Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7753/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 р.Справа № 520/7753/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Бухан Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, по справі № 520/7753/2020 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 21.05.2020р. ВП 59591023 "Про накладення штрафу", винесену Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бойченком В.В. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02.08.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панкратовою М.А. винесено постанову «Про відкриття виконавчого провадження» ВП № 59591023 відносно боржника - Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». Дана постанова винесена на підставі виконавчого листа № 639/4369/18 від 03.06.2019. виданого на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2019 по справі № 639/4369/18, яким КП «Харківські теплові мережі» зобов`язано здійснити перерахунок оплати вартості послуг з централізованого опалення ОСОБА_1 , як споживачу за особовим рахунком НОМЕР_1 , у опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, за вирахуванням оплати за 437,1 ГДж не отриманої теплової енергії. Вказана постанова направлена на адресу позивача, відповідно до супровідного листа від 02.08.2019р. № 9059. 02.08.2019р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження від 08.01.2020р., в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бойченком В.В. було прийнято виконавче провадження № 59591023 з примусового виконання виконавчого листа № 639/4369/18. 02.09.2019р., 11.02.2020р., 12.03.2020р. представником позивача надавалися відповідачу заяви та пояснення в порядку ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" про неможливість виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова № 639/4369/18 від 08.02.2019р. 27.04.2020р. позивачем на адресу відповідача подано заяву про залучення експерта. 17.01.2020р. та 23.03.2020р. стягувач ОСОБА_1 зверталася до відповідача зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та начальника відділу примусового виконання рішень. 12.05.2020р. на адресу відповідача надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2020р. у справі № 639/1987/20, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Савенкова Станіслава Михайловича, державного виконавця Бойченко Вадима Віталійовича задоволено частково. Визнано бездіяльність Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дилбаряна Арама Апавеновича щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця від 17 січня 2020 року, подану у виконавчому провадженні № 59591023. Зобов`язано Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дилбаряна Арама Апавеновича розглянути скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця від 17 січня 2020 року, подану у виконавчому провадженні № 59591023. Визнано бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бойченка Вадима Віталійовича щодо невиконання вимог ст. 18 та частин 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 59591023. Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бойченка Вадима Віталійовича здійснити виконавчі дії відповідно до вимог ст.18 та частин 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 59591023. В іншій частині заявлених вимог відмовити. 21.05.2020р. Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бойченком В.В. винесено постанову ВП № 59591023 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. 01.06.2020 року КП «Харківські теплові мережі» отримано вказану постанову. Позивач з постановою відповідача не згоден, вважає що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/4369/18 не виконується ним з поважних причин, про що він повідомляв відповідача, отже на його думку спірна постанова є протиправною та такою, яка підлягає скасуванню, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення штрафу від 21.05.2020 у ВП № 59591023, винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Бойченком В.В. з дотриманням норм чинного законодавства України. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. За приписами ч.1 ст.28 Закону №1401-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Судом встановлено, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2019 по справі № 639/4369/18, набрало законної сили. Вказаним рішення відповідача Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" зобов`язано саме здійснити перерахунок оплати вартості послуг з централізованого опалення ОСОБА_1 , як споживачу за особовим рахунком НОМЕР_1 , у опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, за вирахуванням оплати за 437,1 ГДж не отриманої теплової енергії. Сторонами не заперечується факт, що судове рішення по справі №639/4369/18 не виконано. Відповідно до ст.129 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Наведене свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Таким чином, особа, якій належить виконати судове рішення повинна вчинити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь - яких умов, оскільки інше прямо суперечить ст.8 Конституції України якою визначено верховенство права в Україні. Представник позивача стверджує, що судове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2019 по справі № 639/4369/18 не можливо виконати в тій формі в якій воно прийнято та посилається на те, що станом на даний час відсутній відповідний унормований чинним законодавством України спосіб для здійснення перерахунку (як-то методика чи порядок, тощо) оплати вартості послуг з централізованого опалення споживачу за вирахуванням оплати за певну кількість 1 Дж. Позивач стверджує, що вищезазначені обставини, в силу приписів статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", є поважними причинами невиконання рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, що з аналізу положення статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. При цьому, варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі № 821/1568/16. Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 127/3770/17. Колегія суддів зазначає, що поважність причин невиконання вказаного рішення позивач фактично обґрунтовує своєю незгодою з ним. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що незгода з рішенням суду, яке набрало законної сили, не є поважною причиною для його невиконання та не є підставою для невжиття державним виконавцем дій передбачених ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", а саме накладення штрафу. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про накладення штрафу від 21.05.2020 у ВП № 59591023, винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) Бойченком В.В. з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Судова колегія враховує, що за змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року по справі № 520/7753/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 01.03.2021 року