Постанова 4802 № 161/4450/19

Справа № 161/4450/19 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/121/21 Категорія: 60 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В., з участю: секретаря судового засідання - Савчук О. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в даній справі від 02 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом , що залишилось після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 5/16 частин земельної ділянки площею 0,0053 га в АДРЕСА_1 , відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом , що залишилось після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 5/8 частин земельної ділянки площею 0,0057 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 043099, виданого 27.04.2004 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилось після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 5/8 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 02 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бондаренко Віктор Геннадійович подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 41600 грн. На підтвердження вже понесених витрат представником позивача надано оригінали документів, зокрема щодо витрат на правову допомогу у розмірі 28000 грн. В заяві посилався на позицію Верховного Суду, яка відображена в постанові від 19.04.2019 року по справі 826/2689/15, де вказано, що чинним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обгрунтованість її ринкової вартості. ОСОБА_6 подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Вважає, що справа є незначної складності, та витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та завищеними, та є неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також вказує, що позивачем при зверненні до суду не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку із розглядом справи. З урахуванням наведеного просила відмовити у стягненні судових витрат на правову допомогу Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2020 року заяву ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1695, 25 грн судових витрат по сплаті судового збору та 10 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим. Вказує, що оскаржуване рішення ухвалено без врахування правової позиції, що є порушенням процесуального права. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а додаткове рішення скасувати. У січні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, додаткове рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що судом прийнято законне та обґрунтоване судове рішення. В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили додаткове рішення суду залишити без змін. Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення судового збору, а в решті - залишити без змін, з огляду на наступне. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та 1695,25 грн сплаченого судового збору, оскільки понесені витрати підтверджені належними і допустимими доказами та відповідають критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем підтверджено належними доказами, а саме: договором про надання правової допомоги № б/н (далі - Договір), додатковою угодою № 1(замовлення) до договору № б/н про надання правової допомоги від 22.01.2019 року, від 25 січня 2019 року, актом № 1 виконаних робіт (наданих послуг) від 02 листопада 2020 року, квитанціями до прибуткового касового ордера № 4 від. 03.06.2019 року, № 1 від 25.01.2019 року та № 3 від 30 жовтня 2020 року. Враховуючи вищевикладене, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, підготовку відзиву та заперечення на відзив, значення справи для сторони, колегія суддів, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат, дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині. Щодо вимог про судовий збір, апеляційний суд зазначає наступне. Волинським апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 було переглянуто рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2020 року в даній справі та ухвалено постанову від 17 лютого 2021 року, якою змінено вказане рішення в частині визначення часток у спадковому майні та змінено розподіл понесених судових витрат за сплату судового збору і стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1411,63 грн судового збору. Відповідно до ч. 13 ст. 131 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, враховуючи вимоги даної норми цивільного процесуального права, ту обставину, що постановою апеляційного суду від 17 лютого 2021 року при перегляді рішення суду від 04 листопада 2020 року по суті даного позову змінено рішення суду першої інстанції, а також при цьому по новому вирішено питання щодо розподілу судового збору між сторонами, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про скасування додаткового рішення від 02 грудня 2020 року в частині стягнення з відповідачки на користь позивача понесеного ним судового збору. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково. Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в даній справі від 02 грудня 2020 року в частині стягнення судового збору скасувати. В решті додаткове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді