Постанова 4875 № Б-50/274-10

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2020 р. Справа № Б-50/274-10 Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від арбітражного керуючого: від заявника: від Салова С.С.: Стойка О.В. Попков Д.О., Пелипенко Н.М. Склярук С.І. Не з`явився; Вельковський С.В . - за довіреністю (адвокат); Ашурова А.Р. - за ордером (адвокат); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" м.Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2020р. у справі № Б-50/274-10 (суддя Савченко А.А.) за заявою: Фізичної особи-підприємця Онугхи Тетяни Юріївни м.Харків пробанкрутство В С Т А Н ОВ И В: В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № Б-50/274-10 за заявою ФОП Онугхи Тетяни Юріївни, м. Харків про банкрутство. В межах даної справи 13.02.2018 до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (далі - Банк) про визнання торгів та договору купівлі-продажу недійсними, в якій заявник (з урахуванням уточнень від 15.05.2019р.) просив суд визнати недійсними результати аукціону від 27.12.2012, оформленого протоколом № 12 з продажу квартири № 94, АДРЕСА_1 , визнати недійсним договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, укладений між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та ОСОБА_1, посвідчений 27.12.2012 приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. Наведена заява обґрунтована тим, що реалізація спірного майна, яке перебувало в іпотеці АТ ОТП Банку , відбулася без згоди іпотекодержателя; оголошення про проведення аукціону з продажу спірної квартири було опубліковано Товарною біржею у власному виданні, яка не входить до переліку місцевих видань міста Харкова та не є загальноукраїнським, що не привело до виявлення належної кількості потенційних покупців; відсутні докази направлення грошових коштів, отриманих від продажу спірного майна, іпотекодержателю, реалізація майна на вказаному аукціоні відбулась за заниженою ціною, а укладений за результатами аукціону Договорі купівлі- продажу не був направлений на настання реальних наслідків, оскільки розрахунок за придбане з аукціону майно здійснений не був. Розглядаючи вказану заяву, суд першої інстанції в ухвалі від 11.02.2020 дійшов висновку про те, що спірний аукціон підготовлено та проведено з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакціях, чинних на момент проведення аукціону) щодо незабезпечення належним чином через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, для забезпечення участі в аукціоні максимального кола учасників та реалізації майна банкрута за найвищою ціною, не виконання учасниками аукціону вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об`єкту та реєстрації потенційного учасника. З огляду на наведене вище та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення прав заявника внаслідок порушення правил проведення спірного аукціону. Разом з тим, суд першої інстанції встановивши, що позовна давність в межах якої могло бути заявлено вимоги щодо визнання недійсними аукціону від 27.12.2012 та Договору купівлі - продажу від 27.12.2012 на момент звернення заявника із відповідними вимогами - сплинула, і переможцем аукціону ОСОБА_1 та подальшим власником спірного майна ОСОБА_2 - заявлені відповідні клопотання про застосування позовної давності - дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання результатів аукціону та Договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 267 ЦК України. ТОВ "ОТП Факторинг Україна", не погодившись із прийнятою ухвалою, звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, вважаючи висновок суду про застосування строку позовної давності таким, що не відповідає приписам діючого законодавства, оскільки суд першої інстанції безпідставно застосував позовну давсніть за заявою осіб, які не є сторонами у справі про банкрутство. Від ліквідатора (керуючого реалізацією майна) арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надійшов відзив, відповідно до якого останній вважав обґрунтованими вимоги доводи апеляційної скарги. Зокрема, зазначав, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було повно та всебічного досліджено всі обставини даної справи. Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні 22.06.2020р. підтримував вимоги апеляційної скарги, доповнивши їх доводами про недослідження судом першої інстанції обставин поважності пропуску строку позовної давності. Арбітражний керуючий надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив про підтримання доводів апеляційної скарги та наполягав на скасуванні ухвали суду першої інстанції. Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки ці учасники справи не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Згідно положень ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Разом з тим, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України). Як вже зазначалось, аукціон з продажу майна банкрута, та Договір купівлі-продажу вказаної квартири які ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просив визнати недійсними мали місце 27.12.2012, а заявник звернувся до суду із заявою про оскарження зазначених правочинів 13.02.2018, тобто після спливу позовної давності. Оскільки судом встановлені обставини порушення зазначеними правочинами прав заявника, як кредитора в справі про банкрутство, через проведення спірного аукціону з порушенням встановленого Законом порядку, проте на час пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна банкрута, проведеного 27.12.2012 та визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.12.2012 позовна давність сплинула, а обставини, які б свідчили про переривання чи поважність причин пропуску позовної давності відсутні, тому застосування судом першої інстанції, за заявами переможця спірного аукціону та подальшого власника спірного майна, наслідків спливу позовної давності та відмова у задоволенні заяви кредитора про визнання результатів аукціону та Договору купівлі-продажу недійсними є правомірною. Доводи апеляційної скарги щодо подання заяв про застосування позовної давності у спірних правовідносинах неналежними особами, які не мають процесуального права її подавати через відсутність статусу сторони у справі, судова колегія відхиляє з огляду на наступне . Так, дійсно згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до статті 45 ГПК України (в редакції на час розгляду судом апеляційної інстанції даної справи) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. При цьому відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Згідно зі статею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу. Учасники у справі про банкрутство - це сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Разом з тим, окрім наведеного, Законом про банкрутство передбачено, розгляд в межах провадження у справі про банкрутство спорів за участю боржника, зокрема, спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна. Правовий аналіз наведеного вище свідчить, що поняття сторони спору за участю боржника, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників яких стосуються спірні правовідносини. У справі, що розглядається предметом розгляду є вимоги ліквідатора боржника про визнання аукціону та його результатів недійсними, яка є фактично вимогою про визнання недійсним правочину. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 та від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 зроблено висновок, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 ). Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 у справі № 911/845/17 та від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17, яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17. У наведених постановах касаційний суд висловив позицію, що відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі окрім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем. Звідси належним суб`єктним складом, а відтак сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 22.10.2018 до участі у справі в межах розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання торгів та Договору купівлі-продажу недійсними залучено колишнього ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражного керуючого Запорожця І.С., ОСОБА_1 (переможця аукціону), ОСОБА_2 (власника спірного майна), ОСОБА_5 (суб`єкта оціночної діяльності) та Товарну біржу "Всеукраїнський торгівельний центр" . У зв`язку із викладеним та враховуючи особливості суб`єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, що розглядаються у межах справи про банкрутство, а саме включення до належного суб`єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону, колегія суддів вважає, що суд першої існтанції дійшов правомірного висновку, що заяви про застосування до спірних правовідносин позовної давності подані належними особами, які мають право подавати заяви про застосування позовної давності у цьому спорі у розумінні положень частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України, а саме переможцем аукціону та власником спірного майна, що є сторонами спору про визнання недійсними результатів Аукціону та Договору купівлі-продажу. Посилання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на судову практику, зокрема, на постанову Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № Б-39/187-08, не може бути прийняте до уваги, оскільки зазначена постанова прийнята судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто, хоча й при подібному правовому регулюванні, але за інших обставин, встановлених у цих справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів. Разом з тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник заявника в усних пояснення навів доводи, що виходять за межі доводі апеляційної скарги, а саме наполягав на недослідженні судом першої інстанції обставин поважності пропуску строку позовної давності. Оскільки зазначені доводи стосуються правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права ст. 267 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає наступне. У якості поважності пропуску строку позовної давності представник кредитора заявив, що він не був вчасно повідомлений про вчинення спірних правочинів, а отже пропустив строк з поважних причин. Зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: - за змістом апеляційної скарги Банку на Ухвалу господарського суду Харківської області у даній справі від 29 листопада 2012 року, заявник стверджує про обізнаність про хід виконання ліквідаційної процедури по відношенню до майна боржника (а. с. 5 - 6, т. 3); - попередній звіт ліквідатора фізичної особи-підприємця Онугха Тетяни Юріївни, який зареєстровано від 19 лютого 2013 року, містить повідомлення про проведення аукціону, а також дані про осіб, які придбали квартири на даному аукціоні (а. с. 29 - 31, т. 3); - в додатках до даного звіту міститься копія договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 42, т. 3); - в судовому засіданні від 19 лютого 2013 року заслухано вищенаведений звіт ліквідатора, його розгляд відкладений на 04.04.2013 року, копія ухвали з цього приводу отримана Банком згідно поштового повідомлення (а. с. 44 -45, 63, т. 3); - лист арбітражного керуючого Запорожець І.С. від 28.03.2013 року, яким було повідомлено Банк про реалізацію заставного майна Банку та проханням надати банківські реквізити для перерахунку грошових коштів, направлено на адресу останнього (а. с. 77, т. 3). Отже, доводи представника кредитора в цій частині є необгрунтованими. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви скаржника з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності. За таких підстав, судовою колегією невстановлено поважності причин пропуску строку позовної давності, отже висновок суду першої інстанції про застосування позовної давності є обґрунтованим. Таким чином, будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає. За таких підстав, судова колегія вважає, що висновки господарського суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводам заявника надана вірна юридична оцінка, прийнята ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги не спростовують виснови суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2020р. у справі № Б-50/274-10 - залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2020р. у справі № Б-50/274-10 - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" м.Київ. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26.06.2020 Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя Д.О. Попков Суддя Н.М. Пелипенко