Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/1905/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" лютого 2021 р. Справа № 917/1905/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М. секретар судового засідання - Полупан Ю.В. за участю представників сторін: позивача - Коваленко С.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №7822/10 від 05.06.2019, довіреність №229/19 від 23.07.2019 (в режимі відеоконференції) відповідача - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вх. №382П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2020 у справі №917/1905/20 (суддя Білоусов С.М., повний текст ухвали підписано 07.12.2020) за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ до Фізичної особи-підприємця Уторової Лесі Володимирівни, м.Кременчук, Полтавська область про стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2020 відмовлено Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у відкритті провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України. Позивач, АТ "Райффайзен Банк Аваль", не погодившись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2020, в якій просить скасувати повністю зазначену увалу та передати матеріали справи №917/1905/20 на розгляд до Господарського суду Полтавської області. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що ухвала місцевого господарського суду є необґрунтованою, незаконною та такою, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права. Доводи апелянт заводяться до того, що зазначена справа повинна розглядатись в порядку господарського судочинства. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Райффайзен банк Аваль" та призначено справу №917/1905/20 до розгляду на 23.02.2021. 17.02.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду шляхом електронної пошти надійшло клопотання АТ «Райффайзен Банк Аваль» (вх.№2075) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою апеляційного суду від 23.02.2021. Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надав та не скористався процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 було своєчасно направлено всім сторонам по справі за юридичними адресами, при цьому, в ухвалі апеляційний господарський суд зазначав, що інформацію у справі можна отримати за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/. Явка представників не визнавалась обов`язковою. Таким чином, Східним апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання. У відповідності до ч. 12 ст. 270 зазначеного Кодексу, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. До того ж, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції обмежений тридцятиденним строком з моменту відкриття апеляційного провадження у справі. Отже, колегія суддів, врахувавши рівень складності та обставини справи, вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача. Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. У січні 2021 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи -підприємця Уторової Лесі Володимирівни про стягнення заборгованості, яка виникла за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/41946/464322 від 05.10.2018. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2020 відмовлено Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у відкритті провадження. Відмовляючи у відкритті провадженні у справі №917/1905/20, місцевий господарський суд послався на те, що згідно з інформацію, отриманою з офіційного сайту Міністерства юстиції України, на запит, станом на 04.12.2020 за ідентифікаційним номером 2559105263 встановлено, що 27.11.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - Уторової Лесі Володимирівни. Враховуючи припинення підприємницької діяльності відповідача, господарський суд застосував приписи пункту 6 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, згідно якому суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Колегія суддів апеляційної інстанції такий висновок суду вважає помилковим з огляду на таке. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до положень частини 2 цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті). Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Відповідно до п.6 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження - у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано (або пред`явлено особі) фізичній особі, що припинила існування внаслідок смерті або оголошення її померлою, або/чи припинено суб`єкта господарювання, який звернувся з позовом (або якому пред`явлено позов), тільки якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг у сфері страхування №011/41946/464322 від 05.10.2018 між сторонами АТ «Райффайзени Банк Аваль» та фізичною особою - підприємцем Уторовою Лесею Володимирівною, яка виникла внаслідок здійснення господарської діяльності відповідача. Як вбачається з даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно відповідача: "Дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 07.12.2004; Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем 27.11.2020". Тобто, відповідач у цій справі, Уторова Леся Володимирівна, мала статус суб`єкта підприємницької діяльності у період з 07.12.2004 по 27.11.2020. З урахуванням наведеного, під час укладення договору про надання банківських послуг у сфері страхування №011/41946/464322 від 05.10.2018 відповідач мав статус фізичної особи - підприємця. Як зазначено у позовній заяві, під час здійснення господарської діяльності ФОП Уторовою Л.В. у неї станом на 13.11.2020 утворилася заборгованість у сумі 185.418,73 грн, тобто під час наявності у відповідача статусу - підприємця (суб`єкта господарювання). Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За частиною 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України). Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України). Проте, до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Колегія суддів звертає увагу на те, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15.12.2017 - тобто до моменту прийняття нової редакції ГПК України - не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились. Враховуючи вищенаведене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» за змістом ст. ст. 4, 20, 45 ГПК України правильно відніс спір до юрисдикції господарського судочинства. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 175 ГПК України не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, від 09.10.2019 у справі №127/23144/18). За таких обставин, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі позивача знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача АТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 07.12.2020 у справі №917/1905/20 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з направленням справи №917/1905/20 для продовження розгляду до Господарського суду Полтавської області. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, ч. 2 ст. 273, п. 6 ч. 1 ст. 275, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 280, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2020 у справі №917/1905/20 скасувати. Справу №917/1905/20 направити для продовження розгляду до господарського суду Полтавської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 01.03.2021 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя С.В. Барбашова Суддя Н.М. Пелипенко