LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4813523/21/19

від 01.03.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року скасувати.

Номер провадження: 22-ц/813/2244/21 Номер справи місцевого суду: 523/21/19 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 19 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, - ВСТАНОВИВ: 02 січня 2019 року ОСОБА_3 звернулася з позовною заявою до Суворовського районного суду м. Одеси в якій просила стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти - борг за розпискою в розмірі 135 320,63 грн., який складається з: сума позики -100 000,00 грн.; проценти від суми позики 5 520,49 грн.; 3% річних 6 008,22 грн.; втрати від інфляції - 23 791,92 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1353,21 грн. (а.с 1-30). 27 листопада 2019 року заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Сувертак І.В.) позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН № НОМЕР_2 , борг за розпискою в розмірі 135 320,63 грн., якій складається з : сума позики -100 000,00 грн.; проценти від суми позики 5 520,49 грн.; 3% річних 6 008,22 грн.; втрати від інфляції - 23 791,92 грн. Стягнути судовий збір в сумі 1353,21 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН № НОМЕР_2 (а.с 76-79). 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 направила до Суворовського районного суду м. Одеси заяву про перегляд заочного рішення. Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що про розгляд справи судом вона дізналась під час звернення до банку для здійснення операцій по належному їй рахунку. Окрім того зазначила, якби вона приймала участь у справі, вона б подала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи розписки, на підставі якої судом вирішено про наявність обов`язку сплатити нею заборгованості на користь ОСОБА_3 . Просила скасувати вказане заочне рішення (а.с 91-99). 12 червня 2020 року ухвалою Суворовського районного суду (головуючий-суддя Сувертак І.В.) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики залишено без задоволення (а.с 136-138). 13 липня 2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року. Апелянт вважає вказане заочне рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянтка звертає увагу на те, що про існування даної справи не знала, належним чином про розгляд не повідомлялася, копія ухвали про відкриття провадження та повістки їй не направлялися. У справі відсутні будь-які докази, які свідчать про одержання відповідачем процесуальних документів по справі, а тому суд не дотримався порядку ухвалення заочного рішення. Отже судом допущено порушення норм процесуального права, а тому такі порушення вплинули на права апелянта як учасника справи, завадили встановити дійсні обставини справи і призвели до незаконно ухваленого рішення. Крім того, апелянтка звертає увагу на те, що вона не складала та не підписувала розписку, на підставі якої, судом вирішено про наявність у неї обов`язку сплатити заборгованість на користь позивача. Апелянтка пояснює, що вона дійсно знайома з позивачкою, однак про можливість укладання договору позики та надання грошових коштів у борг, ніколи мови не йшло, та оскільки участі в судовому засіданні вона не брала, тому і не могла заявити клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Зважаючи на те, що апелянтка не позичала кошти у ОСОБА_3 , не складала у зв`язку з цим розписку, у позивача відсутні правові підстави для стягнення боргу за договором позики з апелянтки. Апелянт просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. До апеляційної скарги, апелянтка подає клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. 20.08.2020 року засобами поштового зв`язку до апеляційного суду ОСОБА_3 було направлено відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач зазначила, що доводи апелянтки в апеляційній скарзі зводяться до неможливості подання до суду першої інстанції доказів того, що відповідачка не складала та не підписувала розписку від 15.08.2016 року про отримання в борг 100 000 грн у позивачки до грудня 2016 року включно, у зв`язку з чим апелянтом разом з поданням апеляційної скарги також заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Також позивач вказує, що 10.02.2020 року відповідач звернулася до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення з тих самих підстав, які викладено в апеляційній скарзі. Проте, до зазначеної заяви, всупереч вимогам ст. 285 ЦПК України клопотання про проведення почеркознавчої експертизи додано не було. Представник відповідача, беручи участь в судовому засіданні 20.02.2020 року, також відповідне клопотання не заявляв. Таким чином, як вказує у відзиві на апеляційну скаргу позивач, у відповідача були відсутні причини, які об`єктивно від неї не залежали та унеможливлювали подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи до суду першої інстанції. Тому, на думку позивача, клопотання про призначення судової почеркознавчої експерти задоволенню не підлягає (а.с. 173-174). З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Сторони в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Клопотання про проведення судового засідання за допомогою відеоконференцзв`язку або про розгляд справи за їх відсутністю не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_1 борг за договором позики, суд першої інстанції дійшов висновку, що боргові зобов`язання відповідача підтверджено розпискою відповідача. Також, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог або доказів того, що договір позики був укладений відповідачем під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості або під впливом тяжкої обставини, відповідач суду не надав і судом таких доказів не здобуто. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та, задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 надав до суду копію розписки ОСОБА_1 від 15 серпня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 взяла у ОСОБА_3 в борг грошову суму в розмірі 100 000 грн та зобов`язувалась повернути суму позики до грудня 2016 року. На копії розписки відсутній підпис ОСОБА_1 . Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. У ч. 2 ст. 640 ЦК України зазначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. При цьому, наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано. Оригінал розписки ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутній та для огляду суду апеляційної інстанції не був наданий. Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення. Згідно з ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться до уваги. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. З урахуванням того, що ОСОБА_3 на обґрунтування своїх позовних вимог не надала суду належні та допустимі докази, не довела їх переконливість, а також не довела наявності обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог, не довела факту укладення договору позики, не пояснила відсутність оригіналу розписки, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Також, з матеріалів справи вбачається, що клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи було задоволено ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.11.2020 року та призначено судову почеркознавчу експертизу у справі. Однак, у повідомленні, яке надано судовим експертом зазначено, що у зв`язку з тим, що додаткові матеріали для проведення судової експертизи, а саме оригінал досліджуваного документу не надано, тому неможливо надати висновок експерта по даній цивільній справі. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.11.2020 року про витребування доказів на ОСОБА_3 було покладено обов`язок надати експерту оригінал документу, який підлягає дослідженню, а саме розписки від 15.08.2016 року. Однак, оригінал розписки ОСОБА_3 надано не було. Позивач аргументувала це тим, що оригінал даної розписки у неї відсутній, про що суду надіслала письмове повідомлення. Таким чином, встановивши, що доводи позивача про боргові зобов`язання відповідача ґрунтуються не на оригіналі боргового зобов`язання, а на копії розписки всупереч вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України, апеляційний суд доходить наступних висновків. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Отже, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Відповідно до п. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Під час розгляду справи ОСОБА_1 понесла судові витрати на загальну суму 11 472,19 грн, яка складається з: -сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду 420,40 грн; -сплати судового збору за подання апеляційної скарги 2029,90 грн; -сплати грошових коштів за проведення судової почеркознавчої експертизи 9021,89 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11 472,19 грн судових витрат. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 01.03.2021 року м. Одеса

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»