Постанова 4855 № 620/3856/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3856/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ганечко О. М., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження, у місті Києві апеляційну скаргу комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 16.11.2020р.) у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Комунальне підприємство "Служба Єдиного Замовника" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області у якому просило визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області за № 0044935104 та за № 0044945104 від 03.06.2020. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позов Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" залишено без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого зобов`язання, оскільки таке сплачено товариством, однак безпідставно враховано податковим органом в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів. Крім того, апелянт зазначає, що дані інтегрованої картки платника податку не є належним доказом існування у платника податку боргу, оскільки така ведеться податковим органом та не є об`єктивною. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 19.01.2021 р. за вх. № 1952, у якому відповідач наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість за вересень-листопад 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.06.2020 № 551/25-01-51-04/32126283. Перевіркою встановлено, що позивачем погашено узгоджену суму податкового зобов`язання з ПДВ по податковій декларації за листопад 2019 року (від 18.12.2019 реєстраційний № 9304565510) у сумі 38890,90 грн., із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошовою зобов`язання та по податкових деклараціях за вересень 2019 року (від 17.10.2019 реєстраційний № 9242490286) у сумі 41 602.10 гри. та жовтень 2019 року (від 19.11.2019 реєстраційний № 9275410451) у сумі 189441,00 грн., із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 03.06.2020: - № 0044935104, про застосування штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у сумі 46208,62 гривень; - № 0044945104, про застосування штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у сумі 3889,09 гривень. Позивач, не погодившись з вказаними повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошовою зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. З аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, вбачається, що законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу. Відповідно пункту 126.1 статті 126 розділу II Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення термінів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених Податковим кодексом України. Відповідно до наданих доказів, станом на 01.10.2019 за позивачем обліковувалась заборгованість із сплати зобов`язання з податку на додану вартість за кодом бюджетної класифікації 14010100 у сумі 503478,56 грн. Нарахування 30.10.2019 по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року №9242490286 від 17.10.2019 склало 270765,00 грн. Нарахування 30.11.2019 по податковій декларації з податку на додану вартість та жовтень 2019 року № 9275410451 від 19.11.2019 склало 189441,00 грн. Нарахування 30.12.2019 по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року № 9304565510 від 18.12.2019 склало 274106,00 грн. Протягом жовтня-грудня 2019 року позивачем перераховано з поточного рахунку на електронний казначейський рахунок відкритий в СЕА ПДВ кошти на загальну суму 734312,00 грн, а саме: 08.10.2019 100000,00 грн; 23.10.2019 170765,00 грн.; 12.11.2019 80000,00 грн; 22.11.2019 109441,00 грн; 03.12.2019 150000,00 грн; 11.12.2019 7000,00 грн; 19.12.2019 117106 грн. Станом на 31.12.2019 в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість КБК 14010100 за позивачем обліковувалась заборгованість в сумі 505149,12 грн. З аналізу наведених норм та фактичних обставин справи вбачається, що оскільки станом на день перерахування позивачем коштів в рахунок погашення узгодженої суми зобов`язання з податку на додану вартість за ним обліковувався борг, такі суми, згідно приписів п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України враховано саме для погашення існуючої заборгованості, а не за призначенням вказаним у платіжному дорученні. Відтак, доводи апелянта щодо здійснення своєчасної сплати узгодженого зобов`язання за вересень та листопад 2019 року не відповідають дійсним обставинам справи. Також безпідставними є доводи апелянта, що відомості інтегрованої картки не можуть бути доказами існування у платника податку податкового боргу оскільки ведеться податковим органом та є необ`єктивною. Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи. Приписами пункту 4 розділу 1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень. Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску. Пунктом 1 розділу 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4.12.2013 №760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2013 за №2193/24725. Згідно з пунктом 5 розділу 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 19.11.2018 (справа №810/5997/15) та від 18.04.2019 (справа № 816/573/16). З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. М. Ганечко Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 25.02.2021року)