Постанова 4818 № 642/1492/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 642/1492/20 Головуючий суддя І інстанції Вікторов В. В. Провадження № 22-ц/818/1137/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах про відшкодування шкоди П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Вікторова В.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро Судово-медичної експертизи» Кравченка Юрія Миколайовича, судово-медичного експерта комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Літкевич Наталії Сергіївни про стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : 17 березня 2020 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просила стягнути з відповідачів на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди по 50000 грн. з кожного, а всього 100000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що начальник комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Кравченко Ю.М. та судово-медичний експерт Літкевич Н.С. проводили експертизу тіла померлого чоловіка позивача, завдали їй душевних страждань тим, що тривалий час її чоловік знаходився у морзі, був розчленований та спотворений в корисних цілях відповідачами, після чого похований без надання доступу до тіла померлого та інформації щодо місця його заховання, щоб приховати стан його тіла. 24 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_2 надала письмовий відзив по справі (а. с. 228-230, т. 1), у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів заподіяння нею моральної шкоди позивачу, вважала заявлені вимоги необґрунтованими та недоведеними. 25 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_3 надав письмовий відзив по справі (а. с. 232-235, т. 1), у якому також заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів заподіяння ним моральної шкоди позивачу, вважав заявлені вимоги необґрунтованими та недоведеними. 29 вересня 2020 року позивач надала до суду відповідь на відзив ОСОБА_2 (а. с. 245-254, т. 1), у якому зазначила, що судово-медичний експерт ОСОБА_2 навмисно приховала від позивача намір та дату поховання ОСОБА_4 , щоб вона не мала змоги подивитися на тіло чоловіка та поховати його самостійно, зробила службове підроблення висновку №12-17/233-А/19 з метою приховання вбивства лікарями-хірургами шляхом проведення маніпуляції під апаратом ШВЛ ОСОБА_4 в лікарні ім. проф.Мещанінова, яка призвела до його смерті. Тривалий час труп ОСОБА_4 знаходився у морзі, а його органи використані у корисних цілях. 01 жовтня 2020 року позивач надала до суду відповідь на відзив ОСОБА_3 (а. с. 11-18, т. 2). В обґрунтування відповіді зазначено, що судово-медичний експерт ОСОБА_2 разом з начальником КЗОЗ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Кравченком Ю.М. приховали вбивство ОСОБА_4 за його чисельними діагнозами, тривалий час розбирали його та використовували органи в корисних цілях, після чого умисно, приховуючи дату та місце, поховали його труп. Крім того, зазначила, що судово-медичний експерт ОСОБА_2 проводила дослідження над трупом ОСОБА_4 без приладів, нелюдяними методами. 06 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких вона вважає безпідставними звинувачення її у посадових злочинах позивачем, оскільки жодними доказами та фактами позовні вимоги не підтверджені (а. с. 20-22, т. 2). 07 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких він вважає безпідставними позовні вимоги та обвинувачення ОСОБА_1 (а. с. 24-25, т. 2). Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Начальника комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро Судово-медичної експертизи» Кравченка Ю.М., судово-медичного експерта комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Літкевич Н.С. про стягнення моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, переглянувши справу у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначила, що судом безпідставно було відмовлено їй у відкритті провадження по перегляду оскарженого рішення за нововиявленими обставинами та не розглянуто її клопотання про витребування Протоколу патолого-анатомічного дослідження № 556 від 10.06.2019. Вказала, що районним судом не було розглянуто її виправлену позовну заяву, яку вона подала на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2020. Вважає, що смерть ОСОБА_4 була вбивством, а відповідачі сприяли прихованню вказаного злочину. Послалась на те, що у Експертному висновку КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 06.09.2019 зазначено, що збіг клінічного та патолого-анатомічного діагнозів не збігається. Зазначила, що розгляд матеріалів справи, які стосуються кримінального провадження № 12019220480002250, було проведено поверхнево, та було приховано, що вказане кримінальне провадження базується на недостовірному висновку експерта № 12-17/22-А/19. Зауважила, що так і не було названо зв`язок чи його відсутність між операцією і причиною смерті ОСОБА_4 . Послалась на те, що факт вбивства ОСОБА_4 підтверджується Протоколом патологоанатомічних досліджень № 556 від 10.06.2020, де зазначено, що встановленням інтубаційної трубки через ніс в стравохід, що перекрило та пошкодило дихальні шляхи, і призвело до смерті. Вказала, що ОСОБА_2 прямо згадує вказаний Протокол у її Висновку експерта № 12-17/233-А/19, проте приховує факт вбивства. Зазначила, що не виключає факту того, що ОСОБА_2 діяла за вказівкою ОСОБА_3 . Послалась на те, що завдана їй шкода полягає у душевних стражданнях, які складаються з безсонних ночей та жахіттях і поневіряннях. Зауважила, що від неї постійно приховувались медичні документи її покійного чоловіка, що змушувало її постійно звертатись до ХОБСМЕ, що порушило її звичайний порядок денний. Вважає, що відповідачами проводились дослідження із тілом її покійного чоловіка, що виражалось у розчленуванні. Зауважила, що причиною вбивства її чоловіка є намагання заволодіти його майном. Начальник комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро Судово-медичної експертизи» Кравченко Ю.М. надав суду відзив на апеляційну скаргу, в кому просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем не надано ніяких доказів причетності відповідачів до вимог, які б містили інформацію щодо предмету доказування, не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Послався на те, що позовні вимоги позивача необґрунтованими і недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають. Судово-медичний експерт комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Літкевич Н.С. також скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Надала пояснення аналогічні, викладеним у відзиві ОСОБА_3 на апеляційну скаргу. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін визначені у ст. 375 ЦПК України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повному обсязі. Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 21.07.1984, Київським відділом ЗАЦС 21.07.1984 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у стаціонарі КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І.Мещанінова» ОСОБА_4 помер. З ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.12.2019 (т. 1, а. с. 147-149) вбачається, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 зверталася до вказаного суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, в якій просила зобов`язати слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Топоркова С.Є. поновити розслідування у кримінальному провадженні № 12019220480002250, розпочатого за фактом смерті ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі висновків комісійної судово-медичної експертизи, яка триває; зобов`язати слідчого згідно ст. 303 та ст. 307 ч. 2 п. 3 КПК України анулювати постанову про закриття кримінального провадження від 22.11.2019. 11.06.2019 до ЄРДР внесені відомості за № 12019220480002250 на підставі повідомлення від 10.06.2019 до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 год. 40. хв. у приміщенні КНП «МКЛШНМД ім. проф. Мещанінова» помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був чоловіком позивача. Ухвалою слідчого судді від 11.06.2019 призначена судово медична експертиза трупа ОСОБА_4 . Відповідно до висновку експерта №12-17/233-А/19 причиною смерті ОСОБА_4 явився гострий мегакаріобласний лейкоз (гемобластоз), який ускладнився гострим розладом кровообігу. Постановою слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Топоркова С.Є. від 31.08.2019 закрито кримінальне провадження №12019220480002250 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді від 18.10.2019 скасована вказана постанова слідчого від 31.08.2019 як передчасна, винесена за неповно дослідженими матеріалами. Постановами слідчого від 14.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про проведення повторної експертизи трупу ОСОБА_4 та про відсторонення лікаря хірурга ОСОБА_5 від посади на час досудового розслідування. Постановою слідчого від 22.11.2019 закрито кримінальне провадження № 12019220480002250 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.12.2019 (т. 1 а.с. 147-149) у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Топоркова С.Є. по кримінальному провадженню №12019220480002250 було відмовлено. З відзиву відповідачів вбачається, що судово-медичну експертизу трупа громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер ХОБСМЕ №12-17/233-А/19) було проведено в період з 13.06.2019 по 26.07.2019 на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова, наданої за клопотанням слідчого СВ Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській обл. Топоркова С.Є., у відділенні №1 відділу судово-медичної експертизи трупів ХОБСМЕ. Висновок експерта судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_4 29.07.2019 був переданий слідчому Шевченківського відділу поліції Топоркову С.Є., за клопотанням якого слідчим суддею було призначено судово-медичну експертизу. Згідно з діючим законодавства, а саме, Правилами проведення судово-медичної експертизи (трупів) трупів у бюро судово-медичної експертизи затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 Закону України «Про поховання та похоронну справу», зважаючи на те, що родичі (жінка) померлого знала про місцезнаходження трупа, але тривалий час не забирала тіло чоловіка для поховання, труп ОСОБА_4 був похований КП «Ритуал» Харківської міської ради 22.10.2019 на кладовищі № 18 м. Харкова за рахунок місцевого бюджету. Інформування родичів померлого у такому випадку не належить до компетенції бюро судово-медичної експертизи. Відповідно до листа КНП «МКЛШНМД ім. проф. Мещанінова» №01-30/1576 від 05.08.19, з метою проведення перевірки фактів, викладених в заявах ОСОБА_1 щодо смерті її чоловіка наказом по лікарні від 10.06.2019 № 298 було створено комісію, за результатами роботи якої підтверджено, що ОСОБА_4 в період з 06.06.2019 по 08.06.2019 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі, куди був направлений з діагнозом правобічна пахвино-калиткова кила, стан після защемлення, був оперований за ургентними показаннями, післяопераційний період ускладнився кровотечею, джерелом якої став розрив мальформації правої яєчкової артерії, у зв`язку з чим 08.06.2019 повторно був оперований за ургентними показаннями. Також зазначено, що допитана сестра медична стаціонару ОСОБА_6 , яка виконувала лікарські призначення під час перебування в хірургічному відділенні №1 ОСОБА_4 , факт внутрішньовенного введення нею хворому розчину глюкози заперечувала (т. 1 а. с. 200). З висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер ХОБСМЕ №12-17/233-А/19), отриманого судом 25 вересня 2019 року на виконання ухвали про витребування доказів, вбачається, що на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_4 , враховуючи відомості з історії його хвороби, результати патологоанатомічного розтину, результати лабораторних досліджень, були зроблені наступні висновків: Причиною смерті ОСОБА_4 був гострий мегакаріобластний лейкоз (гемобластоз) який ускладнився гострим розладом кровообігу, про це свідчить наступне: гостре порушення гемодінаміки в мікроциркуляції легенів, набряк легенів з дистелектазами та спазмом бронхів: гострі циркуляторні розлади в головному мозку з набряком та ділянками набухання тканини головного мозку. Смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в 14-40 годин в стаціонарі КНП «МКЛШНМД і.м. проф. О.І.Мещанінова» ХМР. В зв`язку з виявленою у ОСОБА_4 невправною правосторонньою пахово-мошонковою грижею, внутрішньочеревною кровотечею, в стаціонарі КНП «МКЛШНМД їм. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, ОСОБА_4 за період лікування з 06.06.2019 по 08.06.2019 були проведені оперативні втручання: 06.06.2019 операція грижесічіння з аллапластикою; 08.06.2019 операція: лапаротомія, зупинка кровотечі, інтубація тонкого кишківника, санація, дренування черевної порожнини. Яких-небудь тілесних пошкоджень, окрім слідів операційного втручання і слідів медичних маніпуляцій, при дослідженні трупа ОСОБА_4 не встановлено. При судово-медичній експертизі, проведеній в лабораторії ХОБСМЄ тканини головного мозку, шлунку, кишечнику із вмістом, печінки з жовчним міхуром та нирки від трупа ОСОБА_4 67 років встановлено наступне: в тканині головного мозку, шлунку, кишечнику із вмістом із жовчним міхуром та нирці барбітурати, морфін, кодеїн, діонін, параверін, промедол, стрихнін, атропін, гіосциамін, скополамін, кокаїн, пахікарпін, кофеїн, димедрол, ефедрон, ефедрин, опій, похідні піразолону, 1,4-бенздіазепину та фенотіазіну не виявлені; в тканині шлунку похідні фенотіазіну не виявлені. Відомостей про дослідження крові ОСОБА_4 на наявність алкоголю при госпіталізації в КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, в наданій медичній карті немає. Крім того, на звернення позивача з метою отримання висновку судово-медичної експертизи, свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть чоловіка, ексгумації трупу померлого, інформації щодо конкретного місця розташування могили померлого ОСОБА_4 їй було роз`яснено відповідними органами порядок їх тримання згідно чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів причетності відповідачів до тих обставин, які вона зазначила в якості підстав свого позову. Таким чином, позивачем всупереч передбаченого ст. 12 ЦПК України процесуального обов`язку не було доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою. Колегія суддів у цілому погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як роз`яснено в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Так, в порушення свого процесуального обов`язку, передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України, ОСОБА_1 на надала суду доказів не лише того, що при здійсненні своїх професійних обов`язків відповідачами були порушені вимоги закону, але й те, що саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідачів їй була завдана моральна шкода. Незгода позивача з діями відповідачів належними і допустимим доказами не підтверджена та спростовується вищевказаними обставинами, які відповідають матеріалам справи, про те, що відповідачі діяли правомірно. Відповідних доказів, які стосуються спеціальних знань у медицині та судової медицини, на спростування цього висновку до матеріалів справи не надано. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Суд відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України враховує, що Постановою слідчого від 22.11.2019 закрито кримінальне провадження № 12019220480002250 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що є реабілітуючими для відповідачів підставами. Доказів того, що відповідачів було притягнуто до відповідальності за неналежне виконання професійних обов`язків у встановленому законом порядку матеріали справи також не містять. Висновки суду відповідно до ст. 89 ЦПК України ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що були належним чином оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також - достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про недоведеність позову, який є обґрунтований і доводами скарги, які належним чином не підтверджені, не спростовується. Таким чином, оскільки суд ухвалив оскаржене рішення суду з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Передбачених у ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М. Хорошевський.