Постанова 4855 № 640/23568/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23568/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 319 268,55 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. На переконання судової колегії, вказані обставини не позбавляють позивача можливості залучення представника, своєчасна участь якого у судовому засіданні дозволила б дотриматись строків процесуального розгляду справи, визначених ст. 309 КАС України. Клопотань про продовження вказаного строку учасниками процесу не подано. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 20.11.2019 за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 264862,97 грн. та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 21551,99 грн. який утворився як у зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом. Податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб виникла в результаті несплати ОСОБА_1 суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, визначених контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень № 0017231306 від 17.10.2016 на суму 60912,91 грн., № 0088424202 від 01.08.2018 на суму 203270,06 грн., № 0088434202 від 01.08.2018 на суму 170,00 грн., № 0088444202 від 01.08.2018 на суму 510,00 грн. Податкова заборгованість з військового збору виникла в результаті несплати ОСОБА_1 суми грошових зобов`язань за платежем військовий збір, визначених контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень № 0017221306 від 17.10.2016 на суму 4612,81 грн., №0088464202 від 01.08.2018 на суму 16 939,18 грн. Податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, проте конверти не були вручені відповідачеві та повернулися на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв`язку із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання». Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу, який є узгодженим, проте самостійно платником податків не сплачений. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). У пункті 54.1 статті 54 ПК України зафіксовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в установлені строки. Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як встановлено, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов`язання відповідач у строки, встановлені податковим законодавством, не сплатив. Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Доказів сплати самостійно визначеної суми податкового зобов`язання та застосованої суми штрафних санкцій у строк, встановлений пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, до суду не надано, а тому спірна сума заборгованості вважається податковим боргом. Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 06.09.2017 №72855-17 на суму 68696,31 грн., яку направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Конверт з вказаною податковою вимогою не був вручений відповідачеві та повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв`язку із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання». Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Відповідно до пункту 58.3 ст. 58 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час винесення податкових повідомлень рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, колегія суддів зазначає, що документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий адресований або вручений повноважній особі такого. Крім того, направлення рекомендованим листом з повідомленням запитів за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отриманими ними не з вини податкового органу, вважається належним чином врученим. Відповідно до правої позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 809/261/13-а та від 31 березня 2020 року у справі № 813/1718/15, належним доказом надіслання податкової вимоги юридичній особі є рекомендоване повідомлення про вручення. Позивач надав належні докази, які підтверджують факт надіслання поштового відправлення на адресу відповідача, із зазначенням відповідних причин невручення (довідка чи повідомлення пошти про причини невручення), що свідчить про доведеність факту надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги, ппр, акту. (а.с. 8, 9, 10, 31,39). Доказів оскарження податкової вимоги форми «Ф» від 06.09.2017 №72855-17 або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Станом на час вирішення справи в судах першої та апеляційної інстанцій зазначена податкова заборгованість не погашена. Таким чином, обставина щодо наявності податкового боргу, що обліковується за відповідачем в контролюючому органі та наведений контролюючим органом в розрахунку до позовної заяви, є підтвердженою та не спростована апелянтом. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 26.02.2021