Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/521/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2020 р. м.Київ Справа№ 911/521/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко А.І. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Кубей В.І. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.10.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2020 (повний текст рішення складено 22.05.2020) у справі №911/521/19 (суддя Горбасенко П.В.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення 199 561,16 грн. заборгованості, з яких: 104038,87 грн. основного боргу, 53023,69 грн. пені, 8963,87 грн. 3% річних, 33534,73 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором № 1402/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, у зв`язку з чим, заявлено до стягнення 104038,87 грн. основного боргу, 53023,69 грн. пені, 8963,87 грн. 3% річних, 33534,73 грн. інфляційних втрат. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач в обгрунтування заперечень посилався на те, що при вирішенні спору підлягає застосуванню припис ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а отже на заборгованість, яка була сплачена до 30.11.2016 у розмірі 188 000,900 грн. неустойка (штраф, пеня), інфляційні втрати, проценти річних - не нараховуються,а нараховані підлягають списанню. Також, відповідач просив суд зменшити штрафні санкції на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, врахувавши майновий стан, ступінь виконання зобов`язань боржником, а також відсутність збитків у позивача, а також відсутність вини відповідача у порушенні зобов`язань. Рух справи Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення заборгованості задоволено частково; провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038, 87 грн закрито; присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 53 023, 69 грн, 3% річних у розмірі 8 963, 87 грн, інфляційні втрати у розмірі 33 042, 98 грн, судовий збір у розмірі 2 986, 04 грн; в іншій частині позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково. Провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038,87 грн закрити. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 53 023, 69 грн пені, 8 963, 87 грн 3% річних, 33 534, 73 грн. втрат від інфляції та 1 432, 84 грн. судових витрат за подання позову."; присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 881, 50 грн судових витрат за подання апеляційної скарги. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 911/521/19 рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 911/521/19 в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат скасовано; справу № 911/521/19 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду першої інстанції. У постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 911/521/19 наявна вказівка місцевому господарському суду щодо дослідження обставин здійснення відповідачем розрахунку за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 та встановлення на яку суму заборгованості було нараховано заявлені до стягнення штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати та чи було цю суму або її частину сплачено відповідачем до 30.11.2016. Суд касаційної інстанції також зазначив про необхідність встановлення під час нового судового розгляду наявності/відсутності підстав для нарахування чи списання вже нарахованих пені, інфляційних нарахувань та процентів річних в силу норм ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Верховний Суд у наведеній постанові наголосив, що під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2020 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8 810,48 грн пені, 22 410, 43 грн інфляційних втрат, 5 406,01 грн 3 % річних та 681,56 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 44 213,21 грн пені, 3 557,86 грн 3% річних, 11 124,30 грн інфляційних втрат - відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення 17 620,95 грн пені, 22 410,43 грн інфляційних втрат та 5 406,01 грн 3 % річних - є, за розрахуноком суду першої інстанції, обгрунтованими. Крім того, врахувавши, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, норми ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд першої інстанції ухвалив зменшити розмір пені на 50 %, до 8 810,48 грн пені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог у 44 213,21 грн пені, 3 557,86 грн 3% річних, 11 124,30 грн інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 44 213,21 грн пені, 3 557,86 грн 3% річних, 11 124,30 грн інфляційних втрат було допущено порушення ст. ст. 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також застосовано приписи ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», застосування яких до спірних правовідносин скаржник вважає помилковим, а також ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, за відсутності підстав для зменшення пені. Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги 14.07.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, Відповідач посилався на те, що: - застосування положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи доведення факту належності до теплопостачальних підприємств; - для здійснення процедури врегулювання заборгованості необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів, а включення підприємства до відповідного реєстру є необхідною умовою дял врегулювання лише самої заборгованості за природний газ, яка не включає неустойку (штраф, пеню), інфляційні нарахування, проценти річних; - враховуючи те, що відповідачем заборгованість у розмірі 289 000,00 грн. була погашена до 30.11.2016 (дата набрання чинності відповідним законом): 45 000,00 грн сплачено 30.09.206, 101 000,00 грн. - 07.10.2016, 143 000,00 грн. - 11.10.2016, а тому судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні відповідних показників інфляційних втрат, 3 % річних у відповідній частині; - судом обгрунтовано застосовано ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України при зменшенні пені до 8 810,48 грн, з урахуванням кризових явищ у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 по справі № 911/521/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху, на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2020 у справі №911/521/19, відкрито апеляційне провадження у справі, призначено до розгляду на 22.07.2020. Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відповідно до пп. 2.3.50, п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/521/19 у зв`язку з перебуванням головуючої судді Сітайло Л.Г. у відпустці в зв`язку з вагітністю та пологами здійснювати подальший розгляд справи у визначеному складі було неможливо. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Тищенко О.В., Скрипка І.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 справу №911/521/19 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 25.08.2020. У зв`язку з перебуванням 25.08.2020 у відпустці судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду неможливо. Відповідно до п.п. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Скрипки І.М. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол від 25.08.2020. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 справу №911/521/19 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.09.2020. 24.09.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020. У зв`язку з перебуванням з 12.10.2020 судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 справу №911/521/19 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 26.10.2020. В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 17.07.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020. Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, і станом на 17.09.2020 (з урахуванням часу на поштовий обіг) на адресу Північного апеляційного господарського суду відповідні документи від учасників спору - не надходили. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 26.10.2020 з`явився представники скаржника (позивача). Представник скаржника в судовому засіданні 26.10.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частині відмови у задоволенні позовних вимог у 44 213,21 грн пені, 3 557,86 грн 3% річних, 11 124,30 грн інфляційних втрат) скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у вказаній частині повністю. Представники відповідача у судове засідання 26.10.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача, що не з`явились у судове засідання. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи,у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1402/16ТЕ-17. Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 215 тис. куб.м. Пунктом 3.4 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Згідно з пунктом 5.2 договору, ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1770,74 грн, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1806,15 грн, крім того ПДВ-20%-361,23 грн, всього з ПДВ 2167,38 грн. Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100 % поточної оплати, протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 6.4 договору визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу, відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу, сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу, погашається основна сума боргу. Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пунктом 10.3 договору встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Пунктом 12 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 до договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 1968,24 грн., всього з ПДВ 2361,89 грн. Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 1770,74 грн, всього з ПДВ 2124,89 грн; пункт 12 викладено в наступній редакції: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Актами приймання-передачі: від 31.01.2016 на суму 154 977,65 грн, від 29.02.2016 на суму 110 645,02 грн, від 31.03.2016 на суму 101 306,10 грн, від 30.04.2016 на суму 410,10 грн, які підписані між позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, на виконання умов договору постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 позивач протягом січня-квітня 2016 року передав у власність відповідача, а останній прийняв у власність природний газ на загальну суму 367 338,87 грн. Як підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами позивача, і що не заперечувалось учасниками спору, на момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду першої інстанції з відповідним позовом (22.02.2019 - згідно відомостей трек-номеру Укрпошти на згенерованій квитанції на конверті,в якому надіслано позов на адресу суду першої інстанції) відповідач за поставлений товар за договором розрахувався частково у розмірі 236 300 грн, а саме: 45 000 грн сплачено 30.09.2016, 101 000 грн - 07.10.2016, 42 000 грн. - 11.10.2016, сума 75 300 грн, як субсидії з теплопостачання за 2016 рік, зарахована 27.01.2017. Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, заборгованість за поставлений протягом січня-квітня 2016 року газ сплачена відповідачем повністю лише 20.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 847 на суму 104 038,87 грн, тобто після звернення позивача до суду першої інстацнії, і внаслідок чого провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038, 87 грн закрито, про що ухвалено рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19, яке у наведеній частині є чинним і учаниками спору не оскаржувалось. В свою чергу, суд першої інстанції вірно встановив, і що підтверджується наявними матеріалами справи, оплату за переданий газ по договору відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору, яким встановлено, що зобов`язання з оплати газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відтак, позивачем нараховано за періоди прострочення оплат за договором пеню у розмірі 53 023,69 грн, на підставі пункту 8.2 договору, 3 % річних у розмірі 8 963,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 33 534,73 грн згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат, і вимоги щодо стягнення яких скеровані на новий розгляд згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 911/521/19, і за результатами розгляду справи судом першої інстанції скаржником визначено межі оскарження щодо відмови у задоволенні позовних вимог у 44 213,21 грн пені, 3 557,86 грн 3% річних, 11 124,30 грн інфляційних втрат. Згідно ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. У постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 911/521/19 наявні вказівки про необхідність дослідження обставин здійснення відповідачем розрахунку за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 та встановлення на яку суму заборгованості було нараховано заявлені до стягнення штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати та чи було цю суму або її частину сплачено відповідачем до 30.11.2016. Суд касаційної інстанції також зазначив про необхідність встановлення під час нового судового розгляду наявності/відсутності підстав для нарахування чи списання вже нарахованих пені, інфляційних нарахувань та процентів річних в силу норм ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Стаття 712 Цивільного кодексу України також регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, позивачем нарахована пеня в сумі 53 023,69 грн, з яких: 29 318,72 грн за період з 16.02.2016 по 14.08.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 6 424,87 грн за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 17 213,73 грн за період з 15.04.2016 по 14.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року та 66,36 грн за період з 17.05.2016 по 14.11.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року. Також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 позивачем нараховано 33 534,73 грн інфляційних втрат, з яких: 8 310,56 грн за період з 01.03.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 2 545,70 грн за період з 01.04.2016 по 31.12.2017 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 22 587,54 грн за період з 01.05.2016 по 31.12.2017 за зобов`язаннями березня 2016 року та 90,94 грн за період з 01.06.2016 по 31.12.2017 за зобов`язаннями квітня 2016 року. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, позивачем нараховано 8 963,87 грн 3 % річних, з яких: 2 949,65 грн за період з 16.02.2016 по 10.10.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 695,79 грн за період з 15.03.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 5 298,06 грн за період з 15.04.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями березня 2016 року та 20,37 грн за період з 17.05.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями квітня 2016 року. Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Як визначено пунктом 8.2. договору, сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу на кожний день прострочення платежу. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до п. 1.2 договору постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року. Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі № 914/123/17 та у постанові від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16. Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається із матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, заявлені до стягнення з відповідача пеня, інфляційні втрати та 3 % річних були нараховані позивачем на заборгованість відповідача за зобов`язаннями січня 2016 року, лютого 2016 року, березня 2016 року, квітня 2016 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач заборгованість за зобов`язаннями січня 2016 року погасив повністю до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а заборгованість за зобов`язаннями лютого 2016 року, березня 2016 року та квітня 2016 року повністю погашена відповідачем 20.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 847 на суму 104 038,87 грн, тобто вже після набрання чинності Законом та після звернення до суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем неправомірно нараховано відповідачу: - пеню за період з 16.02.2016 по 14.08.2016 на суму боргу 154 977,65 грн за зобов`язаннями січня 2016 року; - пеню за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 на суму боргу 33 022,35 грн (35 345,02 грн - 2 322,67 грн) за зобов`язаннями лютого 2016 року; - інфляційні втрати за період з 01.03.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року; - інфляційні втрати за період з 01.04.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року; - 3 % річних за період з 16.02.2016 по 10.10.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року; - 3 % річних за період з 15.03.2016 по 10.10.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року. Здійснивши перерахунок пені щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що арифметично правильним та документально підтвердженим є розрахунок пені загалом на суму 17 620,95 грн, зокрема: - 422,21 грн за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн; - 17 133,46 грн за період з 15.04.2016 по 14.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року на суму боргу 101 306,10 грн; - 65,28 грн за період з 17.05.2016 по 14.11.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року на суму боргу 410,10 грн. Також, здійснивши перерахунок інфляційних втрат щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що арифметично правильним та документально підтвердженим є розрахунок інфляційних втрат загалом на суму 22 410,43 грн, зокрема: - 465,12 грн за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн; - 21 857,33 грн за період з 15.04.2016 по 14.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року на суму боргу 101 306,10 грн; - 87,98 грн за період з 17.05.2016 по 14.11.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року на суму боргу 410,10 грн. Крім того, здійснивши перерахунок 3% річних щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що арифметично правильним та документально підтвердженим є розрахунок 3 % річних загалом в сумі 5 406,01 грн, зокрема: - 15,80 грн за період з 11.10.2016 по 31.12.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн; - 71,78 грн за період з 01.01.2017 по 11.01.2018 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн; - 5 298,06 грн за період з 15.04.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями березня 2016 року на суму боргу 101 306,10 грн; - 20,37 грн за період з 17.05.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями квітня 2016 року на суму боргу 410,10 грн. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 17 620,95 грн пені, 22 410,43 грн інфляційних втрат та 5 406,01 грн 3 % річних є обґрунтованими, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано присуджено до стягнення 22 410, 43 грн інфляційних втрат, 5 406,01 грн 3 % річних, з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 557,86 грн 3% річних, 11 124,30 грн інфляційних втрат. Крім того, відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на погашення основного боргу, специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, а також відсутність збитків для позивача. Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку про наявність обумовлених ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України підстав для зменшення розміру пені на 50 %, а саме з 17 620,95 грн до 8 810,48 грн, відмовивши у стягненні, відповідно, 8 810,48 грн, з чим скаржник також не погоджується в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи скаржника у наведеній частині, вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем по договору, щодо виконання якого допущено прострочення, що стало підставою для нарахування пені, заявленої до стягнення у даному провадженні, - погашено повністю, що учасниками спору не заперечувалось. Як зазначав відповідач, придбаний у позивача природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, застереження про що також наведено у пункті 1.2 договору. Також, матеріалами справи підтверджується скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки станом на 01.01.2019 збитки останнього складають 225,2 тис. грн. (що підтверджується відомостями фінансового звіту, долученого до матеріалів справи), а значна частина нарахувань, заявлених до стягнення пені, складаються з нарахувань за незначні періоди прострочення, інших грошових коштів для виконання договору у відповідача не було, що підтверджується наданими суду виписками по рахунках. Наведені обставини свідчать про відсутність факту завдання позивачу значних збитків, і відповідно, має враховуватись в контексті спірних правовідносин учасників справи. Таким чином, враховуючи вищевикладене, те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, умови договору щодо використання придбаного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідач є комунальним підприємством, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність документально підтверджених та обґрунтованих обставин щодо зменшення розміру пені на 50 %, до 8 810,48 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції, з мотивів повноти та всебічності розгляду справи, зокрема і в частині дослідження у повному обсязі підстав стягнення пені у заявленому позивачем розмірі та заперечень відповідача щодо її стягнення, вважає за необхідне зазначити, що відповідач у письмовому відзиві на позов, який було подано до суду першої інстанції 11.06.2019 (під час першого розгляду справи), вказував зокрема про те, що позивач умисно порушив строки позовної давності (з зазначенням приписів ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 261 Цивільного кодексу України), з метою доведення своїми діями відповідача до складного матеріального становища. Проте, вказані посилання відповідача спростовуються умовами укладеного договору, зокрема пунктом 10.3 (зміни в який не вносились додатковими угодами), яким встановлено строк позовної давності, зокрема і щодо стягнення пені, тривалістю у 5 років, що відповідає приписам ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, а також звернення до суду з відповідним позовом у лютому 2019 року, тобто в межах строку, обумовленого п.10.3 договору. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8 810,48 грн пені (внаслідок зменшення останньої на 50%), 22 410,43 грн інфляційних втрат та 5 406,01 грн 3 % річних, вимоги позивача у наведеній частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 44 213,21 грн пені, 3 557,86 грн 3% річних, 11 124,30 грн інфляційних втрат, з розподілом судових витрат пропорційно задоволеним вимогам. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції (в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат) у вказаній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі (з урахуванням ), не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2020 (повний текст рішення складено 22.05.2020) у справі № 911/521/19, в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2020 (повний текст рішення складено 22.05.2020) у справі № 911/521/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2020 (повний текст рішення складено 22.05.2020) у справі № 911/521/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Матеріали справи № 911/521/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписано 03.11.2020. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді А.І. Тищенко О.В. Тищенко