Постанова 4875 № Б-50/274-10

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" лютого 2021 р. Справа № Б-50/274-10 Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. при секретарі Пархоменко О.В. за участю: кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг" - адвокат Камінська М.І., свідоцтво ПТ №2351 від 09.10.2018 року, довіреність б/н від 11.03.2020 року; арбітражний керуючий - Караченцев Ю.Л., посвідчення №361 від 26.02.2013 року; представник ОСОБА_1 - адвокат Березовський Є.В., ордер ПТ №051393 від 17.08.2020 року, договір про надання правової допомоги від 17.08.2020 року №21/20; боржника - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича, м. Харків (вх. № 3396Х/1-18) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі №Б-50/274-10, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Міньковський С.В.), повний текст якої складено 09.11.2020 року за заявою Фізичної особи - підприємця Онугхи Тетяни Юріївни, м. Харків до боржника Фізичної особи - підприємця Онугхи Тетяни Юріївни, м. Харків про визнання банкрутом ВСТАНОВИЛА: 04.08.2017 року до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява (справа №922/2629/17), в якій ліквідатор ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. (далі - керуючий санацією, ліквідатор, арбітражний керуючий) просив витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на зазначену квартиру за Онугхою Т.Ю.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: "Реєстраційний номер об`єкта майна: 18002763101; Об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 64,8, житлова площа (кв.м.): 40,8; Опис: трикімнатна Адреса: АДРЕСА_1 ". В обґрунтування заяви ліквідатор вказував на те, що майно вибуло з володіння банкрута за недійсним договором купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 , укладеним між ліквідатором ФОП Онугха Т.Ю - арбітражним керуючим Запорожець І.С та ОСОБА_3 27.12.2012 року, який не породжує будь - яких правових наслідків, а тому у заявника є підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2017 року справу №922/2629/17 приєднано до справи №Б-50/274-10 про банкрутство ФОП Онугхи Т.Ю.; прийнято та призначено заяву ліквідатора про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності, скасування державної реєстрації (вх. № 2629 від 04.08.2017) до розгляду в судовому засіданні в межах справи про банкрутство № Б-50/274-10. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2019 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 року та постановою Верховного Суду від 28.11.2019 року, задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень частково; визнано недійсними результати аукціону, проведеного товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 року за протоколом проведення аукціону № 13 з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27.12.2012 року між арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем і ОСОБА_3 . 22.01.2020 року до господарського суду Харківської області надійшла уточнена заява керуючого реалізацією про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації (вх. № 1674), в якій арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. просив витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_1 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на зазначену квартиру за Онугхою Т.Ю. ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: "Реєстраційний номер об`єкта майна: 18002763101; Об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 64,8, житлова площа (кв.м.): 40,8; Опис: трикімнатна; Адреса: АДРЕСА_1 ", "Номер запису про право власності: 33225403". Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі №Б-50/274-10 в задоволенні заяви керуючого реалізацією (ліквідатора) про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації (вх. №2629 від 04.08.2017 року) з урахуванням уточнень - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви керуючого реалізацією (ліквідатора) про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації, місцевий господарський суд виходив з того, що перебіг строку позовної давності щодо вимог ліквідатора (керуючого реалізацією) Караченцева Ю.Л. про витребування майна та визнання права власності на спірне нерухоме майно за банкрутом розпочався 27.12.2012 року, з моменту проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та закінчився 27.12.2015 року,проте ліквідатор звернувся до суду із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння 04.08.2017 року, а отже арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. звернувся до суду про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації із пропуском строків позовної давності майже в 1 рік та 8 місяців. Керуючий реалізацією - арбітражний керуючий Караченцев Юрій Леонідович з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. від 04.08.2017 року про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації, з урахуванням уточненої заяви від 22.01.2020 року №1674, задовольнити у повному обсязі. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке. Відмовляючи в задоволенні заяви арбітражного керуючого про витребування майна від добросовісного набувача, місцевий господарський суд виходив з того, що арбітражним керуючим без поважних причин пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаною заявою, втім господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, які об`єктивно перешкоджали ліквідатору звернутися в суд з заявою про витребування майна. Місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що ТОВ "ОТП Факторинг" отримав статус сторони у справі про банкрутство ФОП Онугхи Т.Ю. лише з 20.05.2015 року, на підставі відповідної ухвали господарського суду Харківської області у справі №Б-50/274-10. При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто, про порушення права, дізналася або могла дізнатися особа, що є носієм порушеного права, а не будь-яка інша особа. Виникнення права на позов про витребування майна від добросовісного набувача в інтересах ТОВ "ОТП Факторинг" розпочалось лише з 20.05.2015 року, тобто, з моменту отримання ним статусу кредитора у справі про банкрутство і закінчилось 20.05.2018 року, а з заявою про витребування майна від добросовісного набувача ліквідатор звернувся 04.08.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі №910/10364/16 від 28.10.2020 року, у справі №904/10673/16 від 29.03.2018 року, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №362/44/17, від 07.11.2018 року у справі №372/1036/15-ц, від 20.11.2018 року у справі №907/50/16, від 05.12.2018 року у справі №522/2201/15-ц, від 26.11.2019 року у справі №914/3224/16. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 року у справі апеляційну скаргу керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі №Б-50/274-10 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 24.12.2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№12990), з доказами надіслання копії апеляційної скарги учасникам справи, яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року клопотання керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі; кредиторам та боржнику встановлено строк до 18.01.2021 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "27" січня 2021 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; до розгляду апеляційної скарги дію ухвали господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі зупинено; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 20.01.2021 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Березовського Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№673), в якому останній просить вважати строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пропущеним з поважних причин, оскільки про існування ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 28.12.2020 року останній дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень; в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи. Судом апеляційної інстанції поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Березовському Є.В. строк на подання відзиву на апеляційну скаргу на підставі ст. 119 ГПК України, оскільки строк пропущений ним з поважних причин. В обґрунтування вказаного відзиву останній зазначає на те, що ліквідатор повинен знати про стан майнових прав боржника, а тому доведення факту, через який він не знав про порушення цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо; початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а саме з дати укладення ліквідатором Запорожець І.С. договору купівлі - продажу спірної квартири з ОСОБА_3 27.12.2012 року. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи оголошено перерву у розгляді справи №Б-50/274-10 до "10" лютого 2021 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи неявку в судове засідання кредиторів, арбітражного керуючого Запорожця І.С. та боржника, оголошено перерву у розгляді справи до "24" лютого 2021 року, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 17.02.2021 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Березовського Є.В. надійшли пояснення на апеляційну скаргу (вх.№2068), в яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, які долучено до матеріалів справи, в обґрунтування яких вказує на те, що ОСОБА_1 є четвертим власником спірної нерухомості, за весь час з 27.12.2012 року по 2018 рік жодного разу ані кредитор - ТОВ "ОТП Факторинг", ані арбітражний керуючий - Караченцев Ю.Л. не намагалися здійснити заходи щодо захисту їх прав та інтересів шляхом припинення подальшого відчуження квартири, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який апелянт або кредитор не знав про порушення свого цивільного права, недостатньо. 23.02.2021 року на адресу суду від арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надійшли письмові пояснення (вх.№2378, вх.№924), в яких останній просить ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. від 04.08.2017 року про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації, з урахуванням уточненої заяви від 22.01.2020 року №1674, задовольнити у повному обсязі, які долучено до матеріалів справи, в обґрунтування яких вказує на те, що у арбітражного керуючого були наявні обставини, які унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову про витребування майна з причин, які від нього не залежали, зокрема, це тривале провадження у справі про визнання недійсним аукціону та договору купівлі - продажу. У судовому засіданні 27.01.2021 року, 10.02.2021 року та 24.02.2021 року арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. та представник кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг" просили скасувати ухвалу місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації, з урахуванням уточненої заяви, задовольнити у повному обсязі. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 27.01.2021 року, 10.02.2021 року та 24.02.2021 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. ОСОБА_6 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Н.А., ОСОБА_7 , ОСОБА_2 в судові засідання 27.01.2021 року, 10.02.2021 року та 24.02.2021 року не з`явились, про причини неявки не повідомили, на підтвердження направлення ним копій ухвал суду 28.12.202 року, 27.01.2021 року та 10.02.2021 року у справі, в матеріалах справи наявні відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" - копії ухвал суду апеляційної інстанції від 28.12.202 року, 27.01.2021 року та 10.02.2021 року (т.24, а.с.87-90, 96, 277, т. 25, а.с.56-61). Арбітражний керуючий Запорожець І.С., ФОП Онугха Т.Ю., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ФОП Мбалусі М.Л., ФОП Ступак Л.-К., ТОВ "Всеукраїнський торгівельний центр", Філія "Слобожанське регіональне управління" АТ "Банк Фінанси та кредит" в судові засідання 27.01.2021 року, 10.02.2021 року та 24.02.2021 року не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце їх проведення, про що свідчать штампи на зворотньому боці ухвал суду від 28.12.202 року, 27.01.2021 року та 10.02.2021 року про відправлення їх копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України. До суду повернулись копії ухвал, які були надіслані останнім за належними адресами, з відповідними довідками працівників ПАТ "Укрпошта" про неможливість вручення вказаних ухвал (т.24, а.с.67-70, 73, 78-86, 91, 97-151, 179-229, 244-261, 268-276, т.25, а.с.1-41, 44, 67-86, 107-138). З метою повідомлення арбітражного керуючого Запорожця І.С., ОСОБА_10, ТОВ "Всеукраїнський торгівельний центр", ФОП Онугха Т.Ю., ФОП Ступак Н.Л.-К., Філії "Слобожанське регіональне управління" АТ "Банк Фінанси та кредит" про час та місце розгляду справи, працівники апарату суду неодноразово намагались зв`язатись з ними за номерами телефонів, вказаних в якості засобу їх зв`язку, втім зв`язатися за вказаними номерами телефонів не вдалось можливим, про що Східним апеляційним господарським судом складено відповідні акти (т.25, а.с.87-100). За змістом ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/15442/17. Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвали суду від 28.12.2020, 27.01.2021 року та 10.02.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта та представників кредиторів, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. Провадження у справі про банкрутство ФОП Онугхи Т.Ю. порушено в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011 року) ухвалою господарського суду Харківської області від 31.12.2010 року. Постановою господарського суду Харківської області від 22.02.2011 року ФОП Онугху Т.Ю. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кошовського С.В. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2012 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Кошовського С.В. про дострокове звільнення його від обов`язків ліквідатора у справі, припинено обов`язки арбітражного керуючого Кошовського С.В. як ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2012 року усунуто арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Запорожця І.С. В ході проведення ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Запорожцем І.С., який виконував обов`язки ліквідатора у справі, було виявлено майно, що належить на праві власності боржнику, зокрема, трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Вказану квартиру було надано боржником в заставу заставодержателю - ЗАТ "ОТП БАНК" (правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №ML-702/702/2008 року від 27.02.2008 року, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та Онугхою Т.Ю. 06.12.2012 року між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" було укладено угоду на організацію та проведення 27.12.2012 року о 12.00 год. аукціону з продажу вказаного майна. Згідно протоколу №13 проведення аукціону від 27.12.2012 року переможцем аукціону з продажу 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1, визначено ОСОБА_3 . 27.12.2012 року між ліквідатором ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та переможцем відкритих торгів гр. ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , за ціною 24000,00 грн. 09.12.2014 року до господарського суду Харківської області від ПАТ "ОТП Банк" надійшла заява (вх. № 44156 від 09.12.2014 року) про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу. 01.07.2015 року заставний кредитор - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до господарського суду Харківської області з уточненою заявою (вх. № 26354) про визнання торгів і договору купівлі - продажу недійсними. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2019 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 року та постановою Верховного Суду від 28.11.2019 року, задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень частково; визнано недійсними результати аукціону, проведеного товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 року за протоколом проведення аукціону № 13 з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27.12.2012 року між арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем і ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим № 3402. Вказаною ухвалою встановлено, що під час здійснення у ліквідаційній процедурі ФОП Онугхи Т.Ю. у справі про банкрутство реалізації майна останнього, що стало предметом спірного договору, були порушені норми Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 року) щодо процедури оцінки та продажу такого майна, передбачені положеннями ст.ст. 29, 30 Закону про банкрутство. Разом з тим, правові наслідки недійсного правочину у вигляді реституції не були застосовані судом до покупця ОСОБА_3 у порядку ст.216 ЦК України, оскільки, як встановив суд, на час розгляду заяви про визнання недійсними аукціону та договору купівлі - продажу власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу квартири від 13.08.2015 року, серія та номер 1356, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М). В межах розгляду заяви ліквідатора (керуючого реалізацією) про витребування майна було встановлено, що спірний об`єкт житлової нерухомості належить на праві власності ОСОБА_1 (інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 195880714 від 10.01.2020 року; договір купівлі-продажу квартири від 14.09.2019 року, серія та номер 1544, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляк Д.В.). 04.08.2017 року арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на вищезазначену квартиру за Онугхою Т.Ю. ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: "Реєстраційний номер об`єкта майна: 18002763101; Об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 64,8, житлова площа (кв.м.): 40,8; Опис: трикімнатна Адреса: АДРЕСА_1 ". В обґрунтування заяви ліквідатор вказував на те, що майно вибуло з володіння банкрута за недійсним договором купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 , укладеним між ліквідатором ФОП Онугха Т.Ю - арбітражним керуючим Запорожець І.С та ОСОБА_3 27.12.2012 року, який не породжує будь - яких правових наслідків, а тому у заявника є підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2017 року справу №922/2629/17 приєднано до справи №Б-50/274-10 про банкрутство ФОП Онугхи Т.Ю.; прийнято та призначено заяву ліквідатора про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності, скасування державної реєстрації (вх. № 2629 від 04.08.2017 року) до розгляду в судовому засіданні в межах справи про банкрутство № Б-50/274-10; залучено ОСОБА_2 до участі у справі в межах розгляду зазначеної заяви ліквідатора. 22.01.2020 року до господарського суду Харківської області надійшла уточнена заява керуючого реалізацією про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації (вх. № 1674), в якій арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. просив витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_1 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на зазначену квартиру за Онугхою Т.Ю. ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: "Реєстраційний номер об`єкта майна: 18002763101; Об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 64,8, житлова площа (кв.м.): 40,8; Опис: трикімнатна; Адреса: АДРЕСА_1 ", "Номер запису про право власності: 33225403". 03.11.2020 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. У відповідності до ч.9 ст. 30 ГПК України визначена виключна підсудність при розгляді справ про банкрутство. Так, п.8. та п.9 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що такі спори, розглядаються судом за місцезнаходженням боржника. Згідно ч. 1 ст. 3 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Вище зазначено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 31.12.2010 року порушено провадження у справі №Б-50/274-10 про банкрутство ФОП Онугхи Т.Ю. за положеннями ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 року (далі - Закон про банкрутство). Постановою господарського суду Харківської області від 22.02.2011 року у справі №Б-50/274-10 відкрито процедуру судової ліквідації боржника ФОП Онугхи Т.Ю в редакції, чинній до 19.01.2013 року. Отже, порушення провадження у справі про банкрутство ФОП Онугхи Т.Ю. та введення ліквідаційної процедури було урегульовано нормами Закону про банкрутство від 14.05.1992 року № 2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013 року). 19.01.2013 року набрав чинності Закон України від 22.12.2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень) (далі - Закон про банкрутство від 22.12.2011 року № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції. Згідно п. 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 22.12.2011 року № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Так, процедуру судової ліквідації щодо ФОП Онугхи Т.Ю. введено постановою господарського суду Харківської області від 22.02.2011 року у період дії Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, та продаж майна банкрута на аукціоні відбувся, 27.12.2012 року у період дії Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013 року, який передбачає продаж майна боржника на аукціоні. Господарський суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року. Разом з тим, 21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року № 2597-VIII. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), де, зокрема, вказано на те, що у зв`язку з тим, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII втратив чинність з 21.10.2019 року з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства, Кодекс України з процедур банкрутства розповсюджує свою дію на процесуальний розгляд справ про банкрутство, враховуючи приписи 7 цього Кодексу. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що керуючим реалізацією є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів. Предметом спору у справі є вимога ліквідатора (керуючого реалізацією) ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. про витребування з володіння гр. ОСОБА_1 (доросовісного набувача); визнання права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: "Реєстраційний номер об`єкта майна: 18002763101 з підстав визнання судом недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного між арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_3 (переможцем) за результатами проведеного аукціону. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2019 року визнано недійсними результати аукціону, проведеного товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 року за протоколом проведення аукціону № 13 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. і ОСОБА_3 27.12.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А.. Втім, господарським судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду поданої заяви, власником спірного об`єкта житлової нерухомості (квартири) є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2019 року, серія та номер 1544, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляк Д.В.). Таким чином, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем об`єкта житлової нерухомості в силу ст. 12 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі №1522/25684/12, де, між іншим, вказано на те, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово -правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову зокрема від добросовісного набувача, з підстав передбачених ч.1 ст.388 ЦК України. За змістом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Частиною 1 ст. 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Зі змісту вказаної норми слідує, що право власника на витребування від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України залежить від того в якій спосіб майно вибуло з його володіння. Пункти 1 та 2 ч.1 ст.388 ЦК України не можуть бути застосовані у взаємовідносинах ліквідатора та добросовісного набувача, оскільки майно не було загублене або викрадене у власника. Втім, п. 3 ч.3 ст.388 ЦК України може бути застосований між ліквідатором та добросовісним набувачем, оскільки об`єкт житлової нерухомості (квартира) вибув з володіння власника (банкрута) поза його волею. Так, спірне майно вибуло з володіння власника ( Онугхи Тетяни Юріївни ) в результаті проведеного з порушенням законодавства, зокрема Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 року) аукціону, тобто, поза його волею. Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звернення ліквідатора (керуючого реалізацією) Караченцева Ю.Л. з заявою про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України є таким, що вчинено з метою захисту прав банкрута та кредиторів у справі про банкрутство, у межах наданих Законом про банкрутство повноважень, з урахуванням мети ліквідаційної процедури (задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банкрута). Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі №908/431/14, від 21.06.2018 року у справі №927/939/17, де, зокрема, вказано на те, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави для повернення майна такому власнику шляхом його витребування у фактичного (титульного) володільця як добросовісного набувача, в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України. Крім того, у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури, а з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником ( банкрутом). Таким чином, вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство. Отже, визнання в судовому порядку недійсним правочину з продажу майна (житлової нерухомості) банкрута у ліквідаційній процедурі ФОП Онугхи Т.Ю. (ухвала господарського суду від 10.04.2019 року, яка набрала законної сили) підтверджує вихід колишнього ліквідатора арбітражного керуючого Запорожець І.С. за межі принципів добросовісності та законності, передбачених Законом про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури щодо банкрута. Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника (банкрута) поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття іншою особою (добросовісним набувачем), в тому числі звертаючись до суду із заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). За таких обставин, беручи до уваги, що договір купівлі - продажу квартири від 27.12.2012 року за реєстровим № 3402, згідно з якими майно вперше вибуло з власності банкрута, визнано у судовому порядку недійсним з причин грубого порушення вимог Закону про банкрутство при його укладанні, і відповідно до ст. 216 ЦК України вказаний правочин не створює юридичних наслідків з моменту його укладання (у тому числі, не породжує переходу права власності до набувача), спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника (банкрута) поза його волею, і останній не втрачав своє право власності на нього. Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-1203цс15, де зазначено на те, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння. Також, місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14 та від 22.03.2018 року за №904/10673/16, де зазначено на те, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Спірне майно вибуло з володіння власника ( Онугхи Тетяни Юріївни ) в результаті проведеного з порушенням законодавства, тобто, поза його волею, отже звернення ліквідатора (керуючого реалізацією) Караченцева Ю.Л. з заявою про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України є таким, що вчинено з метою захисту прав банкрута та кредиторів у справі про банкрутство, у межах наданих Законом про банкрутство повноважень, з урахуванням мети ліквідаційної процедури (задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банкрута). Враховуючи, що договір купівлі - продажу квартири від 27.12.2012 року за реєстровим № 3402 визнано у судовому порядку недійсним, спірне майно вибуло з володіння власника (ліквідатора) поза його волею, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для витребування вказаного майна в порядку п.3.ч.1 ст. 388 ЦК України у добросовісного набувача гр. ОСОБА_1 . Разом з тим, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Березовський Є.В. у письмовому відзиві на заяву ліквідатора (керуючого реалізацією) про витребування майна (вх. № 23458 від 08.10.2020 року) заявив про застосування строку позовної давності та просив відмовити в задоволенні заяви. Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2020 року прийнято уточнену заяву ліквідатора (керуючого реалізацією) про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації; залучено до розгляду даної заяви, зокрема, ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 є учасником у справі про банкрутство ФОП Онугхи Т.Ю., оскільки її власний інтерес "заінтересованої особи" полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у її власності та від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 року у справі №522/2201/15-ц та у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 року у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 року у справі № 910/2868/16, від 30.04.2020 року у справі № 5023/5847/11, де, зокрема, вказано на таке: "До вимог про визнання недійсними договорів, витребування майна на підставі ст.ст. 203, 215, 387, 388 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки. Таким чином, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: має юридичний склад; позначає сплив строку; має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; застосовується лише за ініціативою сторони спору. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для суб`єкта підприємницької діяльності, як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином." Порушення права банкрута (укладення правочину на аукціоні 27.12.2012 року з продажу майна Онугхи Т.Ю. об`єкта житлової нерухомості) та підтвердження такого порушення судовим рішенням (ухвала господарського суду Харківської області від 10.04.2019 року) не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи (банкрута). Перебіг позовної давності щодо вимоги ліквідатора (керуючого реалізацією) про витребування майна з чужого незаконного володіння почався від дня порушення права особи (право банкрута було порушене 27.12.2012 року, з моменту проведення аукціону з продажу майна), а не від дня коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням (ухвала господарського суду Харківської області від 10.04.2019 року) . Початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого до суду із заявою про захист інтересів боржника, тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником, витребування майна з чужого незаконного влолдіння). Припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Запорожець І.С. та призначення ліквідатором у цій справі арбітражного керуючого Белікова О.П. (ухвала господарського суду Харківської області від 19.02.2014 року), припинення обов`язків ліквідатора Белікова О.П. у справі та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. (ухвала господарського суду Харківської області від 20.05.2017 року) не перериває строку позовної давності при витребуванні майна у добросовісного набувача. Отже, початком перебігу строку позовної давності для юридичної або фізичної особи є днем, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналась/могла довідатись про оспорюваний правочин, а не в залежності від подальшої зміни відповідної особи (призначення іншого арбітражного керуючого у справі про банкрутство). За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що перебіг строку позовної давності щодо вимог ліквідатора (керуючого реалізацією) Караченцева Ю.Л. про витребування майна та визнання права власності на спірне нерухоме майно за банкрутом розпочався 27.12.2012 року, з моменту проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та закінчився 27.12.2015 року. Однак, ліквідатор звернувся до господарського суду першої інстанції з заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння 04.08.2017 року, тобто, арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. звернувся до суду про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації із пропуском строків позовної давності майже в 1 рік та 8 місяців. Окрім того, ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності на звернення із заявою витребування майна з чужого незаконного володіння, яке обґрунтовано відсутністю необхідних правових підстав для обґрунтування вимог про витребування до визнання угоди купівлі-продаж недійсною; тим, що здійснювався тривалий збір доказів по справі та неможливістю ліквідатора передбачити зміну судової практики у 2019 році у частині застосування строків позовної давності до вимог про витребування майна і рахування початку спливу строків позовної давності з моменту вибуття цього майна від власника. За змістом ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст.267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів. Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Отже, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності. Ліквідатор вказує на те, що право на звернення до суду з заявою про витребування майна з чужого незаконного заволодіння виникло в 2017 році, після визнання ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2017 року недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 . Втім, порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями, закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи (банкрута). Отже, право ліквідатора (керуючого реалізацією) на витребування майна з чужого незаконного володіння виникло з 27.12.2012 року. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 року у справі № 5011-32/13806-2012, де вказано на те, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Таким чином, беручи до уваги те, що заява ліквідатора (керуючого реалізацією) арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. про витребування майна банкрута є обґрунтованою, проте заявником пропущений трирічний строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та не наведено обґрунтованих підстав пропуску, а заінтересованою особою гр. ОСОБА_1 заявлено про застосування строків позовної давності, господарський суд першої інстанції правомірно застосував строк позовної давності щодо вимоги ліквідатора (керуючого реалізацією) арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації та відмовив в задоволенні заяви ліквідатора. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Таким чином, враховуючи те, що за результатом розгляду заяви ліквідатора (керуючого реалізацією) господарським судом першої інстанції відмовлено у витребуванні майна з чужого володіння у добросовісного набувача, останній не є власником спірного нерухомого майна, в зв`язку з чим у ліквідатора не виникає право на визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України. Так, метою віндикаційного позову є забезпечення введення у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Беручи до уваги, що Онугха Т.Ю. , в інтересах якої звернувся арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л., не є власником спірного об`єкта житлової нерухомості та відмову останньому у задоволенні вимоги щодо витребування майна від добросовісного набувача, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що у ліквідатора (керуючого реалізацією) відсутні правові підставі щодо вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: "Реєстраційний номер об`єкта майна: 18002763101; Об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 64,8, житлова площа (кв.м.): 40,8; Опис: трикімнатна; Адреса: АДРЕСА_1 ", "Номер запису про право власності: 33225403". Аргументи апелянта на те, що виникнення права на позов про витребування майна від добросовісного набувача в інтересах ТОВ "ОТП Факторинг" розпочалось лише з 20.05.2015 року, тобто, з моменту отримання ним статусу кредитора у справі про банкрутство і закінчилось 20.05.2018 року, а з заявою про витребування майна від добросовісного набувача ліквідатор звернувся 04.08.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, не приймаються, з огляду на таке. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №910/10963/19, де, між іншим, вказано на те, що питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Так, вище зазначено, що ліквідатор обґрунтував клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності на звернення із заявою витребування майна з чужого незаконного володіння, відсутністю необхідних правових підстав для обґрунтування вимог про витребування до визнання угоди купівлі-продажу недійсною; тим, що здійснювався тривалий збір доказів по справі та неможливістю ліквідатора передбачити зміну судової практики у 2019 році у частині застосування строків позовної давності до вимог про витребування майна і рахування початку спливу строків позовної давності з моменту вибуття цього майна від власника. Право ліквідатора на витребування майна з чужого незаконного володіння виникло ще з 27.12.2012 року. Разом з тим, колегією суддів враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 року у справі №Б-39/64-10, де вказано наступне. "У постанові від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17. Враховуючи наведене вище, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що аукціон з продажу майна банкрута відбувся 24.01.2011 року, а договори купівлі-продажу, укладені за результатами проведеного аукціону та на підставі яких майно вибуло з власності боржника 04.02.2011 року та 03.09.2011 року." Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі №910/10364/16 від 28.10.2020 року, у справі №904/10673/16 від 29.03.2018 року, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №362/44/17, від 07.11.2018 року у справі №372/1036/15-ц, від 20.11.2018 року у справі №907/50/16, від 05.12.2018 року у справі №522/2201/15-ц, від 26.11.2019 року у справі №914/3224/16, де, зокрема, вказано на те, що у позивача були наявні обставини, які унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову з причин, які від нього не залежали, не приймаються, оскільки доказів наявності істотних обставин, які б унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову у справі, з причин, що від ліквідатора не залежали, матеріали справи не містять, а отже ліквідатор мав правову можливість для звернення з відповідним позовом до господарського суду першої інстанції, в межах встановленого чинним законодавством строку для позовної давності. Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви керуючого реалізацією (ліквідатора) про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року) Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі №Б-50/274-10 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01.03.2021 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя В.І. Сіверін Суддя Н.М. Дучал