Постанова 4802 № 161/3829/23

Справа № 161/3829/23 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/32/24 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Матвійчук Л.В., з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Філіпович-Силки Тетяни Юріївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2023 року, В С Т А Н О В И В: Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2023 року в задоволенні позову в даній справі відмовлено. Представник відповідача адвокат Філіпович-Силка Т.Ю. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просила стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, по 5 тисяч гривень з кожного позивача. Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.05.2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним. Відповідачем у відзиві було зазначено, що він поніс судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які на підставі ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, просив стягнути на його користь із позивачів. Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені відповідачем судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені відповідачем судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 гривень. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить його скасувати та в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове судове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові повістки адресовані скаржнику ОСОБА_3 та позивачу ОСОБА_2 повернулись до суду, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Підстав для відкладення, нового повідомлення, немає. Таким чином будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача. Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 11 січня 2024 року, тобто дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з вимогами п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено, при цьому судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат наведено відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.31-33). Заяву про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача зроблено 24 травня 2023 року до судових дебатів. Заяву про відшкодування витрат подано представником відповідача 29 травня 2023 року, тобто у визначені процесуальним законом строки, до якої приєднано укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір про надання професійної правничої допомоги. Пунктом. 3.3. Договору передбачено, що визначення вартості правової допомоги до даного Договору у погодинній оплаті, дій пов`язаних з виконанням виконавцем умов даного договору, в тому числі часу витраченого на прибуття в судове засідання складає 1000 гривень за 1 годину. Гонорар адвоката, не залежно від результатів справи судом, складає 10000 гривень (а.с. 113-зврот). В акті приймання-передачі наданих послуг/професійної правничої допомоги від 29 травня 2023 року зазначено перелік та вартість послуг. Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 29 від 28 березня 2023 року стверджується факт сплати ОСОБА_1 адвокату 10000 гривень ( а.с. 115). Жодних заперечень ні на зазначений відповідачем у відзиві на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, ні на подану заяву, як щодо розміру витрат, так і щодо переліку наданих адвокатом послуг від позивачі, зокрема скаржника до суду першої інстанції не надходило. З урахуванням наведених процесуальних норм, а саме ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у суду не було підстав відмовляти відповідачу у стягненні з позивачів понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу або ж зменшувати заявлений ним до стягнення розмір таких витрат. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в акті не правильно зазначено сумарний час витрачений представником у судових засіданнях на представництво інтересів відповідача. Зокрема: в акті зазначено 3 години, а на думку скаржника, представник приймав участь не більше 15-10 хв у кожному судовому засіданні. Такі твердження апелянта є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та протоколами судових засідань. Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції перше судове засідання призначено на 10 год. 00 хв. 11 квітня 2023 року. З протоколу судового засідання від 11 квітня 2023 року слідує, що таке розпочато 10 год. 23 хв, тобто судове засідання розпочалось з запізненням на 23 хвилини. Судове засідання 24 квітня 2023 року з участю представника відповідача тривало 44 хвилини. Наступне судове засідання, яке призначено на 10 год. 30 хв. 24 травня 2023 року, розпочато судом об 11 год. 13 хв. та закінчено о 12 год. 03 хв, таким чином судове засідання розпочато з запізненням на 43 хвилини та тривало 50 хвилин. Представником відповідача, з врахуванням часу на очікування судового засідання, а також тривалість самих судових засідань, витрачено час, який зазначений в акті від 29 травня 2023 року. Час витрачений адвокатом для прибуття до суду та очікування початку засідання має оплачуватись, а такі витрати сторони відносяться до судових витрат, що узгоджується з позицією викладеною у постанові ВС у справі 641/7612/16-ц від 01.12.2021 року. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Судом першої інстанції правильно враховано складність даної справи, обсяг робіт проведеної адвокатом, враховано критерії розумності їхнього розміру. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а понесені відповідачем витрати підтверджені належними і допустимими доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності, ґрунтуються на вимогах закону, а також від позивачів клопотань про зменшення розміру цих витрат чи їх не співмірність суду першої інстанції не подавалося, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність їх стягнення із позивачів на користь відповідача у заявленому ним розмірі по 5000 гривень з кожного. Зазначення в акті прийняття-передач наданих послуг, професійної правничої допомоги від 29.05.2023 року, як вид правової допомоги «укладення договору про надання правничої допомоги» не впливає на правильність висновків суду про стягнення з позивачів понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, оскільки ОСОБА_1 надав належні докази, що послуги адвокатом надавались в об`ємі визначеному договором. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни додаткового рішення суду, ухваленого з додержанням норм процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача, заявлено також про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень, які ОСОБА_1 поніс під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До початку розгляду справи по суті на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_5 про розгляд справи без участі сторони відповідача, а також долучено докази розміру понесених витрат на правничу допомогу: договір про надання професійної правничої допомоги від 02 листопада 2023 року, укладеного між адвокатом Силкою Т.Ю. та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі наданих послуг від 10 січня 2024 року; квитанція до прибуткового касового ордера № 135 від 02 листопад 2023 року про сплату ОСОБА_1 4000 гривень за договором від 02 листопада 2023 року. За правилами частини дев`ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Порівняльний аналіз правил частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень. Представником відповідача ОСОБА_5 у порушення свого процесуального обов`язку не направлено іншим учасникам справи всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення витрат на професійну правничу допомогу, що призвело до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У зв`язку з цим суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) наведений наступний правовий висновок: Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, додані до заяви представника відповідача копії - є доказами витрат відповідача на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи під час апеляційного перегляду. Тому застосуванню підлягають положення ст. 83 ЦПК України, яка регулює порядок подання доказів. При цьому обов`язок надсилати іншим учасникам справи такі докази судом законом не передбачено. Оскільки представник відповідача порушила установлений процесуальним законом порядок пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: не направила на адреси інших учасників справи (позивачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази), що є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на правничу допомогу понесених стороною під час перегляду справи апеляційним судом. Керуючись ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді