Постанова 4873 № 925/280/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2021 р. Справа№ 925/280/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Руденко М.А. Дідиченко М.А. при секретарі судового засідання Пересенчук Я.Д., за участю представників: від позивача - Довбій Ю.Ю., ордер №ЧК84177 від 08.02.2021; від відповідача - представник не прибув, розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «МАН Зернотранс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/280/20 (суддя Васянович А.В., повний текст складено - 02.11.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» до приватного підприємства «МАН Зернотранс» про стягнення 1 214 354,50 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства «МАН Зернотранс» про стягнення з відповідача 1 214 354,50 грн. заборгованості. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом №10/07 від 10.07.2019 в частині оплати за надані послуги у встановлений договором строк. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/280/20 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 288 252,83 грн. боргу та 4 324,32 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Суд встановив, що відповідач частково здійснив оплату за надані послуги згідно договору перевезення на суму 926 101,67 грн. В свою чергу, як з`ясовано судом заборгованість по акту №12 від 30.10.2019 на суму 254 443,03 грн. та №14 від 30.11.2019 в частині заявлених позовних вимог на суму 33 809,80 грн. відповідач не погасив, доказів сплати вказаного боргу не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 288 252,83 грн. боргу за перевезення вантажів. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/280/20 в частині стягнення 288 252,83 грн. боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. За твердженнями апелянта, заборгованість по заявленим у позові шести актам приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у відповідача перед позивачем відсутня, у зв`язку із проведеною оплатою, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень. Водночас, як стверджує апелянт, суд безпідставно вийшов за межі предмету доказування, приєднав до справи і врахував при винесенні рішення докази, які було подано позивачем разом з письмовими поясненнями, з порушенням строку та провів зарахування вимог на власний розсуд. Скаржник вважає неправомірним висновок суду стосовно зарахування суми переплати за актом №7 у розмірі 653 898,33 грн. в рахунок погашення боргу в хронологічному порядку по наступним актам №8 та №9, які не є предметом розгляду у даній справі. За твердженнями апелянта, вказана сума мала бути врахована як оплата згідно спірних у справі актів №12 від 30.10.2019 та №14 від 30.11.2019. У зв`язку з викладеним, апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість висновку суду щодо наявності у відповідача непогашеної заборгованості по актам №12 та №14 у розмірі 288 252,83 грн. Крім того, апелянт зазначає про недоведеність позивачем факту перевезення товару, з огляду на відсутність у справі товарно-транспортних накладних, якими б підтверджувався факт надання послуг. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін. Відповідач правом на участь свого представника у даному судовому засіданні не скористався. Проте, від представника відповідача - адвоката Ярмолінського Ю.В. до апеляційного господарського суду 22.02.2021 через електронну пошту надійшла заява про його участь в засіданні призначеному на 22.02.2021 об 11 год. 40 хв. та усіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою систем відеоконференцзв`язку «EasyCon» або «Microsoft Teams». Крім того, заявник просить у випадку неможливості проведення відеоконференції з використанням власних технічних засобів, відкласти розгляд справи на іншу дату. Відповідне клопотання про відкладення 22.02.2021 також було надіслано представником відповідача електронною поштою на адресу суду. Розглянувши заяву представника апелянта про проведення судового засідання в режимі відеоконференції суд зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Згідно з частиною 7 ст. 197 ГПК України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання. Клопотання представника приватного підприємства «МАН Зернотранс» про проведення судового засідання, призначеного на 22.02.2021 та інших засідань в режимі відеоконференції надійшло до Північного апеляційного господарського суду безпосередньо в день слухання справи - 22.02.2021, тобто, з порушенням строку, встановленого частиною 7 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви представника апелянта про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Крім того, колегією суддів відхиляється клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Так, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У даному випадку, з огляду на наявність викладеної письмово позиції скаржника, неявка його представника в дане судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи за клопотанням апелянта, надаючи йому можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, колегія суддів не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Між приватним підприємством «МАН Зернотранс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» (перевізник) 10.07.2019 було укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом №10/07, за умовами п. 1.1 якого, замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник - виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом в обсягах узгоджених між сторонами. Відповідно до п. 1.2 договору перевізник зобов`язується виконати для замовника перевезення вантажу, а замовник зобов`язується сплатити перевізнику плату за перевезення вантажу. Ціна послуг з перевезення за 1 км або за 1 тонну визначається додатковою угодою, що є невід`ємною частиною до даного договору (п. 4.1 договору). Згідно п. 4.2 договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника протягом 10 календарних днів після здійснення перевезення. Моментом здійснення перевезення є підписання вантажоодержувачем товарно-транспортних документів. Пунктом 6.1 термін дії договору встановлений з 10.07.2019 по 31.12.2019. Окрім того, у відповідності до положень п. 4.1 між сторонами було підписано наступні додаткові угоди: №3 від 22.07.2019, №4 від 02.08.2019, №5 від 01.09.2019, №6 від 01.09.2019, №7 від 01.10.2019 та №8 від 01.11.2019, в яких сторони визначили і погодили ціни на послуги з перевезення вантажів з 1 тонну та маршрути доставлення цих вантажів до пунктів призначення. Як зазначає позивач, ним належним чином виконано взяті на себе договірні зобов`язання по наданню послуг з перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом за маршрутами, обумовленими в додаткових угодах, вартість яких склала 1 214 354,50 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) №4 від 31.07.2019, №5 від 31.08.2019, №6 від 15.09.2019, №7 від 20.09.2019, №12 від 30.10.2019 та №14 від 30.11.2019. Однак, за твердженнями позивача, відповідач у визначений договором строк не оплатив вартість наданих послуг, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 1 214 354,50 грн. Вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором перевезення. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника протягом 10 календарних днів після здійснення перевезення. Моментом здійснення перевезення є підписання вантажоодержувачем товарно-транспортних документів. Так, на підтвердження обставин надання позивачем послуг перевезення та їх прийняття відповідачем, сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) №4 від 31.07.2019 на суму 72 918,80 грн. з ПДВ, №5 від 31.08.2019 на суму 77 053,04 грн. з ПДВ, №6 від 15.09.2019 на суму 333 446,96 грн. з ПДВ, №7 від 20.09.2019 на суму 442 682,87 грн. з ПДВ, №12 від 30.10.2019 на суму 254 443,03 грн. з ПДВ та №14 від 30.11.2019 в частині щодо послуг за перевезення висівки по маршруту: м. Черкаси-Миколаїв на суму 33 809,80 грн. з ПДВ. Згідно вказаних актів позивачем надано послуги загалом на суму 1 214 354,50 грн. з урахуванням ПДВ. Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманих послуг настав. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, з метою оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: за актом №4 від 31.07.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0001572 від 05.08.2019 на суму 72 918,80 грн.; за актом №5 від 31.08.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0001671 від 10.09.2019 на суму 77 053,04 грн.; за актом №6 від 15.09.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0001725 від 18.09.2019 на суму 333 446,96 грн.; за актом №7 від 20.09.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0001762 від 02.10.2019 на суму 442 682,87 грн.; за актом №12 від 30.10.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0001959 від 05.11.2019 на суму 254 443,03 грн.; за актом №14 від 30.11.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0002124 від 30.11.2019 на суму 328 926,77 грн. В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов`язання з оплати отриманих транспортних послуг виконав частково, здійснивши оплату послуг за актами №4 від 31.07.2019, №5 від 31.08.2019, за актом №6 від 15.09.2019, за актом №7 від 20.09.2019, згідно виставлених рахунків-фактур, про що свідчать наявні у справі копії платіжних доручень: №1386 від 26.09.2019 на суму 50 000,00 грн. (із зазначенням в призначенні платежу - часткова оплата за транспортні перевезення згідно рахунків №СФ-0001725 від 18.09.2019 та №СФ-0001671 від 10.09.2019); №1348 від 01.10.2019 на суму 50 000,00 грн., №1345 від 01.10.2019 на суму 50 000,00 грн., №1349 від 09.10.2019 на суму 50 000,00 грн., №1341 від 10.10.2019 на суму 50 000,00 грн. (із зазначенням в призначенні платежів - часткова оплата за транспортні перевезення згідно рахунків №СФ-0001725 від 18.09.2019); №1364 від 17.10.2019 на суму 50 000,00 грн. (із зазначенням в призначенні платежу - часткова оплата за транспортні перевезення згідно рахунків №СФ-0001725 від 18.09.2019 та №СФ-0001762 від 02.10.2019). Також згідно платіжних документів, в призначенні платежів яких вказано - часткова оплата за транспортні перевезення згідно рахунку №СФ-0001762 від 02.10.2019 відповідач здійснив оплату за актом №7 від 20.09.2019 загалом у розмірі 1 180 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1378 від 21.10.2019 на суму 30 000,00 грн., №1393 від 23.10.2019 на суму 100 000,00 грн., №1429 від 01.11.2019 на суму 100 000,00 грн., №1466 від 06.11.2019 на суму 100 000,00 грн., №1441 від 12.11.2019 на суму 200 000,00 грн., №1577 від 27.12.2019 на суму 200 000,00 грн., №1590 від 11.01.2020 на суму 100 000,00 грн., №1523 від 22.01.2020 на суму 50 000,00 грн., №1532 від 28.01.2020 на суму 100 000,00 грн., №1534 від 20.02.2020 на суму 50 000,00 грн., №1548 від 21.02.2020 на суму 50 000,00 грн., №1554 від 03.03.2020 на суму 100 000,00 грн. Враховуючи наявну переплату по акту №7 від 20.09.2019 у сумі 737 317,13 грн., судом першої інстанції обґрунтовано віднесено частину вказаних коштів в рахунок погашення залишку боргу по акту №6 в розмірі 83 418,80 грн., а решту переплати у розмірі 653 898,33 грн. зараховано в рахунок оплати за актами №8 та №9, які хоча й не були предметом розгляду у даній справі, однак як було з`ясовано місцевим судом в ході розгляду даної справи, правовідносини сторін за спірним договором перевезення не обмежувалися лише долученими до позову актами №4, №5, №6, №7, №12, №14, а мало місце надання послуг в межах вказаного договору і за іншими актами, зокрема, №8 на суму 443 005,86 грн. і №9 на суму 347 720,46 грн. Зважаючи на відсутність у справі платіжних документів, які б підтверджували оплату наданих відповідачу послуг за актами №8 та №9, залишок сплачених коштів по акту №7 у сумі 653 898,33 грн. підлягає зарахуванню в порядку черговості, за наступними актами, про що вірно вказав суд першої інстанції. Відтак, з огляду на наявність непогашеної відповідачем заборгованості за попередніми актами, колегією суддів відхиляються посилання апелянта на те, що сума переплати мала бути врахована як оплата згідно актів №12 від 30.10.2019 та №14 від 30.11.2019. При цьому, згідно підписаного між сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 01 січня 2020 року у відповідача перед позивачем існувала значна заборгованість за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом №10/07 від 10.07.2019 у розмірі 1 877 452,04 грн. Беручи до уваги відсутність у справі доказів оплати наданих послуг за актами №12 від 30.10.2019 на суму 254 443,03 грн. та №14 від 30.11.2019 в частині вимог на суму 33 809,80 грн., в яких би містилось посилання на оплату рахунків-фактур, виставлених за вказаними актами, місцевий суд вірно встановив, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем в межах заявлених позовних вимог становить 288 252,83 грн. та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з присудженням до стягнення з відповідача зазначеної суми боргу. Стосовно тверджень апелянта про недоведеність позивачем факту перевезення товару, з огляду на відсутність у справі товарно-транспортних накладних, слід зазначити наступне. Так, матеріали справи містять підписані та скріплені печатками сторін акти виконаних робіт (наданих послуг), в кожному з яких вказано перелік та вартість наданих автопослуг із зазначенням маршруту слідування, та на підставі яких позивачем виставлялись рахунки-фактури для оплати наданих послуг. Тобто підписавши такі акти без заперечень та зауважень і скріпивши їх своєю печаткою, замовник фактично підтвердив, як факт отримання послуг з перевезення, так і отримання всієї, передбаченої договором первинної документації щодо такого перевезення. При цьому, у разі відсутності всієї необхідної документації, передбаченої договором, замовник мав право відмовитись від підписання таких актів, чого відповідачем зроблено не було. Отже, підписавши акти та здійснивши часткову оплату згідно виставлених рахунків, відповідач тим самим підтвердив факт отримання послуг з організації перевезення, з огляду на що в останнього виник безумовний обов`язок з оплати наданих послуг у визначений договором строк, чим спростовуються доводи апелянта про недоведеність позивачем факту перевезення товару. Крім того, скаржник вважає, що суд вийшов за межі предмету доказування, оскільки приєднав до справи і врахував при винесенні рішення докази, зокрема, акти №8, №9, №10, №11, акт звірки взаєморозрахунків, які було подано позивачем разом з письмовими поясненнями, з порушенням строку, вже під час розгляду справи по суті. З приводу наведеного, суд зазначає таке. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву до 10.04.2020. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX Розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 наступного змісту. «

4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).». Тобто, наведеним законом, в тому числі, продовжено строк подання відзиву на час дії карантину. В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-IX пункт 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». Крім того, приписами пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Зазначений Закон від 18.06.2020 №731-IX було опубліковано в газеті «Голос України» 16.07.2020, відтак днем набрання чинності Законом є 17.07.2020. Виходячи з викладеного, процесуальні строки, які були продовжені на період дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом від 18.06.2020 №731-IX, тобто 06.08.2020. Відтак, з огляду на викладене, продовжений на період дії карантину строк на подання відзиву спливає 06.08.2020. Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позов з доданими до нього документами надійшов від відповідача до суду 12.10.2020 (на стадії розгляду справи по суті). Водночас, як вірно встановлено місцевим судом, сам відзив було підписано відповідачем 05.08.2020 і того ж дня згідно відмітки в накладній відправлено до суду через сервіс кур`єрської доставки ТОВ «Експрес Мото Україна», м. Київ (а.с. 98). Отже, враховуючи, що відзив було надіслано відповідачем за один день до закінчення продовженого законом строку для подання відзиву, а його доставка до суду відбулась із запізненням з незалежних від відповідача причин, суд правомірно прийняв відзив з доданими до нього документами до розгляду. За змістом положень статті 166 ГПК України позивач має право подати відповідь на відзив, з викладенням своїх пояснень, міркувань, заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Частиною 5 статті 161 ГПК України визначено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Оскільки відзив на позов з доданими письмовими доказами надійшов до суду на стадії розгляду справи по суті, суд, з метою забезпечення рівності та змагальності сторін дозволив позивачу на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України подати суду письмові пояснення, зокрема, з приводу наданих доказів сплати відповідачем коштів на виконання умов договору та їх зарахування позивачем. Позивач скориставшись наданим йому процесуальним правом, подав до суду письмові пояснення з долученими до них документами щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, які суд обґрунтовано прийняв до розгляду у відповідності до вищезазначених норм, задля забезпечення рівності сторін та з метою повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи. Враховуючи, що скаржником не надано суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування судового рішення. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «МАН Зернотранс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/280/20 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 01.03.2021 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Руденко М.А. Дідиченко