Постанова 4811 № 444/2295/18

Справа № 444/2295/18 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 22-ц/811/2965/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:16 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М., суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я., секретаря: Ждан К.О., з участю: представника апелянта адвоката Кобко О.Л., представника Малехівської сільської ради - Лосин О.Б., відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року , - в с т а н о в и в: В серпня 2018 року позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося в суд з позовом до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення 22 сесії 4 скликання від 03.10.2004 року №4 Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 серії ЯА №336409, який був виготовлений на підставі рішення 22 сесії 4 скликання від 03.10.2004 року №4 Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2008 року серії ВКК №393220 №1152, зобов`язання державного кадастрового реєстратора скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4622785700:01:004:0023 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування , скасування державної реєстрації права на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а саме звільнити зайняту земельну ділянку в межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської областіна км.19+640 м.-19+680 м. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у користуванні ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" перебуває земельна ділянка смуги відведення, зокрема в адміністративних межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 17,1368 га Державному територіально-галузевому об`єднанню "Львівська залізниця" під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Рудно-Підбірці від 17 км+200 м до 20 км+544 м для забезпечення функціонування залізничного транспорту в межах села Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області. Зазначає, що 20.01.2017 року комісією в складі працівників залізниці під час обстеження земельної ділянки залізниці в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району було виявлено, що на 19 км + 640 м - 19 км + 680 м перегону Рудно - Підбірці з правої сторони за ходом кілометрів, де ширина смуги відведення Залізниці згідно «План полоси відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 11+106 до км 20+534 Нестеровського району Львівської області м.Київ, 1962» становить 20 м. від осі головної колії знаходиться сітчаста огорожа, що огороджує вищезгадану земельну ділянку. Дана сітчаста огорожа належить гр. ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 . Площа перетину земельних ділянок становить 0,0415 га. Зазначає, що вказана земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні ПАТ «Укрзалізниця» та закріплена за регіональною філією «Львівська залізниця». Вказує, що на підставі рішення 22 сесії 4 скликання № 4 від 03.10.2004 року Малехівської сільської ради та свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2008 року серії ВКК № 393220 № 1152 відповідач ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку, кадастровий номер 4622785700:01:004:0023, загальною площею 0,1986 га. На підставі даних документів ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 16.0282005 року серії ЯА №336409. Згадане вище рішення Малехівської сільської ради та виданий на його підставі державний акт вважають є незаконними та такими, що порушують право залізниці на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, а відтак такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону. Також, про те, що спірна земельна ділянка була зайнята об`єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положення «Про землі, надані транспорту» свідчить «План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги» від 1962 року та відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Стверджує, що відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення права залізниці на землі смуги відведення в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦИК СССР 15.12.1928 року). Вважає, що відповідач Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області під час прийняття оскаржуваного рішення порушила також норми п. б ч. 4 ст. 84 ЗК України, згідно з яким до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання, а отже вважають, що Малехівська сільська рада не мала правових підстав приймати оспорюване рішення, порушуючи право землекористування залізниці. Зазначає, що залізниця як суміжний користувач не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не надавала погодження на вилучення земельної ділянки. Крім того, за залізницею як землекористувачем обліковується площа в формі 6-зем саме на підставі зазначеного вище плану смуги відведення, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю. Враховуючи вищенаведене просить визнати незаконним та скасувати рішення 22 сесії 4 скликання від 03.10.2004 року №4 Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 серії ЯЗ №227185, який був виготовлений на підставі рішення 22 сесії 4 скликання від 03.10.2004 року №4 Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2008 року серії ВКК №393220 №1152, зобов`язання державного кадастрового реєстратора скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4622785700:01:004:0023 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування , скасування державної реєстрації права на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а саме звільнити зайняту земельну ділянку в межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської областіна км.19+640 м.-19+680 м., стягнути з відповідачів на їх користь судовий збір. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним державного акту, скасування запису у Поземельній книзі, скасування державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення судового збору- відмовлено. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця». Вважає, що суд першої інстанції не всебічно, неповно з`ясував обставини справи, невірно застосував норми матеріального права, які діяли на момент виникнення у Залізниці права користування на спірну земельну ділянку та порушив норми процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження права користування спірною земельною ділянкою. Вважає зазначені висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи та характеру спірних правовідносин. Стверджує, що спірна земельна ділянка була передана у власність, в той час коли залізниця, як суміжний користувач, не погоджувала ні проект відведення земельних ділянок, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавала погодження на вилучення земельних ділянок з постійного землекористування. Відтак, вважає рішення Малехівської сільської ради та виданий відповідачу Державний акт на землю такими, що суперечать чинному законодавству, такими, що прийняті із перевищенням наданих повноважень, що порушують право залізниці на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, а тому такі підлягають визнанню незаконними. Зазначає, що правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом та не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю Представник Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області Лосин О. подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Кобко О.Л. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника Малехівської сільської ради - Лосин О.Б., відповідача ОСОБА_1 , на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання позивача на те, що частина земельної ділянки площею 0,0415 га, яка перебуває в користуванні відповідача, знаходиться в смузі відведення залізниці, є безпідставним та необґрунтованим, та відповідачами жодним чином не порушено прав позивача, а позивачем належно не обґрунтовано позовні вимоги та не надано відповідних доказів, що їх підтверджують. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Із копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 336409 вбачається, що такий видано ОСОБА_2 і на підставі, рішення 22 сесії 4 скликання № 4 від 03.10.2004 року Малехівської сільської ради вона є власником земельної ділянки площею 0,1987 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки- будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд . Житловий будинок по АДРЕСА_1 належав відповідачці ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 28.06.1972 року. Після смерті чоловіка відповідачка ОСОБА_2 успадкувала даний житловий будинок в цілому , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.06.2008 року. Згідно витягу Малехівської сільської ради від 06.11.2018 року за домогосподарством по АДРЕСА_1 відповідно до погосподарського обліку 1971-1973 року, в особистій власності господарства знаходився жилий будинок 1968 року забудови. Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2008 року вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_1 . Спадкове майно складається із Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Дублянської міської ради 28.06.1972 року, зареєстрованого в Львівському бюро техінвентаризації 28.06.1972 року за №455. З довідки Малехівської сільської ради від 06.11.2018 року вбачається, що згідно книги обліку сплати земельного податку за використання землі на території Малехівської сільської ради, за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1987 га. земельний податок не сплачувався, оскільки землекористувач звільнений від сплати земельного податку, є пенсіонером. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протокольною ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_5 , як правонаступника ОСОБА_2 . 20 січня 2017 року комісією в складі працівників залізниці під час обстеження земельної ділянки залізниці в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району було виявлено, що на 19 км + 640 м - 19 км + 680 м перегону Рудно - Підбірці з правої сторони за ходом кілометрів, де ширина смуги відведення Залізниці згідно «План полоси відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 11+106 до км 20+534 Нестеровського району Львівської області м.Київ, 1962» становить 20 м. від осі головної колії знаходиться сітчаста огорожа, що огороджує вищезгадану земельну ділянку. Дана сітчаста огорожа належить гр. ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 . Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження права постійного користування землями смуги відведення АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філія «Львівська залізниця», надав план смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Нестеровського (на сьогоднішній день Жовківського) району Львівської області від 11 км+ 106 м до 20 км+ 534 м, який був розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році; -внутрішній акт, з якого вбачається, що комісія в складі головного інженера ВП «Кам`янка-Бузької дистанція колії» ОСОБА_6 , інженера-землевпорядника ОСОБА_7 та старшого шляхового майстра ОСОБА_8 здійснила обстеження земельної ділянки в межах населеного пункту на території Малехівської сільської ради, де виявила, що на 19 км + 640 м - 19 км + 680 м перегону Рудно - Підбірці за ходом кілометрів з правої сторони від осі головної колії на відстані 10 м знаходиться сітчаста огорожа, що огороджує земельну ділянку, яка належить гр. ОСОБА_2 при ширині смуги відведення залізниці 19км.+640 м.-19 м.+680 м. за ходом кілометрів з правої сторони від осі головної колії , згідно "плану границ полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги от км 11+106 до км 20+534». Площа перетину земельних ділянок становить 0,0415 га.- податкові декларації з плати за землю. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина друга статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт»). Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Частиною 1 статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціямзалізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт «б» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 лютого 2018 року у справі № 909/277/16 зазначено, що: «частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» (в редакції з 10 листопада 1994 року) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Статтею 23 наведеного Закону встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша). До складу земель залізничного транспорту входять землі, що прилягають до залізничного полотна, є смугою відведення залізниць і надаються їм у користування відповідно до чинного законодавства (частина друга). Згідно частини першої статті 69 Земельного кодексу України (в редакції від 05 травня 1993 року) землями транспорту, зв`язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв`язку. Частиною 3 статті 4 наведеного Кодексу встановлено, що землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.Разом з тим, положеннями частини 4 цієї статті визначено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі транспорту. Згідно статті 44 вказаного Кодексу порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню (частина перша). Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом (частина друга). Статтями 1, 4 Положення «Про землі, надані транспорту», затвердженого 07 лютого 1933 року Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і Ради народних комісарів СРСР № 50, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в тому числі і залізничному), визнавалися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об`єктами залізничної інфраструктури. Вказане Положення діяло до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24 «Про затвердження Положення про землі, надані транспорту». Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року, чинним на час набуття Залізницею права на земельні ділянки, передбачалося, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку. Разом з тим вимог щодо виготовлення та отримання державного акта законодавством не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 «Загальних основ землекористування та землеустрою», затверджених Постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року. Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року (в редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року» (далі Постанова № 562) право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування гарантувалося. Згідно з пунктом 5 Постанови № 562 громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування. Пунктом 6 постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ «Про земельну реформу» (із змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Вказаний пункт постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), а отже відсутня вимога закону щодо обов`язкового виготовлення Залізницею державного акта на право користування земельною ділянкою. За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його уже визначено законом. Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватись у приватну власність, тому селищна рада не мала законних підстав щодо розпорядження землями такої категорії. Таким чином, частина земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 , накладається на землю залізничного транспорту, яка перебуває у користуванні АТ «Українська залізниця». Разом з тим, до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу можна звернутися в межах строку позовної давності. Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся по його захисту до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що «позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше». У справі, що переглядається, ПАТ «Українська залізниця» просила визнати незаконним та скасувати рішення 22 сесії 4 скликання від 03.10.2004 року №4 Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №336409 від 03.10.2004 року року. Із позовом ПАТ «Українська залізниця» звернулася 01.08.2018 року, тобто,більше ніж через 14 років. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що АТ «Українська залізниця» не мало об`єктивної можливості довідатися про оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, яке перебуває у загальному доступі. Колегія суддів приходить до висновку про пропуск позивачем позовної давності за вимогою про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, та як наслідок про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із цим. Інші позовні вимоги є похідними від цієї вимоги, а тому також не підлягають задоволенню. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним державного акту, скасування запису у Поземельній книзі, скасування державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Крайник Н.П. Мельничук О.Я.