Постанова 4802 № 161/327/26

Справа № 161/327/26 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/554/26 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 квітня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Данилюк В. А., секретар судового засідання Власюк О. С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мельник В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг шляхом відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року, В С Т А Н О В И В : У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», у якому мала платіжну кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 для споживчого кредитування. 26 липня 2024 року без її відома та згоди відповідачем було списано з її кредитної картки кошти у мексиканських песо на загальну суму в еквіваленті 29 720,27 грн, всього було здійснено 100 платежів. За захистом своїх прав вона змушена була звертатися до суду і ухваленим 15.05.2025 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області було зобов`язано відповідача повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованих платіжних операцій у розмірі 14 348,60 грн шляхом їх відновлення на відкритому на її ім`я банківському рахунку: сплатити пеню за здійсненою неакцептованою платіжною операцією у розмірі 2 413,81 грн; відшкодувати їй 7 700,73 грн утриманих з неї відсотків за користування кредитом. Цим судовими рішеннями встановлено факт списання без її згоди коштів, яке на її думку відбулося працівниками банку та за їх вини. Відповідач не забезпечив належне збереження інформації щодо її індивідуальної облікової інформації та не забезпечив належне функціонування системи внутрішнього контролю, що призвело до списання невідомими особами коштів з її картки, тим самим призвівши до порушення її майнових прав та завдання моральної шкоди. Невиконання відповідачем ряду своїх обов`язків, у тому числі і в частині негайного, після виявлення порушення, зарахування коштів на її рахунок, вона змушена була звертатися до суду, правоохоронних органів, доводити свою невинуватість при наявності усіх підтверджуючих фактів та обставин про відсутність її вини. Унаслідок цього у неї виникло безсоння, депресія, постійний стан тривожності. Крім того, відповідач вніс інформацію щодо неї до бюро кредитних історій, у зв`язку із чим їй було заблоковано картку, відкриту в АТ «А-Банк», через негативну кредитну історію в інших банках та призвело до неможливості укласти кредитний договір в жодному із банків. Така ситуація позбавила її можливості вирішувати нагальні питання соціально-побутового характеру, вона змушена була позичати кошти у знайомих, що викликало в неї негативні емоції, хвилювання, втрату спокою, приниження, тоді як у випадку дотримання банком вимог чинного законодавства в частині організації та забезпечення належного функціонування системи контролю, таке б списання коштів не відбулося і вона б мала змогу погашати самостійно заборгованість по користуванню кредитними коштами. Порушення відповідачем її прав тривало більше року, чим спричинено не лише душевні страждання, а й завдано значної шкоди її здоров`ю. Ураховуючи наведене, просила стягнути з АТ КБ «ПриваБанк» на її користь 30 000 грн моральної шкоди. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити. Представник відповідача апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення. Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Позивач, як на підставу доведеності вини відповідача у списанні коштів з її рахунку та, відповідно, заподіяння їй моральної шкоди, посилається на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.05.2025. Проте, цим судовим рішенням такої обставини не встановлено. Це рішення суду в частині задоволення прозову мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і, тому вона не повинна нести відповідальності за такі операції. 26.07.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій вказала про списання невстановленими особами коштів з належної їй кредитної картки на загальну суму 29 720 грн, на підставі якої 27.02.2024 за даним фактом Луцьким РУП ГУНП у Волинській області внесено відомості до ЄРДС № 12024030580002581 за ч. 4 ст. 190 КК України. Ураховуючи наведене, про факт заподіяння моральної шкоди подіями, які мали місце у липні 2024 року, саме діями банку, позивач не надала належних, допустимих і достовірних доказів. Наведене не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між описаною у позові моральною шкодою та діями саме відповідача, а не тих невстановлених осіб, щодо яких подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді