Постанова Донецький апеляційний суд № 264/51/18

22-ц/804/414/21 264/51/18 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 264/51/18 Номер провадження 22-ц/804/414/21 24 лютого 2021 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П. за участю секретаря Сидельнікової А.В., сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» відповідачка ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Іванченко А.М.,- В С Т А Н О В И В: Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі: АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № MRA0AN07196709 від 21 серпня 2008 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17 316,13 доларів США на строк до 20 серпня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00 % річних. З огляду на неналежне виконання відповідачкою умов договору, в неї утворилась заборгованість, яка станом на 27 листопада 2017 року становить 13 294,00 долари США та складається із заборгованості за кредитом у сумі 4 361,72 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 517,52 доларів США, заборгованості за комісією у сумі 140,08 доларів США, а також пені за порушення зобов`язань у сумі 8 274,68 доларів США. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за тілом кредиту у сумі 4 361,72 доларів США. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MRA0AN07196709 від 21 серпня 2008 року відмовлено. Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що оскільки 03 лютого 2015 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області було ухвалено рішення, яким в рахунок погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором № MRA0АN07196709 від 21 серпня 2008 року було звернуто стягнення на предмет застави, підстави для стягнення заборгованості за даним договором відсутні, оскільки у спірних правовідносинах мала місце неправомірна поведінка кредитора, а саме неправомірна нереалізація заставного майна автомобіля. Отже, не реалізувавши заставне майно, кредитор не знав і не може знати, що коштів від реалізації цього майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості, у зв`язку із чим, звернення банку до суду з цим позовом до реалізації заставного майна є передчасним та неправомірним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд не врахував те, що передача банку позичальником предмета застави не звільняє боржника від обов`язку погашати заборгованість за кредитом. Крім того, у відповідності до вимог ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталось з вини кредитора, то суд може зменшити тільки розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, а не відмовити у стягненні основного грошового боргу. Крім того, не тільки на кредитора покладено обов`язок щодо реалізації предмету застави, але й на боржнику лежить обов`язок контролювати, що відбувається з предметом застави, коли його було реалізовано та за яку ціну, а також чи покрила сума коштів, виручених від реалізації предмету застави заборгованість по кредиту. Місцевий суд не врахував практику Верховного Суду, згідно якої наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль) не позбавляє позивача задовольнити свої вимоги в іншій спосіб, а саме шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором. Доводи і заперечення інших учасників справи Відповідачка у своєму відзиві, посилаючись на відповідність оскарженого судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 доводи скарги АТ КБ «ПриватБанк» підтримала, просила її задовольнити. Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідачка у судове засідання не з`явилась, згідно заяви просила розглянути справу у її відсутності, оскаржене рішення залишити без змін.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 21 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № MRA0AN07196709, відповідно до якого, відповідачка того ж числа отримала кредит у розмірі 12 788,87 доларів США на термін до 20 серпня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00 % річних (т.1 а.с 9-14). Відповідно до п.п.17.1.3 кредитно заставного договору частина кредиту в розмірі 11739,41 доларів США надається з метою придбання позичальником автомобіля; 646,75 доларів США надається з метою оплати перших страхових внесків за договором страхування на перший рік дії договору; 7,38 доларів США надається з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі; 352,18 доларів США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту; 43,14 доларів США надається з метою оплати вартості полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності, що сплачується в момент видачі кредиту. Згідно п.п. 17.1.8 кредитно заставного договору винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 352,18 доларів США сплачується в момент видачі кредиту; винагорода за надання фінансового інструменту, яка сплачується щомісяця в період сплати у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту; винагорода за проведення додаткового моніторингу, яка сплачується відповідно до ст.16.9; винагорода за резервування ресурсів в розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 10 по 15 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 278,97 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, винагороди, комісії. Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2015 року № 264/8568/14-ц було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MRA0АN07196709 від 21 серпня 2008 року у сумі 5 369,75 доларів США, що за курсом 12,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 09 жовтня 2014 року складає 69 430,82 грн., вилучено у ОСОБА_1 та передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави автомобіль «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобілю у органах ДАЇ України. Також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 694 грн. 31 коп. Дане судове рішення набрало законної сили 13 лютого 2015 року (т.1 а.с 81-82). Згідно акту прийому автомобіля боржника ОСОБА_1 , у останньої працівниками банку було вилучено предмет застави - автомобіль «Chery», № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (т.1 а.с 83). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За вимогами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599 ЦК України та змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, можна зробити висновок про те, що наявність невиконаного судового рішення про задоволення вимог кредитора, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не та позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Правомірність стягнення з позичальника боргу за кредитним договором після ухвалення судових рішень про звернення стягнення на предмет застави, які не виконані, підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 09 вересня 2020 року у справі № 705/2298/15-ц, провадження № 61-10593 св 18 та постановою від 10 лютого 2021 року у справі № 235/4316/15, провадження № 61-13856св18. Таким чином, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про те, що тільки після реалізації предмета застави, якщо суми вирученої від продажу предмета застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, банк має право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка залишилась непогашеною. Посилання місцевого суду, як на підставу для відмови у позові, на неправомірну поведінку кредитора, що полягає у неправомірній реалізації майна заставного автомобіля, також є безпідставними, оскільки зі змісту ст. 616 ЦК України вбачається, що наслідками порушення зобов`язання з вини кредитора є зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника, проте з такими позовними вимогами позивач не звертався. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 467/395/16-ц, які застосував місцевий суд не є релевантною практикою, оскільки у справі, яка переглядалася судом касаційної інстанції, суд, посилаючись на те, що банк не міг до виконання рішення суду про звернення стягнення на заставне майно пред`явити новий позов, робив висновок про початок перебігу строку позовної давності. Щодо застосування строку позовної давності. Відповідачкою та її представником в ході розгляду справи у суді першої інстанції було заявлено про застосування до позовних вимог банку строків позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За вимогами ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до п. 14.11. кредитно-заставного договору сторони погодили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років. Зверненням до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитом, у жовтні 2014 року кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання в повному обсязі. Встановлено, що порушення умов кредитно-заставного договору відповідачкою відбулось 16 жовтня 2013 року, що підтверджується письмовими матеріалами справи, до суду банк звернувся 04 січня 2018 року, тобто в межах п`ятирічного строку позовної давності. Отже, відсутні правові підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вищевказаних обставин, з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк». Керуючись ст. ст. 367, 374,376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № MRA0АN07196709 від 21 серпня 2008 року в сумі 4 361,72 дол. США (чотири тисячі триста шістдесят один долар 72 цента), яка складається з тіла кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299) судовий збір за подання позову в сумі 1762 грн і за подання апеляційної скарги в сумі 2 643 грн., всього 4405 грн ( чотири тисячі чотириста п`ять грн) Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Судді: Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року. Суддя: