Постанова 4874 № 902/36/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року Справа № 902/36/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Розізнана І.В. суддя Грязнов В.В. при секретарі судового засідання Пацьолі О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 22.09.2020 р. та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 19.10.2020 р. у справі №902/36/19 (суддя Колбасов Ф.Ф., повний текст рішення складено 02.10.2019 року, додаткового рішення - 21.10.2020 року) за позовом ОСОБА_1 до 1) приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" 2) приватного нотаріуса Лободи Сергія Леонідовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень чергових Загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" та скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" за участю представників: позивача - не з"явився, відповідача 1 - Січевлюка В.А., відповідача 2 - не з`явився, третьої особи - ОСОБА_2 , його представника Землякова О.А. , ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.07.2019, постановленим при попередньому розгляді даної справи, в позові ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" та приватного нотаріуса Лободи Сергія Леонідовича про визнання недійсними рішень чергових загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" та скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 11.05.2016 11471050016000013; Лобода Сергій Леонідович ; приватний нотаріус Лобода С.Л.; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування; зміна місцезнаходження" - відмовлено. За результатами апеляційного перегляду зазначеного рішення суду першої інстанції, 06.11.2019 Північно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними пункти 11, 21 рішення чергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат", оформленого протоколом № 1 від 27.04.2016 та скасовано реєстраційну дію. Не погодившись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просив оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2019. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2019 у справі № 902/36/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд в своїй постанові від 13.02.2020 зокрема зазначив, що: - встановивши, що позивачка володіє акціями товариства у кількості 60 штук, що складає 0,024093% від загальної кількості акцій товариства, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили чим було зумовлено винесення на вирішення загальних зборів 27.04.2016 питання про зміну типу товариства, а також результати голосування з такого питання: скільки голосів було віддано "за" і скільки "проти" такого рішення; - ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не врахували та не надали оцінки аргументам ОСОБА_2 , викладеним у заяві про залучення його до участі у справі як третьої особи та у відзиві на апеляційну скаргу про те, що у разі задоволення позову в даній справі він буде позбавлений можливості реалізувати своє право на обов`язковий викуп акцій, яке було підтверджене та захищене рішеннями господарських судів у справах № 902/790/16 та № 902/347/18; - суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині, зокрема визнання недійсним рішення з питання 11 порядку денного, не дав оцінки належності та ефективності обраного позивачкою способу захисту, з урахуванням балансу інтересів самого товариства та інших його учасників. Зокрема, суди не перевірили чи зверталася позивачка безпосередньо до товариства з вимогою про спонукання до укладення договору про обов`язковий викуп акцій, зважаючи на доведену обставину про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про проведення загальних зборів 27.04.2016; - при новому розгляді справи суду слід врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16. Дослідити всі зібрані у справі докази, зокрема протокол № 1 чергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" щодо порядку прийняття питання 11 про зміну типу товариства, а також результатів голосування з такого питання: скільки голосів було віддано "за" і скільки "проти" такого рішення. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір. Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.09.2020 р. у справі №902/36/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" та приватного нотаріуса Лободи Сергія Леонідовича про визнання недійсними рішень чергових загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" та скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 11.05.2016 11471050016000013; Лобода Сергій Леонідович ; приватний нотаріус Лобода С.Л.; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування; зміна місцезнаходження" - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 30000 грн. в суді першої інстанції, 15535,21 грн. в суді апеляційної інстанції та 10685,23 грн. у Верховному Суді. При новому розгляді справи, в обґрунтування рішення суд зазначив, зокрема, що позивачка ОСОБА_1 звернулась з даним позовом лише через три роки після прийняття спірних рішень загальних зборів товариства, коли минув значний період часу з моменту ухвалення оспорюваних рішень загальних зборів товариства до моменту звернення позивачки з позовом про визнання їх недійсним. В даному випадку втручання в діяльність товариства і повернення його до попереднього стану через кілька років після прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів не сприятиме належній роботі самого товариства. Твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що на чергових загальних зборах ПАТ "Барський птахокомбінат" 27.04.2016 було прийнято рішення з питання, яке не було включене до порядку денного зборів, є необґрунтованим, оскільки поняття "найменування товариства" охоплює поняття "тип товариства". Також суд зазначив, що позивачка ОСОБА_1 , стверджуючи про порушення її права проголосувати проти рішення про зміну типу товариства, та в порядку статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства", вимагати від товариства обов`язкового викупу акцій, не надала суду належних доказів звернення до товариства з вимогою про викуп акцій. Вказане свідчить про обрання позивачкою неналежного способу захисту свого інтересу. Натомість захист судом інтересу ОСОБА_1 у визначений позивачкою спосіб не буде ефективним, тобто не відповідатиме змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 19.10.2020 р. у справі №902/36/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 20000 грн. в суді першої інстанції після повернення справи на новий розгляд. Також додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 05.111.2020 р. у справі №902/36/19 стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 11526 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить рішення суду від 22.09.2020 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" відповідно до пункту 11 порядку денного, оформленого протоколом №1 від 27.04.2016 р., про зміну найменування (фактично про зміну типу товариства) та у частині відмови у задоволенні позову щодо скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 11.05.2016 11471050016000013; Лобода Сергій Леонідович ; приватний нотаріус Лобода С.Л.; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування; зміна місцезнаходження" та прийняти нове рішення, яким дані позовні вимоги задоволити. Також просить скасувати додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 19.10.2020 року у справі №902/36/19 та ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у стягненні з позивача судових витрат понесених ним при повторному розгляді справи. Сплату судових витрат, що виникли при повторному розгляді справи у позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача покласти на приватне акціонерне товариство "Барський птахокомбінат". В обґрунтування апеляційних скарг зазначає, зокрема, що судом першої інстанції помилково зазначено про те, що п. 11 рішення загальних зборів акціонерного товариства від 27.04.2016 року не порушує прав позивача. Апелянт вказує, що саме через неможливість взяти участь у вказаних загальних зборах, у зв`язку з протиправним неповідомленням позивача про проведення зборів оскільки, позивач була позбавлена можливості проголосувати проти рішення про зміну найменування, до змісту якого було включене рішення про зміну типу товариства із публічного на приватне, що міститься у п.11 порядку денного загальних зборі. Цим було порушено право вимагати від товариства обов`язкового викупу акцій позивача у разі, якби вона проголосувала проти даного рішення, як це передбачено ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства». Оскаржуючи додаткове рішення, позивач в апеляційній скарзі зазначає, зокрема, що належним доказом понесення витрат на оплату правничої допомоги мають бути квитанції про сплату вартості наданої правничої допомоги адвокату, а із наданих відповідачем квитанцій про сплату вартості послуг ФОП Землякова О.А. можна встановити лише факт надання послуг чи виконання робіт ФОП Земляковим О.А. в межах здійснення підприємницької діяльності, що не може бути належним та допустимим доказом понесення витрат на оплату правничої допомоги, яка може надаватися лише адвокатом та повинна бути оплачена саме адвокату за професійну правничу допомогу. Зазначає, що адвокат Земляков О.А. надає правові послуги поза організаційними формами, передбаченими законом, а тому його послуги не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Третя особа у справі, ОСОБА_2 , надав суду відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначає, що рішення та додаткові рішення господарського суду Вінницької області у даній справі є законними та обґрунтованими, тому скасуванню не підлягають. Відповідач-1 правом на подання письмового відзиву не скористався, однак в судовому засіданні, що відбулося 22.02.2021 року, представник відповідача підтримав доводи наведені в апеляційні й скарзі та позовній заяві. Апелянт в судове засідання, що відбулося 22.02.2021 року, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, натомість подав клопотання про розгляд даної справи без участі в судових засіданнях його представника. Відповідач-2 не забезпечив явку свого уповноважено представника в судове засідання, що відбулося 22.02.2021 року, про причини неявки суд не повідомив. За змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників апелянта та відповідача-2. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Позивач ОСОБА_1 є власником акцій ПАТ "Барський птахокомбінат" у кількості 60 штук, що складає 0,024093% від загальної кількості акцій товариства (т. 2, а. с. 2-30). Згідно із п. п. 4.1., 4.2. статуту статутний капітал акціонерного товариства становить 2490280 грн. Статутний капітал поділено на 249028 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн одна акція. Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. статуту цінними паперами акціонерного товариства є прості іменні акції. Акції посвідчують корпоративні права акціонера цього акціонерного товариства та існують виключно в бездокументальній формі. Акціонерне товариство має право розміщувати акції двох типів - прості та привілейовані В п. 8.1. статуту передбачено, що управління товариством здійснюються: загальні збори акціонерів товариства; наглядова рада; виконавчий орган; ревізійна комісія. Відповідно до п. 8.2. статуту загальні збори акціонерів є вищим органом акціонерного товариства. 27.04.2016р. відбулися чергові загальні збори акціонерів публічного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат", оформлені протоколом №1 чергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" від 27.04.2016р. (т.1, а. с. 12-25). До порядку денного вказаних загальних зборів були включені 23 питання, зокрема:

11. Прийняття рішення про зміну найменування публічного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат".

21. Обрання ревізійної комісії приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат". Для участі в чергових загальних зборах акціонерів зареєструвалися 11 акціонерів, яким належать 90,95% від загальної кількості голосуючих акцій та 68,47% від загальної кількості розміщених акцій. По 11-му питанню загальними зборами було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства та визначено наступні найменування товариства: Повне найменування: - українською мовою: Приватне акціонерне товариство "Барський птахокомбінат"; - російською мовою: Частное акционерное общество "Барский птахокомбинат". Скорочене найменування: - українською мовою: ПАТ "Барський птахокомбінат"; - російською мовою: ЧАО "Барський птахокомбинат". По 21 питанню загальними зборами було прийнято рішення про обрання з 01.05.2016р. ревізійної комісії ПрАТ "Барський птахокомбінат" у кількості 3-х осіб терміном на 3 роки, відповідно до статуту ПрАТ "Барський птахокомбінат" у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . Позивач участі в загальних зборах 27.04.2016 року не приймала та, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 не погоджується із прийнятими по 11 та 21 питаннях рішеннями загальних зборів в зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом. При цьому, оскаржуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові, позивач зазначає, що оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в позові щодо визнання недійсним п.11 рішення загальних зборів від 27.04.2016 року (т. 5, а.с. 2-17). Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною 5 статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Частиною 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до п. 8.2.21 Статуту ПАТ "Барський птахокомбінат", положення якого узгоджуються зі ст. 35 Закону України «Про акціонерні товариства» письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення про скликання загальних зборів надсилається простим листом на адресу акціонера, що вказана у зведеному в зведеному обліковому реєстрі, на підставі якого сформовано відповідний перелік акціонерів товариства. Як вірно встановлено судом першої інстанції, з врахуванням п. 8.2.21 статуту ПАТ "Барський птахокомбінат", ч. 1 ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства", в матеріалах справи відсутні докази надсилання повідомлення ОСОБА_1 про проведення 27.04.2016 загальних зборів ПАТ "Барський птахокомбінат". З наведеного слідує, що позивач не був повідомлений про дату, час та місце, а також порядок денний загальних зборів ПАТ "Барський птахокомбінат", які відбулися 27.04.2016 року. При цьому колегією суддів враховано, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів. Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення (аналогічна правова позиція наведене в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 22.01.2020 року у справі №915/99/19, від 15.05.2019 року у справі №910/5828/18, від 26.02.2020 року у справі №910/8091/17). Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що до порядку денного зборів було внесено саме питання про зміну найменування товариства, однак у тексті даного протоколу стосовно результату розгляду питання пункту 11 порядку денного зазначено, що з урахуванням змін у законодавстві запропоновано прийняти рішення про зміну типу акціонерного товариства, та як наслідок на чергових загальних зборах ПАТ "Барський птахокомбінат" 27.04.2016р. було прийнято рішення з питання, яке не було включене до порядку денного зборів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, що діяла на момент проведення загальних зборів) найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ) та назву. Організаційно-правова форма юридичної особи визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Відповідно до п. 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" зміна найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для переоформлення документів. З наведеного слідує, що поняття "найменування товариства" охоплює поняття "тип товариства", а тому зазначаючи в переліку питання про прийняття рішення про зміну найменування публічного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" та в подальшому вирішуючи в його межах питання про зміну типу товариства, відповідачем дотримано вимоги законодавства, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині порушення права позивача на участь в управлінні товариством, а саме позбавлення права голосувати проти зміни типу товариства та, як наслідок, позбавлення позивача права на звернення до товариства з вимогою про обов`язковий викуп акцій, як це передбачено ч.1 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з частиною 2 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цього Закону питань (зокрема, про зміну типу товариства) виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" (в ред. чинній на момент прийняття рішення загальних зборів) кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства. Таким чином ч.1 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає дві умови за яких власник акцій набуває права вимоги обов`язкового викупу товариством акцій, а саме здійснення реєстрації на зборах та голосування проти визначено в переліку ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" питання. Однак реалізація корпоративного права акціонера, зазначена в ч.1 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» направлена на захист єдиного права акціонера вимагати здійснення обов`язкового викупу акцій, у разі зміни типу товариства. Отже, розгляд загальними зборами питання про зміну типу товариства, про яке акціонер (позивач) повідомлений не був, в контексті ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» може порушувати право акціонера на звернення до товариства про обов`язковий викуп акцій лише у випадку його не погодження зі зміною типу товариства. Будь яке інше корпоративне право в такій правовій конструкції, з урахуванням спірних правовідносин, захищене бути не може. У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19). Апеляційним судом встановлено, що позивач не зверталась до акціонерного товариства з заявою про обов`язковий викуп її акцій через непогодження на зміну типу акціонерного товариства. Як зазначено у п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, ухвалюючи рішення про задоволення позову одного із учасників товариства, суди мали врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, провадження № 12-77гс19). Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. В контексті наведеного колегією суддів встановлено, що для участі в чергових загальних зборах акціонерів зареєструвалися 11 акціонерів, яким належать 90,95% від загальної кількості голосуючих акцій (170609) та 68,47% від загальної кількості розміщених акцій, натомість позивачка ОСОБА_1 володіє акціями товариства у кількості 60 штук, що складає 0,024093% від загальної кількості акцій товариства. За спірне рішення на загальних зборах проголосувало 152189 голосів, що становить 89,2% від загальної кількості голосуючих акцій, проти проголосувало 18330 голосів, що складає 10,75 відсотків від присутніх на зборах. Також судом встановлено, що за захистом свого корпоративного права позивач звернулася до суду з позовом у даній справі лише 11.01.2019 року (згідно відмітки пошти на конверті, т. 1 а.с.34), тобто через два роки та вісім місяців після прийняття загальними зборами ПАТ «Барський птахомбінат» рішення від 27.04.2016 року. У пункті 63 вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначено, що розглядаючи питання щодо дотримання балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, суди мають враховувати обставини щодо того який період часу минув з моменту ухвалення оспорюваного рішення загальних зборів до моменту звернення учасника товариства з позовом про визнання їх недійсними, тобто чи не був такий проміжок часу значним, що робить питання втручання суду в діяльність товариства і повернення його до попереднього стану через кілька років після вчинення порушення ще більш чутливим. Оцінюючи в сукупності вищенаведені обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що сама лише формальна незгода акціонера (позивача) із прийнятим загальними зборами рішенням, за яке проголосувала 89,2% від загальної кількості голосуючих акцій, за умови тривалого періоду часу з моменту ухвалення оспорюваного рішення загальних зборів до моменту звернення позивача з позовом у даній справі та одночасно незвернення позивача впродовж зазначеного тривалого періоду до акціонерного товариства з заявою про викуп акцій, не дають суду можливості дійти висновку про реальне бажання акціонера в ефективний спосіб захистити свої корпоративні права. В контексті наведеного апеляційний суд приймає до уваги і правову позицію в процесі розгляду даного спору відповідача ПАТ «Барський птахокомбінат», який неодноразово в судових засіданнях першої та апеляційної інстанції, а також в письмових поясненнях (т. 2, а.с. 140), визнавав позовні вимоги акціонера ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства та просив суд задоволити їх в повному обсязі. При цьому, колегія суддів не може не прийняти до уваги наявність таких, що набрали законної сили судових рішень у справах за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" №902/790/16 (про визнання укладеним договору про обов`язковий викуп простих іменних акцій) та №902/347/18 (про стягнення 1 629 665,31 грн.), за якими саме внаслідок зміни типу акціонерного товариства та прийняття спірного у цій справі рішення загальних зборів, ОСОБА_2 набув права на викуп акціонерним товариством його акцій. Сторони даного спору не заперечують, що судові рішення у вказаних справа №902/790/16 та №902/347/18 виконані не були. У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру". Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі та визнання недійсним рішення загальних зборів ПАТ «Барський птахокомбінат» від 27.04.2016 року може призвести до зворотньої зміни типу товариства та в свою чергу поставити під сумнів реальне виконання судових рішень на користь ОСОБА_2 у справах №902/790/16 та №902/347/18. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання недійсним п.11 рішення загальних зборів від 27.04.2016 року ПАТ «Барський птахокомбінат». Позивач в апеляційній скарзі не оспорює рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо визнання недійсним п. 21 рішення загальних зборів від 27.04.2016 року ПАТ «Барський птахокомбінат», тому з урахуванням положень ст. 269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи що апеляційним судом не було встановлено порушень норм матеріального та процесуального законодавства місцевим господарським судом, тому відсутні правові підстави для скасування рішення у відповідній частині. Оскільки судом не встановлено підстав для визнання недійсним п. 11 оскаржуваного рішення загальних зборів ПАТ «Барський птахокомбінат», відповідно немає підстав для скасування вчинених на підставі цих рішень дій державного державного реєстратора, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог. Переглядаючи рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правничою допомогою в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції при первинному розгляді спору, додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 19.10.2020 р. у справі №902/36/19, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правничою допомогою в суді першої інстанції після повернення справи на новий розгляд, а також додаткове рішення від 05.11.2020 року у справі №902/36/19, яким стягнуто з позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У даній справі брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - громадянин ОСОБА_2 , представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі ордерів здійснював адвокат Земляков О.А. Відповідно до ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляд у. Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Під час попереднього розгляду даної справи, адвокатом Земляковим О.А. було подано заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (а.с. 127-128, т. 2, а.с.10-18 та 126-133 т.3). Вказані витрати підтверджуються наступними доказами: договорами № 01-03/2019 та №20-09/2019 про надання правової допомоги, описами робіт, квитанціями про оплату послуг від 01.07.2019 № 184, № 185, від 18.10.2019 та №52 від 10.01.2020. Також адвокатом були здійснені витрати на відрядження до апеляційного та касаційного суду, які складають вартість квитка на потяг Одеса-Рівне у розмірі 276,78 грн., вартість квитка на потяг Рівне-Одеса в розмірі 258,43 грн., вартість квитка на потяг Одеса-Київ у розмірі 346,28 грн. та вартість квитка на потяг Київ-Одеса в розмірі 338,95 грн. (а.с. 17-18, 132-133, т.3). 07.10.2020 року адвокатом Землякова О.А. подано заяву від 28.09.2020 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., надану під час нового розгляду справи судом першої інстанції. Надання правової допомоги Адвокатом Клієнту підтверджується описом робіт (наданих послуг) станом на 28.09.2020 року (а.с. 180-184, т.4). З наведеного вбачається, що третьою особою належним чином доведено витрати понесені на оплату професійної правничої допомоги в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції. Колегією суддів також враховано, що розгляд судом даного спору був ініційований позивачем ОСОБА_1 , залучений до участі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, а тому поніс обґрунтовані витрати на правову допомогу, пов`язану із необхідністю професійного представництва його інтересів у даній справі. Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 126, 129 ГПК України, а також те, що за результатами нового розгляду справи судом першої інстанції прийнято рішення про відмову в позові через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_2 розміри витрат на професійну правову допомогу доведені належними доказами та документально обґрунтовані, а тому рішення суду першої інстанції у відповідній частині та додаткове рішення підлягають залишенню без змін. При цьому оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що адвокат Земляков О.А. надає правові послуги поза організаційними формами, передбаченими законом, а тому його послуги не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Визначення поняття самозайнятої особи міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що адвокат як самозайнята особа для цілей оподаткування обирає форму здійснення своєї діяльності (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, фізичної особи-підприємця, тощо), при цьому, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності, рух контрольованих коштів, що мають надходити від сплати податкових платежів регулюються нормами податкового законодавства та контролюються відповідними податковими органами. Відтак, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності це взаємовідносини між платником податків і контролюючим органом та не є предметом дослідження у даній справі, тому не можуть впливати на беззаперечне право сторони у справі скористатися правничою допомогою та отримати, у разі вирішення на її користь спору, відшкодування витрат, понесених на адвокатські послуги. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 02.06.2020 року у справі №902/519/18. В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення та додаткових рішень, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржниками норм матеріального права, зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи та не спростовують висновків суду. Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційних скарг покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Окрім того, 27.01.2021 року адвокатом Землякова О.А. подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., надану під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції. Надання правової допомоги адвокатом клієнту підтверджується описом робіт (наданих послуг) станом на 26.01.2021 року, договором про надання правової допомоги від 04.01.2021 року, копією квитанції про оплату послуг з надання правової допомоги №54 від 26.01.2021 року на суму 15000грн. (а.с. 151-154, т.5). Розглянувши заяву третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, колегія суддів, вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Колегія суддів вважає необґрунтованим включення до правничих послуг, вартість яких підлягає відшкодування відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України, послугу з підготовки заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на користь третьої особи, а також складення зави про відкладення розгляду справи (п.6-8 опису наданих послуг), оскільки такі послуги не стосуються підготовки до розгляду та самого процесу розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року, у справі № 910/2170/18. Окрім того, колегією суддів враховано, що розгляд даної справи вже неодноразово відбувався в судах першої та апеляційної інстанції та як вбачається із матеріалів справи, правова позиція третьої особи не змінювалася в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій при первинному розгляді даної справи, а також при здійснені нового розгляду справи. Адвокат, який надавав правову допомогу третій особі (як при первинному розгляді справи та і при новому розгляді в суді першої та апеляційної інстанції) був обізнаним про позицію третьої особи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, отже підготовка апеляційної скарги не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевикладене, складність справи та виконані роботи, беручи до уваги, що вказаний спір неодноразово розглядався господарськими судами, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення є витрати на професійну правничу допомогу надану при розгляді справи в суді апеляційної в сумі 10000грн.. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Вінницької області від 22.09.2020р., додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 19.10.2020 р. та додаткове рішення від 05.11.2020 року у справі №902/36/19 залишити без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10000 грн. (десять тисяч гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "01" березня 2021 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Розізнана І.В. Суддя Грязнов В.В.