Постанова 4820 № 671/944/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 671/944/20 Провадження № 22-ц/4820/402/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року (суддя Павлова А.С.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батьків, в с т а н о в и в: 24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він зареєстрований та одиноко проживає по АДРЕСА_1 . Крім нього, за цією адресою зареєстровані на постійне проживання його колишня дружина ОСОБА_4 та їх повнолітні діти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 25.01.2017 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забрали свої речі та переїхали на постійне місце проживання в помешкання батьків дружини, що знаходиться по АДРЕСА_2 , де на даний час постійно проживають. Позивач вказує, що він є людиною похилого віку, малозабезпечений, має проблеми зі здоров`ям, потребує тривалого лікування, медичного догляду та матеріальних затрат для придбання дорогих ліків. Єдиним джерелом для існування є пенсія за віком в розмірі 1638 грн. щомісяця, яка не відповідає встановленому прожитковому мінімуму і не забезпечує мінімальних і вкрай необхідних потреб. Зазначив, що він не позбавлений батьківських прав, до повноліття дітей належним чином займався їх вихованням і забезпечував добробут. Однак, незважаючи на його прохання, сини відмовляються надавати йому матеріальну допомогу, яка йому вкрай необхідна, хоча мають таку можливість. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. У зв`язку з наведеним, позивач просив присудити стягувати з відповідачів аліменти на його користь у твердій грошовій сумі розміром по 2500 грн. з кожного, починаючи з часу подачі заяви і довічно. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити, стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2500 грн. з кожного, починаючи з часу подачі заяви і довічно. Вважає, що судом першої інстанції не вірно зроблено висновок щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та не враховано, що він потребує матеріальної допомоги, оскільки витрати на комунальні послуги в опалювальний період перевищують його місячний дохід, що позбавляє його своєчасного лікування, яке потребує, та коштів на харчування, необхідного одягу. Зазначає, що згідно рахунків за плату за розподіл (доставку) природнього газу, плату за споживчий газ за вересень, жовтень 2020 року від 09.10.2020 року у нього наявна заборгованість у розмірі 1 509.84 грн. (683,77 грн. + 826,07 грн.), станом на січень 2021 року заборгованість збільшилась у зв`язку з неможливістю оплати послуг за відсутності коштів. Звертає увагу, що він не може оформити житлову субсидію, оскільки у житловому будинку зареєстровані відповідачі та колишня дружина, які коштів на комунальні послуги не надають. Стверджує, що алкогольними напоями він не зловживає, що підтверджується довідкою КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» від 28.01.2021 року за №81. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять рішення суду залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначають, що скарги апелянта на те, що він хворіє, отримує мізерну пенсію та низький матеріальний достаток не відповідають дійсності, так, як ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем та постійно вчиняє скандали. В запереченні на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що відзив на апеляційну скаргу є необґрунтованим та незаконним. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзиву на неї, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі. Положеннями ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України). Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Зазначене також узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 року у справі № 6-3066цс15, та Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 року при розгляді справи № 494/1682/15-ц, де вказано, що право на утримання повнолітньою дочкою, сином виникає у непрацездатних батьків за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому, зазначене співвідношення доходу позивача до встановленого законодавцем розміру прожиткового мінімуму має вирішальне значення під час вирішення спору за вимогами, пред`явленими на підставі статей 202, 205 СК України, які визначають підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та порядок визначення розміру присуджених аліментів. Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 10.01.2019 року при розгляді справи № 369/7004/17. Крім цього, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 р. у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016р. у справі № 6-3066цс15. Згідно з положенням, передбаченим ч. 1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 цього Кодексу. Однак, в порушення вимог законодавства, позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст. ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, а саме, що він потребує додаткової матеріальної допомоги. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно копій свідоцтв про народження, виданих повторно, серії НОМЕР_1 від 15.05.2020 та серії НОМЕР_2 від 15.05.2020, позивач ОСОБА_1 є батьком відповідачів - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 10). Згідно довідок № 143 від 19.03.2020 та № 358 від 24.06.2020, виданих старостою с. Лозова Волочиської міської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 , 1958 р.н. зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою зареєстровані, але не проживають: ОСОБА_4 , 1967 р.н., ОСОБА_2 , 1988 р.н. (син) та ОСОБА_3 , 1995 р.н. (син) (а.с. 11-12). Житловий будинок в якому зареєстрований та проживає позивач належить йому на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 226280660 від 30.09.2020. З цієї довідки також вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку він здає в оренду ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія». Строк дії договору оренди землі до 31.12.2030. З копії довідки про доходи № 0557455157517518 від 20.03.2020 та довідки від 02.10.2020 слідує, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, розмір якої за лютий-березень 2020 року становить 1638 грн., за квітень 2020 року - 2638 грн., за травень-червень 2020 року - 1638 грн., за липень-серпень 2020 року - 1884,09 грн. (а.с.41) Крім того, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення і станом на 19.05.2020 субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива йому не призначалась, що підтверджується копією довідки Управління соціального захисту населення Волочиської РДА від 19.05.2020 № 609 (а.с. 14). Відповідно до копії довідки від 20.05.2020 № 252, виданої КНП «Волочиська центральна районна лікарня» позивачу ОСОБА_1 встановлено діагноз: лівобічна пахово-калиткова кила. Заключення: потребує оперативного лікування (а.с. 15). Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд виходив з того, що позивач є пенсіонером, в правовому розумінні непрацездатним, проживає один. Має регулярний дохід і матеріальної допомоги не потребує. Розмір його пенсії за серпень 2020 року становить 1884,09 грн., а річний дохід у вигляді орендної плати за землю становить 23 000 грн. Суд також звертає увагу на те, що довідкою медичного закладу дійсно доводиться, що станом на 20.05.2020 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: лівобічна пахово-калиткова кила, яка потребує оперативного лікування. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тривалості та вартості такого лікування. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Так, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він несе значні витрати на придбання продуктів харчування, одягу та ін. та щодо розміру цих витрат, і, відповідно, що він потребує матеріальної допомоги у зв`язку з понесеними витратами. Не спростовано позивачем належними доказами, що розмір його доходів менший ніж прожитковий мінімум. Місячний дохід позивача складає 3660 грн. Посилання позивача на борги зі сплати комунальних послуг, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогами до співвласників квартири щодо відшкодування витрат за оплату комунальних послуг. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди апелянта із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Довідок стосовно вартості лікування, якого потребує позивач, а також доказів на підтвердження того, що ним придбавалися медичні препарати ні місцевому, ні апеляційному судам не надано. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 1 березня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк