Постанова 4824 № 369/14427/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/14427/19 головуючий у І інстанції: Кошель Б.І. провадження 22-ц/824/2868/2021 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 23 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Іванової І.В., Гаращенка Д.Р. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась із вищевказаним позовом. Просила визнати недійсними договори дарування укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкти нерухомості, які є предметами спірних договорів. В жовтні 2020 року представник відповідачів подав до суду заяву про зупинення провадження у справі, обгрунтовану тим, що як на підставу звернення до суду з даним позовом позивач зазначає про наявність правовідносин майнового характеру між останнім та відповідачем, що виникли із договору позики, оформленого розпискою від 18 листопада 2017 року. Разом з цим судом розглядається справа за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним договором позики та за зустрічним позовом про визнання правочину недійсним, а відтак, відповідачі вважали неможливим розгляд справи до вирішення зазначеної справи, оскільки результатом її розгляду є встановлення або спростування наявності майнової вимоги позивача до відповідача за договором позики. Просили зупинити провадження у справі до розгляду Білоцерківським міськрайонним судом Київської області справи №357/13488/18 за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі до вирішення справи №357/13488/18. Не погоджуючись із висновками суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що місцевий суд помилково прийшов до висновку про зупинення провадження, оскільки у суду є можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді справи наявність обставин для задоволення позовних вимог. Крім того, посилається на те, що мотиви укладення оспорюваних договорів не зміняться від наявності чи відсутності рішення про примусове стягнення заборгованості, а тому вважає, що необхідність зупинення провадження відсутня. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на взаємозв`язок між підставами позову у справі яка перебуває на розгляді та предметом спору у справі до вирішення якої зупинено провадження. Вважає, що висновки місцевого суду є законними та обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Зупиняючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що спір у справі, яка перебуває на розгляді неможливо розглянути без вирішення справи №357/13488/18, щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за договором позики. Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи і у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Передбачена законом необхідність зупиненні розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що в іншій справі можуть бути встановлені або спростовані факти, що матимуть значення для вирішення цієї справи та які можуть вплинути на наявність підстав для задоволення позову повністю або частково, або відмови у ньому, або якщо ці справи є взаємовиключними. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинні існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, а факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи (10 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2462/18). Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 924/645/18 та від 20 грудня 2019 року у справі № 910/13234/18, від 13 вересня 2019 року у справі № 912/872/18, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/974/18. Предметом спору у справі, яка перебуває на розгляді, являються договори дарування нерухомого майна та відповідно право власності на майно, яке являється предметом вказаних договорів. Місцевий суд не зазначив та з матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягає неможливість розгляду справи, яка перебуває на розгляді, до вирішення справи №357/13488/18 про стягнення заборгованості та які обставини неможливо встановити та оцінити без вирішення зазначеної справи, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи, що висновок суду, щодо необхідності зупинення провадження є помилковим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «23» лютого 2021 року. Сліпченко О.І. Іванова І.В. Гаращенко Д.Р.