Постанова 4824 № 373/295/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 373/295/20 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Керекеза Я.І. 23 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2020 року за клопотанням ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського округу м. Києва Погорєлов Броніслав Сергійович про визнання договору дарування недійсним, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та просив визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , будівлі магазину «Новий», нежитлова будівля, загальна площа 45,1 кв.м., 2009 року побудови, що розташований по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель, кадастровий номер 32211000000:01:092:0003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Погорєловим Б.С., зареєстрований в реєстрі за № 2189, індексний номер 50217640. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2020 року зупинено провадження у даній справі № 373/295/20 до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні № 373/461/20 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що в кримінальних справах зовсім інший предмет доказування, який не унеможливлює своєчасне дослідження обставин справи у даній справі. Зазначає, що на момент укладення 13 грудня 2019 року договору дарування позивач не був визнаний цивільним позивачем в рамках кримінального провадження, що свідчить про відсутність умислу відповідачів на вчинення недобросовісних дій. Зауважує на відсутність підстав для зупинення провадження у справі. № апеляційного провадження: 22-ц/824/9188/2020 За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду. Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що обставини підстав звернення із цивільним позовом можуть бути встановлені лише в межах розгляду кримінального провадження. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та просив визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , будівлі магазину «Новий», нежитлова будівля, загальна площа 45,1 кв.м., 2009 року побудови, що розташований по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель, кадастровий номер 32211000000:01:092:0003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Погорєловим Б.С., зареєстрований в реєстрі за № 2189, індексний номер 50217640. На розгляді в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України. Позивач ОСОБА_3 є потерпілим в даному кримінальному провадженні. Ним заявлено цивільний позов на суму більше 2 000 000 грн. Підставою звернення до суду із даним цивільним позовом в порядку цивільного судочинства позивачем та його представником зазначено саме наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_3 та ухилення від виконання в майбутньому заявленого в рамках кримінального провадження цивільного позову, що і мало наслідком укладення оспорюваного договору дарування. Дані обставини можуть бути встановлені лише в межах розгляду кримінального провадження. У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Пунктом 33 Постанови Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Таким чином, законодавець надав можливість суду зупиняти провадження по справі, зокрема, у разі неможливості розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи і така неможливість розгляду конкретної справи повинна бути досліджена та обґрунтована судом який приймає таке рішення. Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_3 , кримінального провадження № 12019110240000555 та ухилення від виконання в майбутньому заявленого в рамках кримінального провадження цивільного позову, що і мало наслідком укладення оспорюваного договору дарування, який є предметом оскарження у даній цивільній справ, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про зупинення провадження правильними, оскільки дані обставини можуть бути встановлені лише в межах розгляду кримінального провадження. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в кримінальних справах зовсім інший предмет доказування, який не унеможливлює своєчасне дослідження обставин справи у даній справі є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Отже, вимоги апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова