Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4208/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/4208/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко О.В. Дикунської С.Я. за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М. згідно з протоколом судового засідання від 08.09.2020 представники учасників справи в судове засідання: не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/4208/19 (суддя Пукшин Л.Г.) за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про стягнення 686 580,96 грн., В С Т А Н О В И В: Стислий зміст скарги на дії та рішення державного виконавця 18.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Ковалю Л.І., в якій скаржник просив: - визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 ВП №61684857; - скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 ВП №61684857 на виконання наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 по справі №910/4208/19; - зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 по справі №910/4208/19 стягувачу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Доводи заявленої скарги зводяться до того, що вчинення всіх дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та спрямованих на примусове виконання рішень про стягнення з АТ "Українська залізниця" заборонено Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"". Відповідно до п. 3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. До додатку 2 "Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство "Українська залізниця". З огляду на те, що законом встановлено заборону на вчинення виконавчих дій, а отже і заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/4208/19 у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що грошові кошти АТ "Українська залізниця" не є об`єктом права державної власності, на які прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з постановленою ухвалою, АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/4208/19, та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні заявленої скарги не правильно застосовано норми матеріального права та не враховано, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена заборона вчиняти дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Станом на 20.10.2019 АТ "Укрзалізниця" входило до вказаного переліку, відповідно, на думку боржника, у державного виконавця були передбачені пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. З урахуванням наведеного, своїми діями відділ ДВС порушив законні права та інтереси АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/4208/19, розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 16.07.2020, встановлено учасникам справи процесуальний строк щодо подання відзиві, заяв та клопотань. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі №910/4208/19 отримана учасниками справи, а саме: позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0200245949200, "Українська залізниця" - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0315071376045, Регіональною філією "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 7900061786615, Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0411631571379, що підтверджується витягом з сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення. Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/4208/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 для розгляду справи №910/4208/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 справу №910/4208/19 прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 справу №910/4208/19 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 призначено на 08.09.2020. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4208/19 отримана учасниками справи, а саме: позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0200246429889, "Українська залізниця" - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0315070073340, Регіональною філією "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 7900061883947, Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0101132560243. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/4208/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 для розгляду справи №910/4208/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 справу №910/4208/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020прийнято до провадження колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи ухвалено здійснювати в рагніше призначеному судовому засіданні 08.09.2020. На момент проголошення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент проголошення вказаної ухвали), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020. Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, відзивів та заперечень на відзив - сплив, і станом на 08.09.2020 (з урахуванням часу на поштовий обіг) на адресу Північного апеляційного господарського суду відповідні документи від учасників спору - не надходили. Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 08.09.2020 позивач, відповідач (скаржник) та орган виконання судових рішень представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження. Крім того, 08.09.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, яке мотивоване законодавчо запровадженим на всій території України карантином згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №

641. Суд апеляційної інстанції розглянувши заявлене клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи та орган виконання судових рішень про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників справи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників позивача, відповідача та органу виконання судових рішень в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, у зв`язку з чим заявлене клопотання про відкладення розгляду справи судом відхиляється. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що учасники спору не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, суд дійшов висновку, що неподання учасниками спору відзивів та заперечень на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, а неможливість явки представників учасників справи - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Крім того, в ухвалах суду апеляційної інстанції наголошувалось, що явка учасників справи не є обов`язковою, а нез`явлення представників учасників апеляційного провадження в судове засідання - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про стягнення 686 580,96 грн, з яких 378 499,76 грн - пеня та 308 081,20 грн - штраф. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем підрядних робіт у передбачені договором № Л/Е-18973/НЮ від 12.10.2018 та погоджені сторонами строки. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/4208/19 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" пеню у розмірі 15 606,28 грн, штраф у розмірі 12 556,78 грн та 422,45 грн. судового збору; в іншій частині у позові відмовлено. 25.07.2019 додатковим рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4208/19 частково задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13138,04 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/4208/19 та прийнято нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" пеню у розмірі 378 499,76 грн, штраф у розмірі 308 081,20 грн, 10 298,71 грн судового збору за подання позову та 15 448,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги. 02.12.2019 Господарським судом міста Києва на виконання додаткового рішення та постанови було видано відповідні накази, зокрема про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 910/4208/19, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 залишено в силі. Судові рішення у справі № 910/4208/19 наявні також у Єдиному державному реєстрі судових рішень та перевірені судом апеляційної інстанції за допомогою программного забезпечення «Діловодство». 01.04.2020 Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61684857 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу,присуджених до стягнення додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2019. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Згідно частини 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Пунктом 25 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця. Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду у даній справі та часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. На виконання вказаного додаткового рішення, Господарським судом міста Києва був виданий наказ, а 01.04.2020 Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61684857 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу, присуджених до стягнення вказаним додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019. Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5; далі, Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 01.04.2020 Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61684857 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу, присуджених до стягнення вказаним додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019. Колегія суддів зазначає, що дії органу виконання судових рішень щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61684857 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 - є законними, і підстави для скасування вказаної постанови у судовому порядку - відсутні, а доводи апеляційної скарги скаржника у цій частині - є необґрунтованими з огляду на наступне. Пунктами 4 та 5 розділу ІІІ Інструкції регламентовано дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме: - виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа; - у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для повернення виконавчого документа, передбачених частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а тому, з огляду на наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в межах визначених законом повноважень. Крім того, суд апеляційної інстанції стосовно доводів скаржника про неправомірність дій органу виконання судових рішень щодо відкриття виконавчого провадження зазначає, що з аналізу зазначених положень Закону вбачається, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" і повернення за статтею 37 цього Закону - є різними процедурними діями виконавця щодо виконавчого документа. При цьому, обставини про встановлення законом заборони проведення виконавчих дій стосовно певних боржників, як це за обставинами скарги сталося відповідно до Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не передбачені у переліку встановлених Законом підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Таким чином, доводи скаржника у цій частині - є необґрунтованими. Стосовно посилань скаржника у скарзі на дії державного виконавця на заборону, що міститься в Законі України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", суд апеляційної інстанції зазначає наступне. 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (Закон №145-ІХ). Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Колегія суддів зазначає, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Отже, Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників, за винятком стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти та товари, передані в заставу за кредитними договорами. Колегією суддів встановлено, що до додатку 2 "Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено АТ "Укрзалізниця" (код 40075815). Вищевказані обставини підтверджують наявність заборони на звернення стягнення на кошти АТ "Укрзалізниця" у виконавчому провадженні. Водночас, викладені скаржником у апеляційній скарзі заперечення стосовно наведених висновків колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на те, що останній помилково тлумачить положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", яким прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, у тому числі, щодо виконання рішень судів про стягнення грошових коштів, окрім випадку стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Разом з тим, предметом стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 є грошові кошти, які становлять собою присуджені з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, а не грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними договорами. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що на примусове стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 діяла пряма заборона Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" після набрання останнім чинності. Із матеріалів справи вбачається, що виконавчі дії, спрямовані на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 та наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 (стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 13138,04 грн.), а саме винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлення нею зобов`язань боржнику, вчинені державним виконавцем у квітні 2020 року, тобто після набрання 20.10.2019 чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", тобто вже під час законодавчо встановленої заборони на вчинення виконавчих дій стосовно боржника та з врахуванням того, що присуджені до стягнення кошти не є коштами і товарами, що були передані в заставу за кредитними договорами. Згідно пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За викладених обставин, враховуючи, що боржником у виконавчому документі - наказі Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 (стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 13138,04 грн.) є АТ "Укрзалізниця", з урахуванням наведеної норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", якою прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначений наказ Господарського суду міста Києва підлягав після відкриття виконавчого провадження поверненню стягувачу державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а дії в межах зазначеного виконавчого провадження щодо стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь відповідача грошових коштів в межах вказаного виконавчого провадження - не підлягають вчиненню внаслідок прямо встановленої законодавчо заборони з урахуванням того, що сума коштів за відповідним наказом не є коштами і товарами, що були передані в заставу за кредитними договорами. При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України врахована правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів, викладена у постанові від 15.05.2020 у справі №904/5697/18. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 та наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 (стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 13138,04 грн.) потребує вчинення державним виконавцем дій, визначених пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом винесення обумовленого законом процесуального документа - постанови, що обумовлено ч. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає скаргу АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" частково обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: в частині зобов`язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 по справі №910/4208/19 стягувачу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В іншій частині Скаргу АТ "Укрзалізниця" Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання неправомірним дій у винесенні наведеної постанови) слід залишити без задоволення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, вважає апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/4208/19 такою, що підлягає задоволенню частково, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/4208/19 такою, що підлягає скасуванню з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови, і за наслідками апеляційного провадження скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 та наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу - підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зобов`язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В іншій частині у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - слід відмовити з підстав, наведених у даній постанові. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/4208/19 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/4208/19 скасувати.

3. Скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 та наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

4. Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/4208/19 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" 13 138,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

5. В іншій частині у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовити.

6. Матеріали оскарження №910/4208/19 повернути до місцевого господарського суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата підписання повного тексту постанови: 15.09.2020. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді О.В. Тищенко С.Я. Дикунська