Постанова 4824 № 357/8270/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 357/8270/20 Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я Провадження №22-ц/824/3131/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 24 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни, про зобов`язання нотаріуса вчинити нотаріальну дію, УСТАНОВИВ: у серпні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І., яка полягає у безпідставній відмові у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі дублікатів договорів дарування від 20.11.2015 року та зобов`язати відповідача вчинити нотаріальну дію в порядку ст. 53 Закону України «Про нотаріат» і видати дублікати вищезазначених договорів дарування. В обґрунтування позову зазначала, що 20.11.2015 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І. було посвідчено договір дарування нежитлової будівлі, який зареєстровано в реєстрі за №1126 та договір дарування земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі за №1132. Сторонами за вказаними договорами є дарувальник ОСОБА_1 і обдарований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якого як законний представник діяла мати ОСОБА_2 . Зазначеними договорами визначено, що представником обдаровуваного є ОСОБА_2 в розумінні положень договорів, а саме: відповідно до п. 2.5. договору дарування земельної ділянки від 20.11.2015 року: «п. 2.5. Договір складено у двох примірниках українською мовою, один з яких зберігається у справах Савчук Н.І. , приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, а другий видається представнику «Обдаровуваного». Відповідно до п. 3.6. договору дарування нежитлової будівлі від 20.11.2015 року: «Договір складено у двох примірниках українською мовою, один з яких зберігається у справах Савчук Н.І. , приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, а другий видається представнику «Обдаровуваного». Внаслідок викрадення оригіналів договорів дарування, ОСОБА_2 в порядку статті 53 Закону України «Про нотаріат» 21.02.2020 року звернулась із заявою про видачу дублікатів зазначених договорів дарування. До вказаної заяви було додано витяг ЄРДР та копію протоколу допиту потерпілої. 03.03.2020 року за вих. № 56/02-21 від приватного нотаріуса Савчук Н.І. надійшов лист повідомлення про відкладення вчинення нотаріальної дії строком на 1 місяць для витребування додаткових відомостей. 29.03.2020 року за вих. № 62/02-21 від 16.03.2020 від Савчук Н.І. надійшло повідомлення про відсутність підстав для видачі дублікатів документів, оскільки оригінали договорів знаходяться у ОСОБА_1 , які він пред`явив безпосередньо нотаріусу, а тому зазначені документи не є втраченими або зіпсованими. 07.08.2020 року відповідачем, на підставі заяви ОСОБА_2 від 04.08.2020 року, було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії на підставі того, що оригінали вказаних договорів дарування знаходяться у батька малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що відсутність оригіналів зазначених договорів дарування у неї, як законного представника обдарованого, позбавляє можливості належним чином виконувати свої батьківські обов`язки та порушує права і законні інтереси малолітньої дитини. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І. видати ОСОБА_2 дублікат договору дарування нежитлової будівлі літ.«В», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складеного на ім`я малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20.11.2015 року та дублікат договору дарування земельної ділянки для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту (кадастровий номер 3210300000:06:007:0045), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складеного на ім`я малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.11.2015 року. Стягнуто з приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Наталії Іванівни в дохід держави судові витрати по справі в сумі 840 грн. 80 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. З апеляційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року звернувся ОСОБА_1 - особа, яка не була залучена до участі у справі, але вважає, що судом було вирішено питання про його права та обов`язки, як законного представника малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що саме ОСОБА_2 є стороною за договорами дарування, в той час як вона виступала виключно представником малолітнього сина - ОСОБА_3 . Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що на момент укладення договору дарування законними представниками малолітнього ОСОБА_3 є його обидва батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, зберігати оригінали документів своєї малолітньої дитини, здійснювати обов`язки щодо майнових прав малолітнього, дбати про збереження та використання його майна можуть обидва з батьків або один з них за спільною домовленістю. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не було надано суду належних і достовірних доказів, що зазначені вище договори дарування були втрачені. Так, посилання позивача на факт звернення до Білоцерківського ВП із заявою про викрадення її автомобіля марки «LEXUSRX350», у якому знаходились договори дарування, та внесення слідчим відомостей до ЄРДР за ознаками ч. З ст. 289 Кримінального кодексу України не можуть бути пов`язані з предметом даного спору. На день ухвалення оскаржуваного судового рішення в матеріалах цивільної справи № № 357/8270/20 відсутні будь-які документи, що доводять причетність чи вину законного представника ОСОБА_1 у скоєнні злочину за ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України. Натомість, приватним нотаріусом, 12.03.2020 року були витребувані у ОСОБА_1 для огляду оригінали зазначених вище договорів дарування, чим було підтверджено те, що ці документи не втрачені і не зіпсовані. Лише переконавшись в тому, що підстав для видачі дублікатів зазначених договорів дарування немає, приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначає також, що відсутність оригіналів договорів дарування у позивача не можна трактувати як втрату вищевказаних документів взагалі. На думку апелянта, суд дійшов неправильного висновку про те, що відповідач діяв всупереч вимогам статті 49 та 53 Закону України «Про нотаріат», оскільки приватний нотаріус, діючи відповідно до вимог закону, розділяв права законного представника та представника сторони за договором, у зв`язку із чим передав оригінали договорів дарування приймаючій стороні за договором, а в подальшому з`ясовував у обох законних представників малолітньої дитини факт наявності оригіналів цих договорів. Наслідком оскаржуваного судового рішення є видача дублікатів договорів дарування при існуванні незіпсованих оригіналів цих договорів. У разі виконання рішення суду оригінали договорів дарування безпідставно будуть анульовані. Зважаючи на те, що оригінали договорів дарування були передані апелянту позивачем на зберігання відразу після їх нотаріального посвідчення, він, як і позивач, є законним представником малолітнього сина - ОСОБА_3 , а значить, має право та обов`язок здійснювати управління майном малолітнього сина, зберігати оригінали договорів та ін. Також звертає увагу суду на той факт, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення зі сторони позивача до ОСОБА_1 не було претензій щодо знаходження у останнього оригіналів зазначених договорів. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 посилається на безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а судове рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса, оскільки позивачем оскаржено саме бездіяльність нотаріуса, яка полягає у відмові у вчиненні нотаріальної дії. Звертає також увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що питання управління майном не є предметом оскаржуваного рішення. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Куколевська Ж.Д. підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльностіприватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І. щодо невидачі дублікатів договорів є безпідставною з огляду на те, що приватний нотаріус Савчук Н.І. вчинила нотаріальні дії, шляхом винесення двох повідомлень та постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. В той же час, суд дійшов висновку про те, що нотаріус діяла всупереч вимогам ст. 49 та 53 Закону України «Про нотаріат», шляхом винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки встановлена нотаріусом відсутність /викрадення/ у сторони обдарованого оригіналу договору дарування слід розцінювати, як втрату оригіналу документу, що є підставою за ч. 1 ст. 53 Закону України «Про нотаріат»видати дублікат. Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо порушення приватним нотаріусом вимог законодавства, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.11.2015 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І. посвідчено договір дарування нежитлової будівлі літ. «В» загальною площею 1388 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано в реєстрі за №1126. Сторонами за вказаним Договором є ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якого, як законний представник, діє мати ОСОБА_2 (а.с.11-12). 20.11.2015 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І. посвідчено договір дарування земельної ділянки для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту (кадастровий номер 3210300000:06:007:0045), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №1132. Сторонами за вказаним договором є ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якого, як законний представник, діє мати ОСОБА_2 . (а.с.13-14). Встановленотакож, що 21.02.2020 року ОСОБА_2 , в порядку статті 53 Закону України «Про нотаріат», звернулась із заявою про видачу дублікатів зазначених договорів дарування до приватного нотаріуса Савчук Н.І., на яку 03.03.2020 року вих. № 56/02-21 від приватного нотаріуса Савчук Н.І. було складено повідомлення про відкладення вчинення нотаріальної дії строком на 1 місяць для витребування додаткових відомостей (а.с.18). 16.03.2020 року вих. №62/02-21 відповідач направила позивачу повідомлення про відсутність підстав для видачі дублікатів документів. У своєму повідомленні приватний нотаріус Савчук Н.І., зазначала, що оригінали Договорів знаходяться у ОСОБА_1 , які він пред`явив для огляду безпосередньо нотаріусу, а тому зазначені документи не є втраченими або зіпсованими (а.с.19). З матеріалів справи також вбачається, що 04.08.2020 року ОСОБА_2 знову звернулась на адресу приватного нотаріуса Савчук Н.І. із заявою про видачу дублікатів Договорів дарування в порядку ст. 53 Закону України «Про нотаріат» та 07.08.2020 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н.І. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що оригінали вказаних Договорів дарування перебувають у батька малолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у видачі дублікату документів (а.с.25). Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків. Статтею 7 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. У частині першій статті 53 Закону України "Про нотаріат" визначено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа. Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про нотаріат" довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Пунктом 1.1 глави 22 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Відповідно до положень частини 1 статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Сторонами договорів дарування, укладених 20 листопада 2015 року, є ОСОБА_1 , як дарувальник, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як обдарований, від імені якого як законний представник діяла мати - ОСОБА_2 . Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач ОСОБА_2 є стороною договорів дарування, в той час як остання виступала лише як законний представник свого малолітнього сина. Відповідно до положень частини 1 статті 242 Сімейного кодексу України, законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки. Статус ОСОБА_1 , як дарувальника у вищевказаних договорах дарування, вичерпано їх укладанням. В подальшому, у правовідносинах, в яких стороною є малолітній ОСОБА_3 , 2012 року народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обидва виступають як його законні представники. Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 , як на обґрунтування заявлених вимог, посилалась на факт викрадення у неї примірників цих договорів. На підтвердження зазначеної обставини позивачем надано витяг з ЄРДР про внесення відомостей про заяву ОСОБА_2 щодо вчинення кримінального правопорушення від 13.01.2017 року, а також протокол допиту потерпілого від 08.10.2018 року. (а.с. 15, 16) Однак, вивченням матеріалів справи вказана обставина свого підтвердження не знайшла, оскільки оригінали договорів дарування були пред`явлені приватному нотаріусу Савчук Н.І. батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . З огляду на вказане, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що встановлену нотаріусом відсутність /викрадення/ у сторони обдарованого оригіналу договору дарування слід розцінювати, як втрату оригіналу документу. Відсутність оригіналів договорів у матері обдаровуваного не свідчить про їх втрату, оскільки вони наявні у іншого законного представника малолітнього - його батька. Факт наявності між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 спору стосовно управління майном своєї неповнолітньої дитини, який вбачається зі змісту пояснень, наданих стороною позивача, не може бути підставою для визнання дій нотаріуса незаконними. Отже, за відсутності підстав вважати оригінали договорів втраченими або зіпсованими, приватний нотаріус обґрунтовано відмовив ОСОБА_7 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі їх дублікатів. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України як таке, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376,381-384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання нотаріуса вчинити нотаріальну дію - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Н.В. Ігнатченко