Постанова 4819 № 766/20573/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 24 лютого 2021 року м. Херсон Номер провадження: 22-ц/819/445/21 Єдиний унікальний номер справи: 766/20573/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів:Вейтас І.В., Семиженка Г.В., секретар: Плохотніченко А.В. учасники справи: представник позивача адвокат Казанцева Світлана Анатоліївна представник відповідача адвокат Шевцов Олег Сергійович розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуакціонерного товариства «Альфа Банк» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , до акціонерного товариства «Альфа Банк», державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про визнання неправомірними та скасування рішення державного реєстратора, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Альфа Банк», державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора від 05.09.2019 року та визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора від 16.12.2019 року. Разом з позовом ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначала, що вона є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Спірний будинок є предметом іпотеки за договором іпотеки укладеним між нею та АКБСР «Укрсоцбанк» від 14.12.2007 року. З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що державним реєстратором Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. 05.09.2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , потім 16.12.2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. 05.09.2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказаний будинок за АТ «Альфа Банк», про що її не було повідомлено. Посилаючись на те, що відповідач АТ «Альфа Банк» на даний час є власником спірного будинку і може в будь-який час відчужити його, просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав, в тому числі державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, та іншим особам, що мають право вчиняти реєстраційні та нотаріальні дії, вчиняти будь-які реєстраційні, нотаріальні та інші дії щодо зміни власника та обтяження наступного нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 та на праві приватної власності зареєстрований за АТ «Альфа Банк» на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. від 16.12.2019 року. Ухвалою Херсонського міського Херсонської області від 21 грудня 2020 року заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зміни власника та обтяження відносно житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 що на праві приватної власності зареєстрований за АТ «Альфа-Банк». Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову повністю або частково. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з ухвалою суду, скаргуАТ «Альфа Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і постановити у справі нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено обставини по справі та не враховано, що заявником не надано доказів наявності обставин з якими пов`язано застосування забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви. Також посилаються на те, що у випадку задоволення позовних вимог, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, ОСОБА_1 просила ухвалу суду, як законну та обгрунтовану, залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилався на можливість відчуження Банком нерухомого майна, що у подальшому, у разі задоволення позовних вимог, унеможливить відновлення порушених прав позивача. Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач просила визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. від 05.09.2019 року про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та рішення від 16.12.2019 року про державну реєстрацію права власності на вищевказаний будинок за АТ «Альфа Банк», а тому доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, з огляду на характер позовних вимог. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав за аналогічних обставин у постановах від 15 травня 2019 року у цивільній справі № 658/2197/18 та від 29 квітня 2020 року в справі № 717/913/19. Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на можливість відчуження відповідачем на користь третіх осіб права власності на спірний житловий будинок без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Приходячи до такого висновку, колегія суддів здійснила оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та з`ясувала співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, оцінює рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та враховує, що наявність самих по собі позовних вимог про визнання недійсними рішень державного реєстратора не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа Банк» задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текс постанови складено 25 лютого 2021 року. Головуючий С.В. Радченко Судді: І.В. Вейтас Г.В. Семиженко