Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1345/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" лютого 2021 р. Справа№ 911/1345/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Агрикової О.В. Чорногуза М.Г. при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Надра-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2020 у справі № 911/1345/19 (суддя Христенко О.О.) за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Київської обласної державної адміністрації;

2. Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області до Приватного підприємства «Надра-Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Рокитнянська районна державна адміністрація Київської області про стягнення 1 225 711,56 грн. участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київської ОДА, позивач 1), Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Надра-Сервіс» (надалі - ПП «Надра-Сервіс», відповідач) про стягнення 1 225 711,56 грн збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 площею 9,2000 га, яка розташована на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що розпорядженням Київської обласної адміністрації № 432 від 19.11.2015 в оренду ПП «Надра-Сервіс» було надано земельну ділянку кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 площею 9,2000 га для розміщення піщаного кар`єру на термін дії спеціального дозволу на користування надрами № 5101 від 14.01.2010 з розміром річної орендної плати 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, однак, ПП «Надра-Сервіс» здійснювало свою господарську діяльність на вказаній земельній ділянці, без оформлення документа, що посвідчує право останнього на користування земельною ділянкою на умовах оренди, отримуючи прибуток від її використання, чим спричинило неодержання позивачем-2 доходів у формі орендної плати за період з 01.08.2016 по 11.09.2017 в сумі 1 225 711,56 грн. Фактично договір оренди земельної ділянки відповідачем було укладено з позивачем-1 лише 11.09.2017. Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2020 у справі № 911/1345/19 позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ПП «Надра-Сервіс» на користь місцевого бюджету Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області 1 225 711,56 грн; стягнуто з ПП «Надра-Сервіс» на користь Прокуратури Київської області 18 385,67 грн судового збору. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняттям позивачем-1 розпорядження від 19.11.2015 №432 «Про надання в оренду земельної ділянки Приватному підприємству «Надра-Сервіс», позивачі розраховували отримувати надходження коштів до бюджету у вигляді орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки в повному об`ємі та розмірі; відповідачем орендна плата у період, заявлений прокурором, з 01.08.2016 по 11.09.2017, не сплачувалась, хоча відповідач користувався земельною ділянкою, не укладаючи при цьому відповідного договору оренди земельної ділянки; господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), адже до моменту оформлення відповідачем права оренди земельної ділянки (укладення договору оренди та його державної реєстрації), відносини з фактичного користування земельною ділянкою та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними; отже відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача 1, який є власником земельної ділянки, та позивача 2, в бюджет якого сплачується орендна плата, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (у відповідний бюджет) на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України; здійснивши власний розрахунок суми орендної плати за період з 01.08.2016 по 11.09.2017, судом встановлено, що такий розмір становить 1 486 451,29 грн, однак, враховуючи, що прокурором заявлено до стягнення 1 225 711,56 грн, не виходячи за межі позовних вимог, судом задоволено позов в межах заявлених вимог. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПП «Надра-Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2020 у справі № 911/1345/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено та надано неправильну оцінку доказам у справі, що призвело до порушення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 53, 226, 236 ГПК України; судом не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 16.12.2020 у справі № 909/760/19, від 15.12.2020 у справі № 904/82/19, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18; судом не звернуто уваги на дату підписання позовної заяви заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури 20.05.2019 та дату фактичного направлення позивачем листів-повідомлень (17.05.2019) про вжиття прокурором заходів представницького характеру; позовна заява від імені Кагарлицької місцевої прокуратури була підписана заступником керівника, однак до позовної заяви не було долучено будь-яких документів на підтвердження обставин, які б свідчили про те, що на момент підписання позовної заяви керівник Кагарлицької місцевої прокуратури або перший заступник керівника регіональної прокуратури були відсутні на роботі, не додані, що свідчить про порушення ст. 11 Закону України «Про прокуратуру»; судом помилково зроблено висновок, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006 перебуває у державній власності, оскільки згідно офіційно оприлюднених даних Публічної карти земельна ділянка з таким кадастровим номером перебуває у комунальній власності; матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про встановлення Бирюківською сільською радою будь-яких ставок орендної плати за земельні ділянки, а тому висновок суду про те, що за звичайних обставин позивач-2, до укладення договору оренди земельної ділянки мав реальні підстави розраховувати на дохід до місцевого бюджету у вигляді орендної плати за дану земельну ділянку за ставкою 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період з 01.08.2016 по 11.09.2017 у розмірі 1 225 711,56 грн немає; судом не надано належної оцінки доводам відповідача про його неодноразові звернення до позивача-1 із клопотаннями про зменшення розміру орендної плати з 12% нормативної грошової оцінки до економічно обґрунтованого рівня, а також тому, що у заявлений прокурором період з 01.08.2016 по 11.09.2017 відповідачем використовувалась лише частина земельної ділянки, що об`єктивно підтверджується копіями зведеного плану гірничих виробіток. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Надра-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2020 у справі № 911/1345/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2021, заступнику керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, Київській обласній державній адміністрації, Бирюківській сільській раді Рокитнянського району Київської області та Рокитнянській районній державній адміністрації Київської області встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. 18.02.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Кагарлицької місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП «Надра-Сервіс», в якому заступник керівника вищезазначеної прокуратури просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судове рішення без змін, вказуючи на те, що твердження апелянта про відсутність у нього повноважень на підписання позовної заяви є помилковими, оскільки скаржник ототожнює статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави у суді зі статусом представника в судовому процесі, відносини між яким та довірителем ґрунтуються на договорі доручення; у відповідності до ч.1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» №1697 у редакції від 01.01.2019 право подання позовної заяви в порядку, зокрема, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам; доводи скаржника про відсутність у позовній заяві обґрунтованого розрахунку збитків є надуманими, оскільки такий був визначений у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ №284 від 19.04.1993 відповідною комісією; обставини фактичного використання відповідачем земельної ділянки площею 9,2 га підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказами; позивачами не вживалось заходів щодо стягнення збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, і лише за результатами звернення прокурора з листом №36-03-2055 вих18 від 12.03.2018 до Рокитнянської райдержадміністрації останньою було створено комісію та здійснено розрахунок збитків, завданих відповідачем, а тому твердження відповідача про недоведення прокурором бездіяльності позивачів є необґрунтованим. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 22.02.2021 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП «Надра-Сервіс», ідентичний поданому 18.02.2021. 24.02.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду, а 25.02.2021 - через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області надійшли відзиви на апеляційну скаргу ПП «Надра-Сервіс», в яких позивач-2 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судове рішення без змін, обґрунтовуючи свої заперечення аналогічними обставинами, на які посилався прокурор у своєму відзиві; при цьому позивач-2 вказує про надходження на його адресу листа заступника керівника прокурора завчасно, перед направленням вказаної позовної заяви, з якого стало відомо про представництво прокурором інтересів держави в інтересах Бирюківської сільської ради щодо стягнення збитків, завданих відповідачем внаслідок неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки відповідачем. Також на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду 24.02.2021 від скаржника надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги. У судове засідання позивачі та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Заступник прокурора також не прибув у судове засідання, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належно. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, представників позивача-1, позивача-2, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заслухавши думку представників відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності осіб, які не з`явились у судове засідання. У судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги повністю, просили вимоги апеляційної скарги задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. 24.02.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Надра-Сервіс» від 19.11.2015 № 432 затверджено «Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована: Бирюківська сільська рада Рокитнянського району Київської області в оренду ПП «Надра-Сервіс» для розміщення піщаного кар`єру площею 9,2000 га. Надано ПП «Надра-Сервіс» земельну ділянку площею 9,2000 га (кадастровий номер 3223780500:03:005:0006) в оренду на термін дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.01.2010 № 5101 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами з метою розміщення піщаного кар`єру (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Бирюківської сільської ради Рокитянського району Київської області (за межами населеного пункту). Установлено річну орендну плату - 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зобов`язано ПП «Надра-Сервіс» приступити до використання зазначеної земельної ділянки після підписання договору оренди та його реєстрації. Доручено Рокитянській районній державній адміністрації від імені Київської обласної державної адміністрації, у вставленому законодавством порядку, укласти з ПП «Надра-Сервіс» договір оренди земельної ділянки, зазначеної у цьому розпорядженні. Вказане розпорядження позивача-1 чинне, дійсне, доказів його оскарження до суду не надано. Матеріалами справи також підтверджується, що третя особа - Рокитнянська районна державна адміністрація Київської області зверталась до відповідача з листами вих. № 06-40/1902 від 30.06.2016 та вих. № 06-40/2413 від 16.08.2017 з проханням терміново з`явитися до юридичного відділу апарату Рокитнянської районної державної адміністрації для укладення договору оренди вищевказаної земельної ділянки, наданої відповідачеві для розміщення піщаного кар`єру на території Бирюківської сільської ради на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 432 від 19.11.2015. Листом вих. № 35 від 07.07.2016 відповідач повідомив Рокитнянську районну державну адміністрацію про запланований розгляд Київською обласною державною адміністрацією клопотання відповідача про зменшення ставки орендної плати з 12 % до економічно обґрунтованої, а тому запевнив про можливість укладання договору за результатами розгляду його клопотання позивачем-1. Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації листом вих. № 01.43/1118 від 06.06.2016 про перегляд відсоткової ставки орендної плати за землю відповідачеві було відмовлено у перегляді розміру орендної плати з підстав використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди та отримання останнім прибутку від такого використання. Листом вих. № 45 від 09.11.2016 відповідач в черговий раз звернувся до Київської обласної державної адміністрації з заявою про перегляд відсоткової ставки орендної плати, обґрунтовуючи неможливість сплати орендної плати у розмірі, передбаченому розпорядженням позивача-1 та про зменшення річної ставки орендної плати з 12 % до максимально можливої відсоткової ставки згідно законодавства, що дозволить підприємству здійснювати господарську діяльність. В той же час, 11.09.2017, на підставі розпорядження позивача-1 від 19.11.2015 № 432 між Київською обласною державною адміністрацією, від імені якої діє Рокитнянська районна державна адміністрація («орендодавець») та ПП «Надра-Сервіс» («орендар») було укладено Договір оренди землі № 07-21/01-17, за умовами якого позивач-1 надає, а відповідач приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами з метою розміщення піщаного кар`єру, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області (п. 1 Договору). Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,2000 га (з них: під відпрацьовані розробки та кар`єри; закриті шахти; відвали; терикони, які не експлуатують - 3,8128 га, піски, включаючи пляжі - 5,3872 га). Кадастровий номер земельної ділянки 3223780500:03:005:0006. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 369 747,58 грн. (п. 5 Договору). Згідно п. 8 Договору договір укладено на термін дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.01.2010 № 5101 (до 14.01.2030). Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі та розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 1 364 369,71 грн. в рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (календарного) місяця на відповідний рахунок Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області. Згідно акту прийому-передачі від 11.09.2017 земельну ділянку кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 площею 9,2000 га відповідно до Договору оренди № 07-21/01-17 від 11.09.2017 передано в оренду відповідачеві. Вказане право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру, наявного в матеріалах справи. Листом вих. № 5 від 23.01.2018 відповідач звертався до Київської обласної державної адміністрації з економічним обґрунтуванням неможливості сплати відповідачем орендної плати у розмірі, передбаченому розпорядженням позивача-1, та про зменшення річної ставки орендної плати з 12 % до 4 %. Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови Київської облдержадміністрації від 19.11.2015 №432» від 03.05.2018 № 286 внесено зміни до п.3 розпорядження голови Київської облдержадміністрації від 19.11.2015 № 432 «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Надра-Сервіс», шляхом заміни слова « 12%» словами « 4%»; доручено Рокитнянській районній державній адміністрації від імені Київської облдержадміністрації укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренду земельної ділянки, укладеного з ПП «Надра-Сервіс», визначивши розмір орендної плати на підставі вказаного розпорядження та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. 07.05.2018 між Київською обласною державною адміністрацією від імені якої діє Рокитнянська районна державна адміністрація Київської області («орендодавець») та ПП «Надра-Сервіс» («орендар») було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 11.09.2017 № 07-21/01-17, якою п. 9 Договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 454 789,90 грн в рік». Листами вих. № 178 від 05.11.2018 та вих. № 180 від 08.11.2018 Бирюківська сільська рада повідомила, що від відповідача за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 площею 9,2000 га до бюджету Бирюківської сільської ради кошти за період з 19.11.2015 по 11.09.2017 не надходили, водночас у листах зазначено, що в цей період підприємницька діяльність відповідача здійснювалась, однак обставин того чи у повному обсязі використовувалась дана земельна ділянка, сільській раді не відомо. На підставі Порядку комісією по визначенню та нарахуванню збитків за фактичне використання земельних ділянок Рокитнянської районої державної адміністрації Київської області проведений розрахунок збитків, заподіяних Бирюківській сільській раді ПП «Надра-Сервіс», у зв`язку з тимчасовим зайняттям (використанням) земельної ділянки за період часу з 01.08.2016 (дата направлення Рокитнянською районною державною адміністрацією листа відповідачу про необхідність укладення договору оренди) по 11.09.2017 (дата укладення договору оренди). Згідно акту комісії від 28.12.2018, затвердженого розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації від 28.12.2018 № 440, відповідачеві нараховано збитки у розмірі 1 225 711,56 грн. Заявляючи позов про стягнення з відповідача збитків у заявленому розмірі, обрахованому у відповідності до Порядку визначення та відшкодовування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, прокурор вказує, що такі були завдані внаслідок неправомірних дій ПП «Надра-Сервіс» та неодержанням у зв`язку з цим позивачами доходу за час тимчасового невикористання земельної ділянки Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Колегія суддів зазначає, що прокуратура заявила позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 225 711,56 грн, визначивши правову природу заборгованості, як збитки, на підставі Порядку визначення та відшкодовування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №

284. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)). При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Відповідно до п. 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. «д» частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. За змістом наведених приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України). Водночас предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Суд першої інстанції вірно зазначив, що предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, яка передана відповідачу в оренду розпорядженням позивача-1 від 19.11.2015 № 432, без належних на те правових підстав, а саме без укладення договору оренди та його державної реєстрації. Згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення відповідачем права оренди земельної ділянки (укладення договору оренди та його державної реєстрації), відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 184/2049/16-ц, від 20.01.2021 у справі № 646/4546/19, від 27.01.2021 у справі № 630/269/16, від 10.02.2021 у справі № 484/2260/17. Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі державної власності є відповідні органи державної влади. Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Згідно з частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації останньої у Державному земельному кадастрі. Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою прокуратура просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. Як вбачається з Розпорядження Київської обласної адміністрації №432 від 19.11.2015 «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Надра-Сервіс» відповідачеві було надано земельну ділянку з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006, тобто сформований об`єкт цивільних прав. Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №97862899 від 20.09.2017 за земельною ділянкою з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006 13.09.2017 зареєстровано право оренди за ПП «Надра-Сервіс», тобто станом на 20.09.2017 земельна ділянка залишалась сформованим об`єктом цивільних прав. На підставі наведеного, колегією суддів досліджено та встановлено, що у період з 01.08.2016 по 11.09.2017, за який прокуратура просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 225 711,56 грн, земельна ділянка з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006 була сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачеві Міністерством охорони навколишнього природного середовища України наданий спеціальний дозвіл № 5101 від 14.01.2010 на користування надрами (Бірюківське родовище) на території Київської області Рокитнянського району 1 км на північний схід від с.Бірюки площею 9,2 га строком на 20 років. Відповідно до розпорядження позивача-1 від 19.11.2015 № 432, за клопотанням відповідача останньому в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 площею 9,2000 га, встановлено річну орендну плату - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказане розпорядження позивача-1 чинне, дійсне, доказів його оскарження до суду першої та апеляційної інстанцій не надано. Тобто, подаючи заяву про надання у користування земельної ділянки, відповідач мав намір використовувати у своїй діяльності земельну ділянку саме площею 9,2000 га, а ніяк не меншого розміру. Доказів оскарження вказаного розпорядження, або клопотань про внесення змін до нього щодо зменшення розміру земельної ділянки, що орендується, до суду не надано. З огляду на зазначене вище, позивачі мали намір отримувати орендну плату за земельну ділянку, яка передається в оренду, в повному об`ємі та розмірі. Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що відповідач у період з 01.08.2016 по 11.09.2017 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача-1, який є власником земельної ділянки, та позивача-2, в бюджет якого сплачується орендна плата, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (у відповідний бюджет) на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів сплати орендних платежів у спірний період ані за всю земельну ділянку, яка відповідно до розпорядження позивача-1 передана в оренду ПП «Надра-Сервіс», ані за частину земельної ділянки, яку, за твердженням скаржника, останній використовував у спірний період. Посилання скаржника на свої неодноразові звернення до позивача-1 з клопотаннями щодо зменшення ставки орендної плати, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені апелянтом звернення не є підставою для безоплатного користування земельною ділянкою. Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції відносно того, що земельна ділянка кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 є державною власністю, що спростовується даними Публічної кадастрової карти, яка вказує на віднесення земельної ділянки до комунальної власності, колегія суддів відхиляє, зазначаючи наступне. Дійсно, згідно даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 на даний час є комунальною власністю. Однак, колегія суддів зауважує на тому, що відповідач в ході розгляду справи не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Київська обласна державна адміністрація не вправі розпоряджатись земельною ділянкою кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 станом на момент ухвалення розпорядження «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Надра-Сервіс» від 19.11.2015 № 432, оскільки в цей час земельна ділянка була комунальною власністю. Доказів визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 19.11.2015 № 432 матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що факт перебування на теперішній час земельної ділянки у комунальній власності жодним чином не спростовує того факту, що земельна ділянка протягом 2015 року та по 11 вересня 2017 року не перебувала у державній власності, а позивач-1, відповідно, не мав права нею розпоряджатись. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»). За таких обставин, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення комісією розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Аналогічний правовий висновок було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі №639/5391/19. Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 922/4073/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3616/19, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18). Так, згідно витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки вих. № 34-1022-99.6-349/2-16 від 04.02.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9,2000 га у 2016 році становила 10 703 648,00 грн., а згідно витягу з № 476 від 06.09.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017 році становила вже 11 369 747,58 грн. Отже, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з розрахунком, виконаним судом першої інстанції, відповідно до якого орендна плата за заявлений прокуратурою період з 01.08.2016 по 11.09.2017 становить 1 486 451,29 грн. Як зазначено в акті комісії з визначення та відшкодування збитків у зв`язку з тимчасовим зайняттям (використанням) земельної ділянки ПП «Надра-Сервіс» від 28.12.2018 та у письмових поясненнях вих. № 06-43/2086 від 05.07.2019 (вх. № суду 14266/19 від 22.07.2019) третьої особи зазначено, що у 2016 році відповідачем було сплачено орендну плату в сумі 7 174,28 грн, у 2017 році в сумі 417 450,00 грн (11.09.2017 між позивачем 1 та відповідачем було укладено Договір оренди землі № 07-21/01-17, за яким вже відбулась сплата орендної плати). Колегія суддів констатує, що доказів оплати вказаних сум в якості орендної плати за оренду саме земельної ділянки кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 площею 9,2000 га та саме за спірний період з 01.08.2016 по 11.09.2017 прокурором та сторонами у справі ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано. Як правильно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, оскільки сума орендної плати за період з 01.08.2016 по 11.09.2017 становить 1 486 451,29 грн, а прокурором заявлено до стягнення лише 1 225 711,56 грн, позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, враховуючи, що суд не вправі вийти за межі позовних вимог. Отже, у зв`язку з безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 9,2000 га, яка знаходиться на території Бирюківської сільської ради (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про наявність підстав для стягнення з ПП «Надра-Сервіс» заборгованості у сумі 1 225 711,56 грн. Щодо необхідності представництва інтересів держави у даній справі Кагарлицькою місцевою прокуратурою, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін. Суд апеляційної інстанції зважає на те, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи. З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України). Положення п.3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру», відповідно до частини 3 статті 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. У кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» для представництва інтересів держави у суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі. Аналіз частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. При цьому, з огляду на приписи частини 4 статті 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, в якій зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. В обґрунтування підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах Київської обласної державної адміністрації та Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області прокурором зазначено наступне. Бирюківська сільська рада Рокитнянського району Київської області та Київська обласна державна адміністрація є органами, які уповноважено державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, однак, Бирюківська сільська рада та Київська обласна державна адміністрація не вживали дієвих заходів для відновлення порушених прав, що свідчить про неналежне виконання покладених на них повноважень. Лише за результатами звернення прокурора з листом №36-03-2055вих-18 від 12.03.2018 до Рокитнянської державної адміністрації Київської області, адміністрацією було створено відповідну комісію та здійснено розрахунок збитків, завданих ПП «Надра-Сервіс». 02.04.2019 Кагарлицькою місцевою прокуратурою Київської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019111190000066 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 статті 367 КК України, за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами Київської обласної державної адміністрації та Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, що виразились у невжитті належних заходів щодо укладення в період з 19.11.2015 по 11.09.2017 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006, яка фактично перебувала у користуванні ПП «Надра-Сервіс» без наявності правовстановлюючих документів, що спричинило неодержання доходу в формі орендної плати. Оцінивши доводи прокурора щодо обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у даній справі на предмет відповідності їх вимогам норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість, виходячи з наступного. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Як вбачається з матеріалів справи, Кагарлицька місцева прокуратура зверталась до в.о. голови Рокитнянської районної державної адміністрації з листом від 12.03.2018 №36-03-2055вих-18, в якому зазначено, що прокуратурою в ході вивчення підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006 не укладався протягом майже 2 років, що призвело до заподіяння збитків бюджету, у зв`язку з чим просить надати інформацію про вжиті заходи щодо своєчасного укладення договору оренди землі та доручити Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який міг би одержати власник земельної ділянки за умови вчасного укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006. Згідно відмітки Рокитнянська районна адміністрація отримала вказаний лист 14.03.2018. Доказів вжиття позивачем-1 чи позивачем-2 належних заходів для поновлення порушеного права у розумний строк суду не надано. Колегією суддів встановлено, що прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» направив позивачам листи про намір звернутись до суду №36-03-432 вих19 від 11.05.2019 та №36-03-433 вих19 від 11.05.2019, факт їх направлення підтверджується описами вкладення в цінний лист від 17.05.2019 №0960100845222 та №0960100845214, що містяться в матеріалах справи. Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, прокурором було дотримано всі вимоги процесуального законодавства при зверненні до суду з позовом у даній справі та належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду. Доводи апелянта з приводу підписання позовної заяви від імені Кагарлицької місцевої прокуратури заступником керівника, без представлення будь-яких документів, які б свідчили про те, що на момент її підписання керівник Кагарлицької місцевої прокуратури або перший заступник керівника регіональної прокуратури були відсутні, що свідчить про порушення статті 11 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №36-03-458вих19 від 20.05.2019 підписана заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Д. Антонюк та подана до Господарського суду Київської області 28.05.2019 в інтересах Київської обласної державної адміністрації та Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області до ПП «Надра-Сервіс» про стягнення 1 225 711,56 грн збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки кадастровий номер 3223780500:03:005:0006 площею 9,2000 га, яка розташована на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників. (ч. 1, 2 статті 12 Закону України «Про прокуратуру» ). Відповідно до ч.1, ч.2 статті 15 Закону «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої). Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. У випадках, визначених законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру»). Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. При цьому, частина 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Враховуючи вищенаведене, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Антонюк Д. був наділений правом підпису позовної заяви, чого апелянтом враховано не було. Апелянт помилково посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду № 819/478/17 від 27.05.2020 та зазначає, що Законом України «Про прокуратуру» не передбачено можливості керівника прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків відсутності керівника, з огляду на що апелянт дійшов помилкового висновку, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Д. Антонюк не міг підписати позов у справі, оскільки до матеріалів справи не додано доказів відсутності керівника та першого заступника Кагарлицької місцевої прокуратури. Так, пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про прокуратуру» було визначено, що керівник місцевої прокуратури, зокрема, представляє місцеву прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. Проте, судова колегія звертає увагу на те, що вказані приписи стосуються представлення інтересів місцевої прокуратури саме як юридичної особи у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. При цьому, відповідно до частини 3 та частини 4 статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти статус прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в суді від статусу представника органу прокуратури, як юридичної особи. Натомість, у справі № 819/478/17 позовна заява була подана на захист прав, свобод та інтересів Прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання Прокуратурою функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді. Враховуючи наведене, твердження апелянта про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, є помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства. Доводи апелянта про невиконання прокурором обов`язку щодо належного повідомлення позивачів про намір вжиття прокуратурою заходів представницького характеру, що об`єктивно підтверджується фактичним направленням листів позивачам через поштове відділення лише 17.05.2019 (п`ятниця) та подачею позовної заяви у даній справі 20.05.2019 (понеділок), що вказує на обмежений час та недоведення прокурором бездіяльності компетентних органів судова колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Так, колегія суддів зазначає, що Кагарлицька місцева прокуратура зверталась до в.о. голови Рокитнянської районної державної адміністрації з листом від 12.03.2018 №36-03-2055вих-18, в якому повідомлялось про з`ясування прокуратурою підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Згідно відмітки Рокитнянська районна адміністрація отримала вказаний лист 14.03.2018. Тобто, позивачеві-1 ще з 2018 року було достеменно відомо про порушення її прав та законних інтересів, однак жодних дій нею для захисту та поновлення своїх прав вчинено не було. Крім того, ще 02.04.2019 (майже за 2 місяці до звернення з позовом до суду) Кагарлицькою місцевою прокуратурою Київської області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019111190000066 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 367 КК України, за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами Київської обласної державної адміністрації та Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, що виразились у невжитті належних заходів щодо укладення у період з 19.11.2015 по 11.09.2017 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:03:005:0006. Твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачами листів №36-03-432 вих 19 від 11.05.2019 та №36-03-433 вих 19 від 11.05.2019, що свідчить про недотримання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» і відповідно відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді, колегія суддів находить необґрунтованими, враховуючи наступне. Законом України «Про прокуратуру» передбачено обов`язок прокуратури повідомити позивачів про намір звернутись до суду в їх інтересах до звернення до суду. Колегією суддів встановлено, що прокурор на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направив позивачам листи про намір звернення до суду №36-03-432 вих 19 від 11.05.2019 та №36-03-433 вих 19 від 11.05.2019, факт їх направлення підтверджується описами вкладення в цінний лист від 17.05.2019 №0960100845222 та №0960100845214, що містяться в матеріалах справи. Водночас, Законом України «Про прокуратуру» не встановлено обов`язку прокуратури відстежувати отримання позивачами поштових відправлень, навіть у разі не отримання поштового відправлення та повернення його відправникові - прокуратурі свідчитиме, що таке повідомлення не вручено з причин, що не залежать від прокурора, який в установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії. Судова колегія зазначає, що апелянт помилково посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові №909/760/19 від 16.12.2020, оскільки у вказаній справі судом було встановлено відсутність доказів направлення та отримання позивачем листа прокуратури про намір звернутись із позовом, що свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Водночас, в межах даної справи, як вже зазначалось, прокурор повідомляв позивачів про намір звернутись до суду з позовом засобами поштового зв`язку, а факт їх отримання чи неотримання не спростовує того, що прокурор у встановленому порядку вчинив процесуальну дію - повідомив позивачів про намір звернутись до суду. Враховуючи вищенаведене, доводи апелянта щодо неповного з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області до ПП «Надра-Сервіс» про стягнення 1 225 711,56 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.08.2016 по 11.09.2017. За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2020 у справі № 911/1345/19 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Надра-Сервіс» має бути залишена без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Надра-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2020 у справі № 911/1345/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2020 у справі № 911/1345/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1345/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 01.03.2021. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді О.В. Агрикова М.Г. Чорногуз