Постанова 4824 № 2609/23823/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2609/23823/12 Головуючий у суді І інстанції Українець В.В. Провадження № 22-ц/824/3741/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про видачу дубліката виконавчого листа, заінтересована особа - боржник ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: У вересні 2020 року ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року у справі № 2609/23823/12 (2-6405/12) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року заяву про видачу дубліката виконавчого листа повернуто заявнику. Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що при зверненні до суду заявником не надано доказів, які підтверджують надіслання (надання) заяви про видачу дубліката виконавчого листа з доданими до неї матеріалами всім учасникам справи, а саме відповідачу ОСОБА_2 , що зумовлює застосування наслідків, передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник через представника за довіреністю - адвоката Попову М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи і порушення норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявник виконав вимоги, встановлені частиною другою статті 183 ЦПК України, а саме додав до своєї заяви про видачу дубліката виконавчого листа докази направлення заяви та додатків до неї лише боржнику ОСОБА_1 , оскільки рішенням суду від 7 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 було відмолено. Тобто, у межах примусового виконання зазначеного рішення суду існує тільки боржник ОСОБА_1 , а будь-які матеріальні вимоги у заявника щодо виконання цього рішення до ОСОБА_2 відсутні. Однак суд першої інстанції належним чином матеріали справи не дослідив та помилково повернув її без розгляду, порушивши право заявника на судовий захист у розумні процесуальні строки. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. За правилом пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Частиною першою статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України. Згідно з пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Таким чином, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий документ. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви (скарги) встановлені статтею 183 ЦПК України. За приписами частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Тобто, норма частини другої статті 183 ЦПК України прямо вказує на те, що зазначені вимоги стосуються заяв, які подаються на стадії виконання судового рішення. У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку», який був прийнятий 15 січня 2020 року та набрав чинності 8 лютого 2020 року («Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX) зазначено, що законом запроваджується обов`язковість долучення до заяви, скарги та клопотання, що подаються на стадії виконання судового рішення, доказів їх надіслання (надання) іншим учасникам справи для оптимізації процедури розгляду справ. Отже, приєднання до заяви, поданої на стадії виконання судового рішення та з метою виконання цього рішення, доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) є обов`язковим. Згідно із вимогами частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Судом встановлено, що за результатом розгляду цивільної справи № 2609/23823/12 (2-6405/12) за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 7 листопада 2012 року Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 262 956,40 дол. США (що за курсом Національного банку України на 12 листопада 2010 року складає 2 082 798,76 грн); заборгованість по процентах у розмірі 47 531,48 дол. США (що за курсом Національного банку України на 12 листопада 2010 року складає 376 482,59 грн); пеню у розмірі 12 050,33 дол. США (що за курсом Національного банку України на 12 листопада 2010 року складає 95 447,05 грн); судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року за заявою ПАТ «Кредитпромбанк» видано дублікат виконавчого листа № 2-6405/2012 щодо боржника ОСОБА_1 та поновлено строк для пред`явлення цього виконавчого документа до виконання. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року за заявою ПАТ «Дельта Банк» стягувача ПАТ «Кредитпромбанк»за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 замінено на ПАТ «Дельта Банк». В подальшому, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 3 червня 2020 року за заявою ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» стягувача ПАТ «Дельта Банк» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 замінено на ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». У вересні 2020 року ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року у справі № 2609/23823/12 (2-6405/12). Заява ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» подана на стадії провадження з виконання рішення суду простягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, яка є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження у цивільній справі. У додатках до заяви про видачу дубліката виконавчого листа під порядковим номером 13 представником заявника зазначено, що до цієї заяви додаються докази її направлення разом із додатками іншим учасникам справи. З матеріалів справи вбачається, що відповідно опису вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_1 , а також квитанції АТ «Укрпошта», 1 вересня 2020 року на виконання вимог частини другої статті 183 ЦПК України заявником було направлено на адресу боржника: АДРЕСА_1 , подану заяву з доданими до неї матеріалами. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви про видачу дубліката виконавчого листа заявнику у відповідності до частини четвертої статті 183 ЦПК України, адже при зверненні до суду останнім було дотримано вимог частини другої вказаної статті, а саме: долучено докази, які підтверджували надіслання засобами поштового зв`язку іншим учасникам справи цієї заяви разом з доданими до неї матеріалами. Посилання суду на те, що ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» не надано доказів на підтвердження надіслання (надання) заяви саме відповідачу ОСОБА_2 є необґрунтованою підставою для повернення такої заяви, оскільки останній не є учасником даного судового провадження, яке ініційоване стягувачем щодо вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа, а рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року, на виконання якого заявник і просить видати дублікат виконавчого документа, у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 було відмовлено. Тобто, в межах примусового виконання вищевказаного рішення суду існує тільки боржник ОСОБА_1 , а будь-які матеріальні вимоги у ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в частині виконання цього рішення до ОСОБА_2 відсутні. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі заявлених вимог, а правом визначати предмет, підставу та сторін позову (заяви) наділений лише позивач (заявник) (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України). Таким чином, у суду першої інстанції не було обгрунтованих підстав повертати скаргу заявнику без розгляду, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. З наведених підстав, колегія суддів приймає аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали заяви про видачу дубліката виконавчого листа, формально поставився до вирішення питання про прийняття її до розгляду та помилково повернув заяву без розгляду, порушивши право заявника на судовий захист. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення заяви заявнику є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки заява по суті заявлених вимог не розглядається. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року скасувати, справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про видачу дубліката виконавчого листа, заінтересована особа - боржник ОСОБА_1 , направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Судді: Н.В. Ігнатченко С.А. Голуб Д.О. Таргоній