Постанова Херсонський апеляційний суд № 648/433/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 24 лютого 2021 року м. Херсон Номер провадження: 22-ц/819/429/21 Єдиний унікальний номер справи: 648/433/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів:Кузнєцової О.А., Семиженка Г.В., секретар Плохотніченко А.В. учасники справи: представник позивача адвокат Іванов Сергій Сергійович, представник відповідача адвокат Тільненко Владислав Володимирович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іванов Сергій Сергійович, на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зміну способу їх стягнення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до судового наказу Білозерського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 вересня 2017 року. На даний час у нього змінився сімейний стан, зокрема на його утриманні перебуває ще одна малолітня дитина дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружина ОСОБА_1 . Крім того, його матеріальне забезпечення суттєво ускладнене відсутністю постійного місця роботи, нерегулярним та мінливим доходом. Посилаючись на наведене, просив зменшити розмір аліментів, враховуючи зміну сімейного стану, а саме народження дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ј частини з усіх видів його заробітку щомісячно до 1 200 грн. Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту погіршення його майнового стану, як платника аліментів, а визначений судовим наказом розмір аліментів на утримання доньки відповідає вимогам сімейного законодавства і його зменшення суперечитиме інтересам дитини, не сприятиме її належному забезпеченню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. На зазначене рішення суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іванов С.С.,подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про необгрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем обґрунтовано, що запропонований спосіб стягнення аліментів забезпечить збалансованість щомісячного матеріального забезпечення доньки ОСОБА_3 і матеріальне забезпечення малолітньої доньки ОСОБА_6 за умов необхідності аналогічного дотримання для неї гарантованого розміру матеріального забезпечення з боку батька. Суд першої інстанції також безпідставно не взяв до уваги той факт, що погіршення матеріального стану позивача сталося не у зв`язку із народженням дитини, а у зв`язку із втратою постійного місця роботи. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, ОСОБА_7 , який діє від імені ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду, як законне та обґрунтоване, без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до судового наказу Білозерського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4 від другого шлюбу. Згідно інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 1 вересня 2020 року позивач у період часу з 16 січня 2019 року по 13 вересня 2020 року неодноразово перетинав державний кордон України та виїздив безпосередньо до європейських країн. Позиція апеляційного суду. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення . Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви. Так, суд прийняв до уваги, що позивач офіційно не працевлаштований, має на утриманні ще одну малолітню дитину, разом з тим є працездатною особою та зобов`язаний утримувати свою дитину, а визначений судом розмір аліментів не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів про зміну свого матеріального стану, погіршення стану здоров`я, після видання судом судового наказу про стягнення з нього аліментів, що давало б підстави для зміни розміру аліментів. Відсутність у позивача офіційного місця роботи не звільняє його від обов`язку на рівні з матір`ю утримувати свою неповнолітню дочку, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що багаторазове перетинання кордону та тривале проживання за кордоном протягом останніх двох років вимагає значних коштів, про походження який позивач не повідомив. З інформації прикордонної служби вбачається, що з січня 2019 року по теперішній час позивач більше 14 місяців знаходився безпосередньо за кордоном в різних країнах, а тому його доводи про відсутність постійного місця роботи, як підстава для задоволення позовних вимог та доказ зміни матеріального стану колегією суддів не приймаються як такі, що суперечать встановленим судом обставинами справи. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що сума аліментів на дитину у розмірі 1200 грн становить 54,1 % встановленого в Україні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і це є достатнім для утримання дитини, оскільки встановлений в Україні прожитковий мінімум для дитини відповідного віку є мінімальним рекомендованим і розмір присуджених за рішенням суду аліментів може бути більшим за встановлений мінімум. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись статтями374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іванов Сергій Сергійович, залишити без задоволення, а рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках, визначених п.п. а-г, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 25 лютого 2021 року. Головуючий С.В. Радченко Судді О.А. Кузнєцова Г.В. Семиженко