Постанова Київський апеляційний суд № 753/17390/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________ Справа №753/17390/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1852/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 серпня 2020 року (суддя Трусова Т.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, встановив: у вересні 2019р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 157 844грн 02коп., а саме: 154 120грн вартості витрат на проведення відновлювального ремонту квартири, 3 724грн 02коп. витрат на оплату послуг з прання та хімічного чищення килимів; відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 50 000грн та судових витрат у розмірі 14 999грн 44коп., які складаються з 3 499грн 44коп. судового збору, 7 500грн витрат на професійну правничу допомогу, 4 000грн витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач - власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку. Позивач стверджувала, що з вини відповідача 8 липня 2019р. відбулося залиття її квартири з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується актом про залиття, складеного комісією ЖК «ТРИКОТАЖНИК-4», яким зафіксовано, що причиною залиття є незадовільне обслуговування квартирної системи водопостачання, внаслідок чого вийшла з ладу гнучка підводка змішувача в квартирі АДРЕСА_2 . Позивач посилалася на те, що в акті також зазначено, що в результаті залиття її квартири було пошкоджено внутрішнє оздоблення квартири та майно, яке в ній знаходиться. Ушкодження наявні у двох коридорах, площами 2,7 м2 та 4,2 м2, передній кімнаті, площею 12,1 м2, трьох кімнатах, площами 18,3 м2, 12,1 м2 та 12 м2, кухні, площею 8,3 м2,туалеті, площею 1,3 м2, ванній кімнаті, площею 3 м2 - залиті стеля, стіни та підлога, деформовано паркет, плінтуса та дверні коробки, відслоїлися шпалери, з`явилася пліснява, пошкоджено меблі та килими, виведена з ладу електропроводка та електроприлади тощо. Відповідно до висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття (потопу) від 24 липня 2019р., складеного експертом ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» Нікітюк О.В., вартість відновлювального ремонту складає 154 120грн. Крім того, позивач посилалася на те, що була вимушена нести витрати на прання та хімічне чищення шести килимів у розмірі 3 724грн 02коп., що підтверджується рахунком ТОВ «Об`єднання «Укрсервіс» № 1 від 29 липня 2019р. та квитанцією № 1671-4967-9121-7478 від 30 липня 2019р. Також позивач зазначала, що окрім майнових збитків, їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 50 000грн. Завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях з приводу пошкодження її майна та неможливості нормального користування ним, порушенні нормальні життєві зв`язки та звичний спосіб життя її та її дочки, яка мешкала у квартирі, оскільки після залиття приміщення стало непридатним для проживання, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, негативних емоціях та переживаннях, викликаних спричиненими незручностями та небажанням відповідача вирішувати спір у досудовому порядку. У зв`язку з розглядом справи позивачем понесені витрати на здійснення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 4 000грн, на сплату судового збору у розмірі 3 499грн 44коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500грн. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 7 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 157 844грн на відшкодування матеріальної шкоди, 15 000грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в сумі 11 270грн 11коп., а всього 184 114грн 13коп. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права та безпідставну відмову у поновленні строку на подачу відзиву на позовну заяву та прийнятті в якості доказу рецензії на Звіт «Висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття (потопу), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 » за № 39/1-ЕР від 6 липня 2020р., в якій визначено, що експертний висновок не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. Відзив на позовну заяву та докази були подані з пропуском визначеного судом строку у зв`язку із тим, що її представник - адвокат Гаркуша А.О. не підготувала дані документи, а згодом з`ясувалося, що вона не внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, тому 10 та 12 березня 2020р. остання подала до суду заяву про відмову від представництва її інтересів у суді. Також відповідач вважає, що суд необґрунтовано відмовив у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, чим фактично позбавив її можливості довести обставини своїх заперечень та пояснень щодо недоведеності розмірів збитків, заявлених позивачем. Дані дії та рішення суду, на думку відповідача, свідчать про упередженість суду, надання пріоритету доказам позивача, та повне відхилення її доказів та клопотань, мотивуючи пропуском процесуальних строків. Крім того, відповідач вважає, що акт про залиття квартири не відповідає вимогам наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005р. «Про затвердження правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», не містить конкретного переліку пошкоджених речей, зокрема кількості залитих килимів, тому не є належним та допустимим доказом. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (Covid-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020р., яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3, яким передбачено, продовження процесуального строку на подання доказів на строк дії карантину. Також відповідач не погоджується зі стягненням витрат на правову допомогу, оскільки додаток № 1 від 5 серпня 2019р. до договору про надання правової допомоги був наданий з пропущенням визначених законом строків; зі стягненням витрат на проведення оцінки вартості матеріальних збитків, оскільки вони не являються витратами у розумінні статті 133 ЦПК України; зі стягненням витрат на прання та хімічне чищення шести килимів, так як в акті про залиття не визначена кількість килимів. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Черкасов Д.О. просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи її доводи безпідставними, оскільки невнесення адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України не є поважною причиною для пропущення строків на подання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх заперечень. Також представник позивача вважає, що судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки вона не може бути призначена при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, до того ж клопотання відповідача є необґрунтованим та безпідставним, а рецензія на звіт від 6 липня 2020р. не є допустимим доказом. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Сухомлинової Н.І., яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Черкасова Д.О., який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована над квартирою позивача. Згідно акту, складеного працівниками ЖК «Трикотажник-4» 10 липня 2019 року та затвердженого головою кооперативу, 8 липня 2019 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . Причиною залиття зазначено незадовільне обслуговування квартирної системи водопостачання, внаслідок чого вийшла з ладу гнучка підводка змішувача у квартирі АДРЕСА_2 . Також у акті зазначено, що у результаті залиття виникли ушкодження внутрішнього оздоблення квартири та майна, яке в ній знаходиться: - у коридорі S=2,7кв.м. залиті стеля, стіни, підлога, меблі, килим та 5 пар взуття, відбулася деформація паркету та дерев`яних плінтусів, почали відслоюватися шпалери, деформація дверної коробки; - у передній S=12,1кв.м. залиті стеля, стіни, підлога, меблі та килим, виникла суттєва деформація паркету (80-90% поверхні), деформація дерев`яних плінтусів, видимі плями на шпалерах на стінах та стелі, почали відслоюватися шпалери, залито та виведено з ладу системний блок ПК, розетки, подовжувач та кабель підключення Інтернету; - у кімнаті S=18,3кв.м. залиті стіни, стеля, підлога, килим та меблі, відбулося руйнування та деформація паркету, з`явилася пліснява, є видимі плями на шпалерах на стелі та стінах, шпалери почали відслоюватися, частково залито шкіряний диван та шкіряне крісло, вимикач, розетку та кабель підключення до Інтернету; - у кімнатах S=12,1кв.м. та S=12кв.м. залиті стеля, стіни, підлога, килими та меблі, зруйновано шпалери на стелі, почали відслоюватися шпалери на стінах, деформація паркету та дверних коробок, залито вимикач та розетки; - у коридорі S=4.2кв.м., кухні, туалеті та ванній кімнаті залиті стеля, стіни, підлога, відбулася деформація паркету та дверних механізмів, почалося відслоювання шпалер. Згідно висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття, складеного ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» 24 липня 2019 року, ринкова вартість проведення відновлювального ремонту становить 154 120грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пошкодження майна позивача відбулося з вини відповідача, розмір завданої матеріальної шкоди доведено належними доказами, позивачу також була завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходиться з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, позивач зобов`язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини. Під час судового розгляду відповідач не заперечувала, що залиття квартири позивача відбулося з її вини. Однак, відповідач вважала, що розмір завданої матеріальної шкоди є завищеним. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У підтвердження своїх позовних вимог позивачем наданий акт про залиття від 10 липня 2019 року, у якому детально описані пошкодження квартири позивача, меблів та іншого майна, та висновок від 24 липня 2019 року оцінювача Нікітюка О.В. , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане Фондом державного майна України. При цьому, у звіті наявний опис виявлених у квартирі позивача пошкоджень у результаті залиття у кожному приміщенні, наявний перелік робіт та їх вартість по усуненню зазначених пошкоджень. Доводи апеляційної скарги, що акт про залиття квартири не відповідає вимогам наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005р. «Про затвердження правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний акт складений комісією у складі працівників житлової організації будинку, де розміщенні квартири належні позивачу та відповідачу, акти затверджені головою правління кооперативу, в них описані пошкодження всіх приміщень квартири АДРЕСА_1 , які сталися у результаті залиття, перераховане пошкоджене майно, у тому числі і килими, які були розташовані у кожному приміщенні, у акті зазначені причини залиття. Відсутність в акті підпису відповідача про ознайомлення з актом не є підставою для не прийняття вказаного акту у якості належного і допустимого доказу. Крім того, викладені в акті пошкодження підтверджені висновком оцінювача. Твердження апеляційної скарги, що висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття, складений ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» 24 липня 2019 року, не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, належними доказами не підтвердженні. Приєднана відповідачем до апеляційної скарги рецензія на висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , складена громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», не містить категоричного твердження, що наданий оцінювачем Нікітюком О.В. висновок, не може використовуватися з метою підтвердження розміру завданої шкоди, а незначні недоліки висновку, зазначені у рецензії, не вплинули на результат оцінки вартості відновлювального ремонту у квартирі позивача. Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у прийнятті відзиву на позовну заяву та у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, так як зазначені дії суду узгоджувалися з нормами ЦПК України. Частиною 5 статті 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 8 статті 83 ЦПК України визначає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно п. 8 ч. 2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, строк для подання відповідачем відзиву на позов. Ухвалою судді від 27 вересня 2019 року відкрито провадження у даній справі та роз`яснено право відповідача подати відзив на позовну заяву разом з доказами у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали. Відповідач отримала копію позовної заяви та копію ухвали про відкриття провадження у справі 20 січня 2020 року (с.с.89 т.1), однак відзиву на позовну заяву разом з доказами у визначений судом строк не подала. 24 лютого 2020 року відповідач направила до суду клопотання про призначення судової експертизи, яке судом задоволено не було у зв`язку із пропуском строку подання такого клопотання. Отже, суд першої інстанції дотримався вимог ЦПК України стосовно порядку та строку надання доказів відповідачем. Доводи апеляційної скарги, що відзив на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи не було вчасно подано до суду першої інстанції у зв`язку із неналежним виконанням своїх обов`язків представником відповідача адвокатом Гаркушою А.О., колегія суддів вважає необґрунтованими, так як матеріали справи не містять клопотання відповідача або її представника - адвоката Сухомлинової Н.І., поданого у розумні строки, про надання судом додаткового строку для подання доказів у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 83 ЦПК України, у зв`язку із викладеними обставинами. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача, що вона неправомірно була позбавлена можливості довести свої заперечення. Безпідставним є посилання відповідача і на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (Covid-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020р., яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3, яким передбачено, продовження процесуального строку на подання доказів на строк дії карантину, оскільки строк подання доказів у даній справі закінчився ще до оголошення в України карантину ( 12 березня 2020 року). Під час апеляційного розгляду було встановлено, що позивач провела ремонт у квартирі, а відповідачем не було надано документів, які можливо було б використати при проведенні експертизи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття, складений ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» 24 липня 2019 року, є належним доказом у підтвердження вартості завданого позивачу залиттям квартири збитку. Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Висновок містить перелік робіт, матеріалів, необхідних для усунення пошкоджень у квартирі позивача, їх вартість, тому суд першої інстанції правомірно визначив розмір матеріальної шкоди, ґрунтуючись на вказаному висновку. Разом з цим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що в акті про залиття квартири позивача не зазначено, що у результаті залиття була пошкоджена керамічна платка у кухні у квартирі позивача. Проте, при визначенні вартості відновлювального ремонту у висновку враховані роботи по розбиранню облицювання стін з керамічних глазурованих плиток (робоча зона кухні), вартість плитки керамічної для стін, облицювання поверхонь стін (робоча зона кухні) керамічними платками. При цьому, позивачем суду першої інстанції не було надано доказів, що вказані пошкодження виникли у результаті залиття квартири, яке сталося з вини відповідача 8 липня 2019 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав включати вартість вказаних робіт до загального розміру збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем у результаті залиття квартири позивача, тому вартість вказаних робіт та вартість керамічної плитки (3 759грн 56коп.) підлягають виключенню із загальної вартості матеріальної шкоди. Також суд першої інстанції не врахував, що збитки у вигляді ПДВ виникають виключно при проведені ремонтних робіт платником зазначеного податку. При виконанні ремонтних робіт особою, що не є платником ПДВ, збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов`язаних із ремонтом, а відтак і до розміру матеріальної шкоди. Позивачем не було надано документів, які б підтверджували сплату нею ПДВ при виконанні ремонтних робіт, або укладенні договору на виконання ремонтних робіт з особою, яка є платником ПДВ, тому підстав для стягнення з відповідача ПДВ у сумі 25 686грн. 70коп. на користь позивача колегія суддів не вбачає. Також не вбачає колегія суддів підстав для включення до розміру матеріальної шкоди прибуток у розмірі 6 153грн 46коп., кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій - 1248грн 79коп. За таких обставин, відшкодуванню підлягає матеріальна шкода у розмірі 117 271грн 67коп. (154120,18-25686,70-1248,79-6153,46-3759,56) та 3 724грн 02коп., витрачених позивачем на чищення килимів. Доводи апеляційної скарги, що акт про залиття від 10 липня 2019 року не містить кількості залитих килимів, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як у акті зазначено кожне приміщення, у якому містилися залиті килими, загальна кількість яких становила 6 штук, а позивачем надано докази оплати хімічного чищення шести килимів. Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення в цій частині, що узгоджується з ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Частиною 2 статті 140 ЦПК України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила розмір судових витрат, які складаються з судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку, що узгоджується з положеннями ст. 133 та 140 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги, що понесені позивачем витрати на проведення оцінки відшкодуванню не підлягають, так як наданий позивачем висновок не є висновком експертизи, колегія суддів вважає безпідставними, так як зазначені витрати пов`язані із підготовкою справи до розгляду і є судовими витрати у розумінні ч. 2 ст. 140 ЦПК України. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Частина 1 статті 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У частині 3 статті 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначила, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, складаються, зокрема, з витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500грн. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача суду першої інстанціїбуло надано: - копія договору про надання правової допомоги від 5 серпня 2019р., укладеного між Адвокатським об`єднанням «Юрімекс» та ОСОБА_2 ; - копія акту передачі-приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 5 серпня 2019 року; - копія дублікату квитанції від 23 серпня 2019 року про сплату ОСОБА_2 7 500грн.; - копія додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 5 серпня 2019 року . Таким чином, представником позивача були надані належні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу згідно умов договору про надання правової допомоги від 5 серпня 2019р. Доводи апеляційної скарги, що додаток № 1 до договору від 5 серпня 2019 року був наданий з порушенням строків, встановлених ЦПК України для надання доказів, є безпідставними, так як зазначений документ не є доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України, а є доказом понесених стороною судових витрат, які надаються суду до судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Матеріали справи не містять заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, які просила стягнути позивач, зазначенні позивачем витрати пов`язані з розглядом даної справи і є співмірними з предметом спору та ціною позову, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для втручання у правовідносини, які виникли між позивачем та його адвокатом, та з власної ініціативи вирішувати питання про співмірність даних витрат. Разом з цим, зазначаючи про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2 0178грн, суд першої інстанції не врахував, що розмір задоволених вимог судом був визначений у сумі 172 844грн, а відтак відшкодуванню підлягав судовий збір у сумі 1 728грн 44коп. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру матеріальної шкоди, зміні підлягає і рішення суду в частині визначення розміру судових витрат. Виходячи з розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню (120 995грн 69коп.), та моральної шкоди ( 15 000грн), всього 135 995грн 69коп., судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу у розмірі 1 359грн 96коп. Позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 65,43%, тому інші судові витрати підлягають відшкодуванню у розмірі 7 524грн 45коп. Таким чином, судові витрати позивача за розгляд справи судом першої інстанції становлять 8 884грн 41коп. Визначаючи розподіл судових витрат за розгляд справи у апеляційному суді, колегія суддів виходить із задоволення апеляційної скарги у розмірі 21,32%, тому відповідачу підлягає відшкодуванню сплачений нею за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 552грн 76коп., а позивачу витрати за надання правової допомоги у розмірі 1 967грн (78,68%). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції з`ясував обставини справи, оцінив надані докази, однак, неправильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів змінює рішення суду. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 серпня 2020 року змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 157 844грн до 120 995грн 69коп., судових витрат з 11 270грн 11коп. до 8 884грн 41коп., та загальний розмір з 184 114грн 13коп. до 144 880грн 10коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 1 967грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 552грн 76коп. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 23 лютого 2021 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк