеціаліста завдало істотної шкоди авторитету, призвело до приниження честі, гідності та ділової репутації, порушення стосунків з оточуючими людьми. Зазначає, що через моральні страждання у неї погіршився стан здоров`я, стосунки з оточуючими людьми, оскільки вважають правопорушником. Вважає, що діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000 грн. та просить стягнути з відповідача на свою користь. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другоїстатті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, оскільки, у даному випадку, сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з Криворізької загальноосвітньої школи Інтернат І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем за вимоги немайнового характеру в сумі 840, 80грн. (а.с. 14) та за подачу апеляційної скарги 1261, 20 грн. (а.с. 83), що в сумі складає 2 102 грн. Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криворізької загальноосвітньої школи Інтернат І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати наказ директора Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів № 1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області №60к/тм від 21 грудня 2019 року «Про оголошення догани вихователю ОСОБА_1 ». В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізької загальноосвітньої школи Інтернат І-ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди - відмовити. Стягнути з Криворізької загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів № 1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 02 березня 2021 року. Головуючий: Судді: