Ухвала КАС ВС № 440/1800/20

УХВАЛА 02 березня 2021 року м. Київ справа № 440/1800/20 адміністративне провадження № К/9901/6811/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, за участю третьої особи - Державної міграційної служби України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - УДМС України в Полтавській області) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність УДМС України в Полтавській області щодо не документування його паспортом громадянина України; зобов`язати відповідача видати йому паспорт громадянина України; стягнути 208290,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, в позові відмовлено. Справу розглянуто судами за правилами загального позовного провадження. 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року. Заявник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов в частині визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди. Предметом спору є бездіяльність органу міграційної служби щодо видачі паспорта позивачу після його втрати. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте які саме норми права потребують такого висновку ОСОБА_1 не зазначив, а лише вказав що такого висновку потребують правовідносини з приводу того, «якщо уповноважений орган, діючи не на підставі закону, та не дотримуючись власних процедур, спричинив своїми діями легітимне переконання у суб`єкта відповідних правовідносин те, що останній діє належним чином, що призвело до очікування та сподівання, що саме відповідний уповноважений орган повинен вчинити певні дії, відповідно такий уповноважений орган не повинен отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків». Водночас, інші аргументи скарги зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування судами обставин справи, зокрема щодо допущення, на думку позивача, протиправної бездіяльності з боку відповідача, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Такі доводи мають суб`єктивний характер і виключають можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, за участю третьої особи - Державної міграційної служби України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко