Постанова 4816 № 591/1887/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2024 року м.Суми Справа №591/1887/24 Номер провадження 22-ц/816/1398/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Резнік Катерини Олександрівни на рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 квітня 2024 року, у складі судді Степаненка О.А., ухвалене у м. Суми, в с т а н о в и в : 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Резнік К.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину. Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2015 року (№ 591/1482/15-ц) з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , у них народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на зміну сімейного та матеріального стану у зв`язку з народженням другої дитини, що негативно вплинуло на його можливість сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі та наявність підстави для зменшення стягуваних аліментів з 1/4 частини заробітку до 1/6 частки від усіх видів заробітку позивача. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів відмовлено за безпідставністю позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Резнік К.О., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення. Вказує, що погіршення майнового стану платника аліментів є підставою для зменшення розміру аліментів. На утриманні позивача знаходиться малолітня дитина він другого шлюбу та непрацююча дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що є підставою для зменшення розміру аліментів на дочку від першого шлюбу. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Безугла К.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що факт народження у платника аліментів дитини в іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Вказує, що батьки не мають права компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Перебування у декретній відпустці дружини також не є підставою для зменшення аліментів на дитину. Стороною позивача не надано жодних відомостей про його доходи, що свідчили б про погіршення матеріального стану. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Резнік К.О., яка підтримала скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням Зарічного районного суду м .Суми від 30 березня 2015 року, справа № 591/1482/15-ц, з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 02 березня 2015 року (а.с. 8-9). Згідно з постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 лютого 2021 року, ВП № 50014429, на підставі виконавчого листа № 591/1482/15-ц, виданого 21 квітня 2015 року Зарічним районним судом м. Суми, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 10). 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_7 (а.с. 11,13-14). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував наявність у нього обов`язку щодо утримання неповнолітньої дочки та мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту погіршення свого майнового стану, як платника аліментів після укладення нового шлюбу та народження другої дитини, не надано даних про розмір свого доходу чи його відсутність, а визначений рішенням суду розмір аліментів на дитину від першого шлюбу відповідає вимогам сімейного законодавства, і його зменшення суперечитиме інтересам дочки сторін, не сприятиме її належному забезпеченню. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви. Так, суд врахував, що належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану позивача після ухвалення рішення про стягнення аліментів на дочку, а також прийняв до уваги відсутність інформація про його доходи, що позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок про погіршення майнового становища позивача, тому визначений судом розмір аліментів на дочку сторін відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дочки, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. Посилання позивача на відсутність достатнього заробітку, необхідного для сплати аліментів на дочку, укладення в 2019 році нового шлюбу та народження сина, без надання відповідних доказів погіршення його майнового стану, не є передбаченою ч. 1 ст. 192 СК України підставою для зменшення розміру аліментів на дитину від першого шлюбу, та не звільняє його від обов`язку утримувати свою неповнолітню дочку. Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, визначений Законом розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років, враховуючи право дітей на достойний рівень матеріального забезпечення і обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дочки, не може бути безпідставно заниженим. Доводи апеляційної про перебування дружини позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відсутність у неї доходу та народження другої дитини, без доведення погіршення у зв`язку з цим майнового стану платника аліментів, не впливають на правильність ухваленого рішення. Слід зазначити, що зміна сімейного стану позивача, у тому числі народження іншої дитини, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19. У правовідносинах, рішення суду в яких переглядається апеляційним судом, підставою для зменшення розміру стягуваних за судовими рішеннями аліментів на утримання дитини, є погіршення майнового стану платника аліментів, проте, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту такого погіршення свого майнового стану, як платника аліментів, після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на дочку сторін та на час звернення з позовом, яке б було підставою для зменшення розміру аліментів у порядку ст. 192 СК України. Відповідно до судового рішення розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища платника аліментів не буде спрямоване на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Резнік Катерини Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов