Постанова 4818 № 640/12395/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 23 лютого 2021 року м. Харків справа №640/12395/18 провадження №22-ц/818/706/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Огар І.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року, постановлене під головуванням судді Губської Я.В., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в : У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Встановлено спосіб участі бабусі, ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом визначення часу зустрічей бабусі з дитиною: перша, третя субота місяця з 10-00 год. до 12-00 год., друга, четверта неділя місяця з 16-00 год. до 19-00 год., щосереди з 17-00 год. до 19-00 год., у присутності матері дитини - ОСОБА_2 .. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пропорційно від задоволеної частини по оплаті судового збору 234,93 грн., по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивачці не чинилися перешкоди у спілкуванні та побаченнях з онукою. Позивачем були штучно створені докази досудового врегулювання спору. Також вказує, що позивач до моменту звернення до суду, ніколи не зверталась до відповідача с проханням надати можливість спілкування з онукою. Позивач жодного разу не відвідувала свята у дитячому садочку та ні разу не привітала онуку з днем народження та іншими святами. Вважає, що надання однакового режиму спілкування, який рекомендувала комісія, як батькові дитини - ОСОБА_4 так і ОСОБА_1 , буде грубо порушувати інтереси дитини, оскільки вона навчається в школі та суттєво змінений розклад її дня. Також зазначає, що відвідування дитини кожні вихідні позбавляє можливості дитину поїхати на вихідні за місто, а відвідування дитини щосереди з 17.00 годин до 19.00 годин позбавляє можливості відповідача раніше забирати доньку зі школи, оскільки графік її роботи з 9.00 до 18.00 годин. У зв`язку з цим вважає, що цей графік відвідувань є неприйнятним для побачень бабки з онукою. Також відповідач заперечує проти стягнення з неї на користь позивачки витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не було надано розрахунку витрат на правничу допомогу та не було документально підтверджено понесення таких витрат. Крім того відповідачем було подано клопотання до суду першої інстанції в якому вона просила не накладати на неї витрати на правничу допомогу, оскільки судових засідань було мало, вони постійно переносились, тому розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із наданими послугами. Також зазначає, що повний текст судового рішення взагалі не містить мотивувальної частини відносно витрат на правничу допомогу. ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, просила відмовити відповідачці у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін. ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції також було надано відповідь на відзив ОСОБА_1 .. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що , оскільки родичі, в тому числі бабуся має бажання приймати участь у вихованні та спілкуванні з онукою, але виникли суперечності щодо врегулювання питання з приводу побачень, з урахуванням інтересів дитини, її віку, поведінки батьків та інших родичів, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток дитини, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні онуки шляхом систематичних побачень, погодившись з висновком органу опіки та піклування. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2007 року. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2015 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 8-9). Малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з матір`ю. Батько дитини - ОСОБА_4 мешкає окремо. Згідно наданого до суду свідоцтва про народження (а.с.35) позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , та по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 є бабусею. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідачка створює перешкоди у спілкуванні з онукою. У зв`язку з чим, просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у спілкуванні з онукою та встановити порядок участі у вихованні та спілкування з ОСОБА_6 шляхом: особистих побачень кожний вівторок, після навчання, без присутності матері, бабуся забирає доньку із навчального закладу і повертає її додому не пізніше 21.00 год. без обмеження місця прогулянок та місця перебування, бабуся забезпечує підготовку до навчання онучки; кожні перші вихідні місяця бабуся в п`ятницю забирає онуку із навчального закладу до 20.00 неділі з ночівлею за місцем проживання бабусі, без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздок на відпочинок, екскурсії та ін. Бабуся відводить дитину у освітні заклади, розвиваючі гуртки, які відвідує дитина; забирати онуку із навчального закладу у дні побачення з батьком; у разі зміни звичного місця перебування ОСОБА_3 (не за основним місцем проживання/навчання/зміни розташування навчального закладу чи відвідування нового навчального закладу) за 2 дні до зустрічі з онучкою, ОСОБА_2 повинно бути надано точну інформацію щодо фактичного місця навчання/проживання/перебування дитини. Відповідно до ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Згідно ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Частинами 1 та 2 ст. 159 Сімейного Кодексу України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Згідно із Конвенцією про права дитини (ратифікована Постановою Верховної Ради № 789 від 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. З огляду на положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та б стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України). При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). Матеріали справи свідчать про те, що згідно з висновком № 774 від 06 грудня 2018 року, Департамент служб у справах дітей вважає за доцільне встановити наступний порядок участі бабусі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення часу зустрічей бабусі з дитиною у часи визначені батьку дитини ОСОБА_4 : перша, третя субота місяця з 10-00 год. до 12-00 год., друга, четверта неділя місяця з 16-00 год. до 19-00 год., щосереди з 17-00 год. до 19-00 год.. Всі зустрічі бабусі проводити у присутності матері дитини - ОСОБА_2 (а.с.77-78). Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Сторонами не заперечується, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки. Син відповідачки ОСОБА_2 - неповнолітній ОСОБА_7 мешкає разом з батьком ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_8 проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 , баба по материнській лінії ОСОБА_9 приймає участь у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_10 . Баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків, та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов`язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. Позбавлення позивачки права щодо її участі у спілкуванні та вихованні малолітньої онуки може позбавити останню родинних зв`язків з бабою, любові та турботи з боку останньої, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність визначити спосіб спілкування позивачки та її участі у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом порядком спілкування позивачки з онукою, оскільки судом не було враховано вік та потреби дитини, необхідність застосування режиму та встановлено графік зустрічей, який порушує її режим, відриває від нормального, звичайного для дитини середовища. А саме, на час розгляду даної справи суд першої інстанції погодився з висновком органу опіки та піклування щодо визначення ОСОБА_1 порядку участі у вихованні дитини в ті часи, що визначені батьку дитини ОСОБА_4 .. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала, що її спілкування з дитиною після розлучення батьків вкрай обмежено. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін не заперечували, що після розірвання шлюбу між батьками у 2015 році бабуся ОСОБА_1 жодного разу не бачила онуку. Доказів вжиття бабусею заходів для зустрічі із дитиною як за її місцем проживання, так і у дитячих навчальних закладах, матеріали справи не містять. Звернення до органів поліції з приводу наявності перешкод у спілкуванні з онукою безпосередньо перед зверненням до суду не свідчить про вжиття таких заходів, починаючи з 2015 року. Доводи відповідача про те, що позивач не з`являлась жодного разу до дитячого садочку, не відвідувала дитячі свята, не вітала онуку з днем народження, іншими святами тощо, позивачкою не спростовано. З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що слід визначити ОСОБА_1 наступний спосіб спілкування та участі у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 : перша, третя субота місяця з 10-00 год. до 13-00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_2 .. Що стосується доводів апелянта про те, що розмір витрат на правничу допомогу стягнутий з відповідача на користь позивача не є співмірним із наданими послугами, то колегія суддів зазначає наступне. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує вимоги, викладені в частині 3 цієї статті. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Матеріали справи свідчать про те, що представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано копію додатку №1 до Угоди про надання правової допомоги від 18.01.2019 року; копію акту № 1 від 30.12.2019 року здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) згідно договору від 18.01.2019 року; копію квитанцію до прибуткового касового ордера №4 від 30.12.2019 року про сплату позивачем коштів адвокату у розмірі 17500 грн.; копію акту № 2 від 01.04.2020 року здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) згідно договору від 18.01.2019 року; копію квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 01.04.2020 року про сплату позивачем коштів адвокату у розмірі 3500 грн.. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., що є співмірним з задоволеними позовними вимогами. Доводи апеляційної скарги частково скасовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року слід змінити та визначити ОСОБА_1 наступний спосіб спілкування та участі у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 : перша, третя субота місяця з 10-00 год. до 13-00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_2 .. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року - змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб спілкування та участі у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 : -перша, третя субота місяця з 10-00 год. до 13-00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_2 .. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 25.02.2021 року.