Постанова 4804 № 219/2446/20

Єдиний унікальний номер 219/2446/20 Номер провадження 22-ц/804/286/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року м. Бахмут справа № 219/2446/20 провадження № 22-ц/804/286/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Хейло Я.В., суддів Мірута О.А., Тимченко О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (суддя Давидовська Т.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Бахмут Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач ОСОБА_1 звернулась до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди. Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого відділом з управління комунальної власності Артемівської міської ради від 12.04.2001 року. Дане свідоцтво зареєстроване в КП «БТІ» міста Бахмут Донецької області 20.04.2001 року. 27.02.2013 року між її сином ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований у відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №57. Від даного шлюбу народився ОСОБА_4 , актовий запис №

448. Після укладення вищезазначеного шлюбу її сина з відповідачем, позивач переїхала проживати в квартиру сина, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , так як вона менша за розміром. Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.09.2018 року по справі №219/9232/18 шлюб між її сином ОСОБА_3 і відповідачем ОСОБА_2 був розірваний. Після розірвання шлюбу син позивача - ОСОБА_3 повернувся проживати у свою квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 збиралася повернутися у свою, належну їй на праві приватної власності в квартиру АДРЕСА_1 , але відповідач ОСОБА_2 стала чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні майном, а саме не пускала до квартири, у результаті чого ОСОБА_1 неодноразово зверталася і визивала поліцію з цього приводу, які рекомендували звернутися до суду, так як це цивільно-правові правовідносини. Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.11.2019 року у справі 219/3922/19, провадження №2/219/1659/2019, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення та зняття з реєстрації, позов був задоволений, усунуті перешкоди у здійснені ОСОБА_1 користування та розпорядження їй майном, шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 , стягнуто судовий збір. В ході розгляду вищезазначеної цивільної справи про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстрації, 03.11.2019 року подзвонили ОСОБА_1 сусіди по квартирі АДРЕСА_1 і повідомили, що з належної їй квартири виносяться речі, меблі, двері, подушки, постільне та інше. Того ж дня, ОСОБА_1 прибула до належної їй квартири і відкривши двері у присутності сусідів побачила відсутність меблів, міжкімнатних дверей ламінату, кухонної меблі, м`якого дивану і інше. В той же день і в той же час, у присутності сусідів, ОСОБА_1 зателефонувала до 102 і викликала поліцію. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 не змогла проживати у належній їй квартирі АДРЕСА_1 , а продовжила проживати у квартирі сина - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . З даного приводу і подій, 03.11.2019 року, ОСОБА_1 письмового написала заяву до поліції. Згідно отриманої відповіді від Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 15.11.2019 року за №25794/201/10-2019 ОСОБА_1 було повідомлено, що її заява розглянута, склад злочину відсутній і дані відносини з ОСОБА_5 є цивільно-правовими, які вирішуються в судовому порядку. 27.01.2020 року ОСОБА_1 уклала договір на проведення незалежної оцінки вартості рухомого майна. Згідно висновку від 27.01.2020 року вартість збитків становить 23505 гривень. Вартість послуг оцінювача складає 2000 гривень (квитанція від 30.01.2020 року). Позивач просила стягнути з відповідача на свою користь спричинену шкоду в сумі 23 505 грн, витрати на проведення оцінки вартості рухомого майна в сумі 2000 грн та судові витрати. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСІБ, ЯКИМИ ПОДАНО АПЕЛЯЦІЙНІ СКАРГИ Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права. Звертає увагу, що судом не надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , також судом не прийнято до уваги рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.11.2019 року у справі №219/3922/19, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 задоволено, усунуті перешкоди в користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_5 . Зазначає, що судом першої інстанції не застосовано положення статті 82 ЦПК України, щодо обставин, які не підлягають доказуванню, також відповідачем не заявлялось клопотання щодо призначення експертизи з метою оцінки спірного майна, якщо вона не згодна її оцінкою. Наголошує на тому, що судом не розглянуто всебічно позов, надано неправильну оцінки правовідносинам та обставинам справи. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого вона зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту придбання спірного майна та спричинення шкоди саме відповідачем. Посилання на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.11.2019 року у справі №219/3922/19 є безпідставним, оскільки таке рішення не долучено до матеріалів справи в якості доказу. Звертає увагу, що оцінку надано майну, яке фактично відсутнє, як відсутні і документи, що підтверджували б вартість майна та факт його придбання. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 28.12.2019 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали шлюб 28.12.2019 року, про що складено відповідний актовий запис №25. Після одруження дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 25). Згідно відповіді Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції ГУНП в Донецькій області від 15.11.2019 року №25794/201/10-2019 відділом поліції було розглянуто заяву ОСОБА_1 , яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за №23407 від 03.11.2019 року. За даним зверненням було проведено перевірку, в ході якої встановити, будь-які противоправні дії, відносно громадян, а також ознаки адміністративного та кримінального правопорушень, не виявилось можливим. Дані відносини, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є цивільно-правовими, які вирішуються в судовому порядку, з приватним позовом (а.с. 5). Відповідно до звіту про оцінку рухомого майна №001 від 27 січня 2020 року, складеним ФОП ОСОБА_9 , вартість майна, що підлягає оцінці , а саме: ламінат площею 8,2 кв.м. у кількості 1 одиниці 2145,00 грн; двері міжкімнатні подвійні зі склом у кількості 1 одиниці 6240,00 грн; кухонні меблі: стіл, тумба у кількості 1 одиниці 800 грн; стіл з мийкою у кількості 1 одиниця 1500,00 грн; пенал у кількості 1 одиниця - 1500,00 грн; навісні шафи подвійні у кількості 3 одиниць 2970,00 грн; м`який куток: диван, розміром 1,5х3,0 м 1, крісло у кількості 1 одиниці 7750,00 грн, подушки пухові у кількості 3 одиниць 600,00 грн., що складає загальний розмір 23 505,00 грн (а.с. 6-7). Відповідно до товарних чеків, оглянутих у судовому засіданні, у 2013 році було придбано диван «Канапе», матрац «Екстра» 1400х1900, стіл комп`ютерний, полка книжна, комод «орех», будівельні матеріали для ремонту (а.с. 26, 27). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 25505 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2019 року у справі № 755/2024/16-ц підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача ; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності належить квартира АДРЕСА_1 . (а.с. 4) Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 03 листопада 2019 року вивезла з вищезазначеної квартири майно, що належить позивачу, загальною вартістю 23505 гривень згідно звіту про оцінку рухомого майна №001 від 27 січня 2020 року. (а.с. 2, 6) На підтвердження позовних вимог, позивач ОСОБА_1 показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , звіт про оцінку рухомого майна №001 від 27 січня 2020 року, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.11.2019 року у справі №219/3922/19. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як правильно зазначив суд першої інстанції, зі звіту про оцінку рухомого майна №001 від 27 січня 2020 року, вбачається перелік майна з його вартісною оцінкою, який виконано оцінювачем ОСОБА_9 згідно заяви замовника від 27.01.2020 року. (а.с. 6) Належних та допустимих доказів у відповідності з вимогами статтей 76-81 ЦПК України на підтвердження факту придбання позивачем спірного майна, зазначеного у звіті про оціну рухомого майна, ОСОБА_1 суду надано не було. Також слід зазначити, що наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, про що зазначено у правовій позиції Верховним Судом в постанові від 22.04.2019 року у справі № 335/13126/16-ц. Докази завдання шкоди позивачу ОСОБА_1 саме відповідачем ОСОБА_2 , що є однією з обов`язкових умов для визначення складу цивільного правопорушення, в матеріалах справи також відсутні. Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки показань свідків ОСОБА_3 , колишнього чоловіка відповідача, та ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частин 1-2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Враховуючи, що показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , надані в судовому засіданні 29 липня 2020 року суду першої інстанції містять суперечності з приводу розпорядження спірним майном, зазначені докази у своїй сукупності не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову. Крім того, в судовому засіданні 29 липня 2020 року свідок ОСОБА_3 підтвердив, що рішення щодо продажу меблів було спільним з відповідачем ОСОБА_2 , зазначивши, що продажем займалась відповідач, а на отримані від продажу кошти, було придбано нові меблі, що підтверджується звукозаписом судового засідання. (1 том, диск на обкладинці) Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, то рішення суду в частині стягнення судових витрат також перегляду не підлягає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Я.В. Хейло Судді О.А. Мірута О.О. Тимченко