Постанова 4854 № 420/3758/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3758/20 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача - Стас Л.В. суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Одеської міської ради (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у виплаті та невиплаті щорічної разової допомоги ветерану війни - інваліду війни 2-ї групи ОСОБА_1 в 2020 році, в розмірі (8) восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб (13104 грн.) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість за щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни за 2020 рік до 5 травня згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 9464 грн.; - зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради з 01.01.2020 року проводити розрахунок і виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як ветерану війни - інваліду війни 2-ї групи в розмірі (8) восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком; - звернути судове рішення, відповідно до ст. 371 КАС України, до негайного виконання відповідачем та видати виконавчий лист. В обґрунтування позову зазначав, що як ветеран війни, інвалід війни ІІ групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Втім, Департаментом праці та соціального захисту населення Одеської міської ради у 2020 році така допомога виплачена в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України, а саме : в сумі 3640,00 грн. На думку позивача, відповідачем було порушено його право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що і стало підставою для звернення до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо невиплати щорічної разової допомоги ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи ОСОБА_1 в 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - протиправними. Зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у відповідному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі, Департамент праці та соціального захисту населення Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року в частині задоволених вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними, адже кошти були виплачені правомірно, в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету, зокрема, з урахуванням пункту 26 розділу Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року. Апелянт наголошував на тому, що встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів соціальних виплат, виходячи з обсягу бюджетних призначень, є гарантією своєчасного та в повному обсязі, отримання громадянами України цих виплат. Позивач, ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначав про безпідставність апеляційної скарги Департамент праці та соціального захисту населення Одеської міської ради, у зв`язку з чим просив в задоволенні скарги Департаменту відмовити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року - залишити без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , має статус ветерана війни-інваліда війни 2-ї групи, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради. Під час виплати Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради позивачу разової грошової допомоги до 5 травня як ветерану війни - інваліду війни 2-ї групи у 2020 році розмір такої допомоги був обчислений з обмеженням фіксованою сумою 3640,00 грн. 01 травня 2020 року, з метою усунення зазначених порушень, які пов`язані з виплатою в неповному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як ветерану війни - інваліду війни 2 групи та стягнення заборгованості, позивач надіслав на електронну адресу відповідача письмову заяву. Листом від 05 травня 2020 року за №03-М-24430/1-е/п Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомив позивача, що у 2020 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» ОСОБА_1 нарахована щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році у розмірі 3640,00 грн. Вважаючи протиправною виплату щорічної допомоги у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що з 27.02.2020 року, дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивача виникло право на соціальне забезпечення у розмірі, передбаченому редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня як ветерану війни - інваліду війни 2-ї групи, у вісім мінімальних пенсій за віком, а тому порушене право на виплату такої допомоги у відповідному розміру підлягає задоволенню. Разом з цим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених відповідачем прав є визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати допомоги у законодавчо встановленому розмірі та зобов`язання Департамент виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Відповідно до ст. 13 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року (набрав чинності 01.01.2008 року) згадану вище норму права викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI. В подальшому, Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року, а саме: № 147 від 31.03.2015 року, № 141 від 02.03.2016 року, № 233 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року, № 237 від 20.03.2019 року та № 112 від 19.02.2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 27.02.2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII не застосовуються, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, з 27.02.2020 року застосовуються положення статті 13 Закону № 3551-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Оскільки у 2020 році позивачу разову грошову допомогу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 13 Закону № 3551-XII, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що отримання такої допомоги у меншому розмірі порушує права позивача. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, яке набрало законної сили відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у цій справі, а тому відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається апелянт, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ. При цьому, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для визнання, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Одеської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 01.03.2021р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.