Постанова 4811 № 450/3639/20

Справа № 450/3639/20 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 33/811/1870/20 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року, в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 420,40 грн. судового збору. Згідно постанови судді, 17 жовтня 2020 року о 00 год. 20 хв. на 10 км + 200 м автодороги Львів-Шегині, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Тойота" номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова), від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху» і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та містить відомості, які не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошує на відсутності адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з істотним порушенням норм КУпАП. Акцентує, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає. Звертає увагу на порушення працівниками поліції норм чинного законодавства при оформленні адміністративних матеріалів та процедури проведення огляду особи на стан сп`яніння. Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення його у заклад охорони здоров`я на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Вважає, що його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року та винести нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Справа двічі 05 січня 2021 року та 24 лютого 2021 року призначалася до розгляду в приміщенні Львівського апеляційного суду, однак правопорушник ОСОБА_1 будучи повідомленим про місце і час судового засідання, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення повістки на вказані дати, на розгляд не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_1 , оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обґрунтована наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №014921 від 17 жовтня 2020 року та його копією; відеозаписом події; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 17 жовтня 2020 року; копіями постанов серії ДПО18 №980994, ДПО18 №980914 від 17 жовтня 2020 року та іншими матеріалами справи. Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні. Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 , під час складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Протокол про адміністративне серії ДПР18 №014921 від 17 жовтня 2020 року складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП. Доводи апелянта про відсутність у справі направлення на огляд до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння, на думку апеляційного суду, не впливають на законність прийнятого судового рішення, оскільки як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 відмовився від проходження такого. Що стосується доводів в апеляційній скарзі правопорушника ОСОБА_1 про те, що з 01 липня 2020 року Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП скасована і за ці дії встановлена кримінальна відповідальність, то такі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління. Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та визначено особливості початку досудового розслідування у формі дізнання. Вказаний Закон набув чинності 01 липня 2020 року. Підпунктом 4 пункту 1 Розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення викладено у новій редакції. Одночасно, підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 внесено зміни до Кримінального кодексу України та введено новий склад кримінального проступку у статті 286-1 КК України у такій редакції: «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», об`єктивна сторона якого включає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,; вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування. У частині другій цієї статті передбачена відповідальність за повторне вчинення проступку. Однак, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (на підставі статті 8 Конституції України набув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції України з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України «Голос України» - 03.07.2020 року) виключені норми Закону № 2617-VIII, а саме: підпункт 4 пункту 1 Розділу І, яким положення статті 130 КУпАП викладено у новій редакції та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1, яким введено в дію положення статті 286-1 КК України. Згідно з частиною 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 720-ІХ до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Так як Законом № 720-ІХ такі зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Тобто, до набрання чинності Законом України № 2617-VIII (до 01 липня 2020 року) Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З 01 липня 2020 року і до 03 липня 2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1, а з 04.07.2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення, визначеного частиною 1 статті 130 КУпАП після 03 липня 2020 року, а саме 17 жовтня 2020 року, апеляційний суд вважає, що положення статті 130 КУпАП на момент розгляду справи діють в редакції Закону від 07 липня 2016 року № 1446-VIII, у зв`язку з чим, має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною і підстав для її скасування та закриття провадження в справі не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік без зміни. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.