Постанова 4811 № 444/2312/18

Справа № 444/2312/18 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й. Провадження № 22-ц/811/2220/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 16 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Сеньків Х.І., з участю представника АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - Завалишина Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до ОСОБА_1 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання незаконними рішень Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування запису у Поземельній книзі та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку,- ВСТАНОВИЛА: Позивач Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , який під час розгляду справи був замінений у зв`язку із смертю правонаступником ОСОБА_1 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання незаконними рішень Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, визнання недійсним та скасування Державного Акта, скасування запису у Поземельній книзі та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку. В подальшому у зв`язку із заміною первісного відповідача ОСОБА_2 правонаступником позивачем було уточнено позовні вимоги. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 17,1368 га Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Рудно-Підбірці 2 від 17 км+200 м до 20 км+544 м в адміністративних межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області для забезпечення функціонування залізничного транспорту в користуванні Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» перебуває земельна ділянка смуги відведення, зокрема, в адміністративних межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, в межах зазначених у цьому плані. Зазначав, що 20 січня 2017 року комісією в складі працівників залізниці під час обстеження земельної ділянки залізниці в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району було виявлено, що на 19 км + 962 м - 19 км + 993 м перегону Рудно - Підбірці з правої сторони за ходом кілометрів від осі головної колії на відстані 8 м, знаходиться сітчаста огорожа, що огороджує присадибну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , при ширині смуги відведення залізниці 20,0 м від осі головної колії, згідно «Плану полоси відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізничної дорог від км 11+106 до км 20+ 534, м. Київ, 1962». Площа перетину земельних ділянок становить 0,0404 га. Вказував, що земельну ділянку площею 0,1057 гектарів відповідач отримав на підставі рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18.04.2003 року № 8 та 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 року № 6 про передачу в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно вищевказаних рішень було проведено державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 566732. Згадане вище рішення Малехівської сільської ради та виданий на його підставі державний акт вважав незаконними та такими, що порушують право залізниці на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, а відтак такими, що підлягають скасуванню. Вказував, що правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону. Також про те, що спірна земельна ділянка була зайнята об`єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положення «Про землі, надані транспорту» свідчить «План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги» від 1962 року та відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Стверджував, що відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення права залізниці на землі смуги відведення в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦИК СССР 15.12.1928 року). Вважав, що відповідач Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області під час прийняття оскаржуваного рішення порушила також норми п. б ч. 4 ст. 84 ЗК України, який зазначає, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання, а отже Малехівська сільська рада не мала правових підстав приймати оспорюване рішення, порушуючи право землекористування залізниці. Зазначав, що залізниця як суміжний користувач не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не надавала погодження на вилучення земельної ділянки. Крім того вказував, що ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.06.2011 рку серії НОМЕР_1 , про що заявниці не було відомо на момент звернення з позовом до суду. Стверджував, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведене, просив визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 № 6 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2013 року № 2037, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1057 га за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування, скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007, стягнути з відповідачів на їх користь судовий збір. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2019 року у задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18.04.2003 року № 8 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд- відмовлено. У задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради 23 сесії 4 скликання від 27.10.2004 № 6 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд- відмовлено. У задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2013 року № 2037, виданого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку площею 0,1057 га за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007- відмовлено. У задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування- відмовити. У задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про скасування державної реєстрації права на земельну ділянкуза кадастровим номером 4622785700:01:009:0007- відмовлено. У вимогах Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення із ОСОБА_1 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області судового збору в розмірі 10572,00 грн.- відмовлено. Рішення суду оскаржило АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця». В апеляційній скарзі посилається на те, що суд безпідставно відкинув доводи Скаржника про підтверження права АТ «Укрзалізниця» на постійне користування землями смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 11 + 106 м до км 20 + 534 м в адміністративних межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та визнав неналежним доказом долучений до матеріалів справи План смуги відведення, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, адже відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Звертає увагу, що у державній власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності. Просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ «Укрзалізниця» повністю. Також просить стягнути з відповідача на користь Залізниці судові витрати. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - Завалишина Ю.О. на підтвердження апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Із копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 566732 встановлено, що такий видано ОСОБА_2 і на підставі рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8, 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 року № 6 він є власником земельної ділянки площею 0,1057 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1 арк. спр. 18). Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 стверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації смертей 20 червня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 10 (том 1 арк. спр. 128). Відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2013 року (том 1 арк. спр. 129). З даного свідоцтва вбачається, що спадщина, на яку воно видане, складається із земельної ділянки площею 0,1057 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11338665 від 22 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначену вище земельну ділянку (том 1 арк. спр. 130). Із викопіювання з генерального плану с. Малехів 1990 р., 2008 р. вбачається, що земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача знаходиться в межах населеного пункту с. Малехів. Встановлено, що спірна земельна ділянка входить до складу залізничного транспорту, що підтверджено планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 11+106 до км 20+534 Нестерівський район Львівської області 1962 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, щодо права користування даною земельною ділянкою та жодних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак, і право позивача на користування нею. План смуги відведення земель залізниці безпосередньо не підтверджує її право на спірну земельну ділянку. З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина друга статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт»). Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Частиною 1 статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт «б» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України). Наявність чи відсутність у АТ «Українська залізниця» документів, які посвідчують право на користування земельними ділянками у разі їх відведення як земель залізничного транспорту не змінює їх правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 лютого 2018 року у справі № 909/277/16 зазначено, що: «частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» (в редакції з 10 листопада 1994 року) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Статтею 23 наведеного Закону встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша). До складу земель залізничного транспорту входять землі, що прилягають до залізничного полотна, є смугою відведення залізниць і надаються їм у користування відповідно до чинного законодавства (частина друга). Згідно частини першої статті 69 Земельного кодексу України (в редакції від 05 травня 1993 року) землями транспорту, зв`язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв`язку. Частиною 3 статті 4 наведеного Кодексу встановлено, що землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. Разом з тим, положеннями частини 4 цієї статті визначено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі транспорту. Згідно статті 44 вказаного Кодексу порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню (частина перша). Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом (частина друга). Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийняття відповідачем спірного пункту рішення, земельна ділянка належала до земель залізничного транспорту та перебувала у користуванні позивача на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Станіславської міської ради депутатів трудящих». Оскільки встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель транспорту, а колегія суддів приходить до висновку про наявність порушення прав АТ «Українська залізниця». У справі, що переглядається, ПАТ «Українська залізниця» просила визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8, визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 № 6, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2013 року № 2037, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки та скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку. 11 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (том 1 арк. спр. 117-119). Колегія суддів звертає увагу на те, для вирішення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8 належить застосовувати положення ЦК УРСР в редакції 1963 року. Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. За загальним правилом статті 76 ЦК УРСР, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила». Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), відповідно до положень стаття 71 ЦК УРСР встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР). Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року). Із позовом ПАТ «Українська залізниця» звернулася 25 липня 2018 року, тобто за спливом позовної давності. Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради 23 сесії 4 скликання від 27.10.2004 № 6, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2013 року № 2037 також не підлягають до задоволення у зв`язку із спливом строку позовної давності, оскільки такі також подані за межами трирічного строку встановленого ст. 257 ЦК України. Колегією суддів встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що АТ «Українська залізниця» не мало об`єктивної можливості довідатися про оспорювані рішення органу місцевого самоврядування, яке перебуває у загальному доступі. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про пропуск позивачем позовної давності за вимогами про визнання незаконними та скасування зазначених рішень сільської ради та свідоцтва про право на спадщину, та як наслідок - про відмову у задоволенні цих позовних вимог за спливом позовної давності. Інші позовні вимоги є похідними від цих вимог, а тому також не підлягають задоволенню. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року ,справа № 450/1435/15-ц,провадження № 61-5259св19. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» підлягає до задоволення частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»задовольнити частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2019 рокускасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до ОСОБА_1 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання незаконними рішень Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування запису у Поземельній книзі та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.