Постанова Тернопільський апеляційний суд № 604/711/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 604/711/20Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 33/817/59/21 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИЛА: Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. судового збору. Згідно з постановою суду, 09 серпня 2020 року о 22.50 год в с. Старий Скалат Підволочиського району водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом скутером «HONDA DIO», д.н.з. не зареєстрований, з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнина рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки постанову було винесено без його участі та її копії не отримував, а дізнався про неї лише 29.12.2020 року, коли ознайомлювався із матеріалами справи. Скаргу мотивує тим, що електроскутер, яким він керував, не є механічним транспортним засобом, а тому він не відноситься до суб"єктів адмінправопорушення. Посилається на те, що справу всупереч вимогам ст.268 КУпАП розглянуто без його повідомлення про час та місце її розгляду. Також зазанчає що працівниками поліції в протоколі про адмінправопорушення не зазначено реквізитів документа, що посвідчує його особу та не долучено до матеріалів справи витягу із системи "Цунамі". Також вказує, що працівниками поліції в порушенння вимог ст.266 КУпАП його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 466085 від 09.08.2020 року; поясненнями у суді свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідноз якими водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку; диском з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовані події, зокрема факт неодноразової відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння та підтвердження ним факту керування транспортним засобом; постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №410807 від 09.08.2020 року за порушення передбачені ч.1 ст.126, ч.ч.5,6 ст.121 КУпАП, якою також підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що він не є суб`єктом адмінправопорушення виходжу з наступного. Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті зі змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008 року, при розгляді адміністративних справ, зокрема, ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття транспортні засоби, зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 ПДР України. Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспорними засобами, зокрема, у частинах першій-четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також молоцикли та інші транспортні засоби. Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановлення на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування. Правилами дорожнього руху України передбачено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Відповідно до п.2.13 ПДР України транспортні засоби категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; Згідно п.1.10 ПДР України - мопед (електроскутер) - двоколісний транспортний засіб, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Механічний транспортний засіб - траснпортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбус та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Отже, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття транспортний засіб та механічний траснпортний засіб можна трактувати як два різні поняття: в широкому-транспортний засіб, в тому числі і мопед, і в вузькому- механічний транспорний засіб. Твердження апелянта щодо не зазначенння працівниками поліції реквізитів документа, що посвідчує його особу та не долучення ними до матеріалів справи витягу із системи "Цунамі", не є істотними та такими, що виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Посиланння ОСОБА_1 на невідсторонення його працівниками поліції від керування транспортним засобом також не спростовує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП . Доводи апелянта щодо розгляду справи з порушенням вимог ст.268 КУпАП спростовуються наявними в маеріалах справи відомостями, які підтверджують те, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи у суді, а саме: при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, під розписку, крім того, судом на адресу його проживання надсилались судові повістки. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП та в строки, передбачені ст. 38 КУпАП, з врахуванням його особи, характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстави для скасування постанови суду та закриття провадження у справі- відсутні. Крім цього, вважаю клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження таким, що заслуговує на увагу оскільки наведені ним причини є поважними, а тому його слід поновити. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и л а: Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя