Ухвала КЦС ВС № 350/1194/16-ц

Ухвала 17 лютого 2021 року м. Київ справа № 350/1194/16-ц провадження № 61-12003св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Небилівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивовано тим, що він є спадкоємцем за заповітом від 12 березня 2003 року після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого відкрилась спадщина на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На момент смерті матері він проживав разом з нею, а тому прийняв спадщину, вступивши у фактичне володіння спадковим майном. Рожнятівською державною нотаріальною конторою йому було відмовлено у оформленні спадкових прав у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вказане будинковолодіння. У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до записів книги відсутніх з 1986 року по 1996 рік, які зроблені на підставі погосподарських книг, за ОСОБА_2 зареєстрований житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, площею 0,03 га в АДРЕСА_1 . З метою оформлення права власності на цей будинок йому необхідно подати в реєстраційну службу документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок. За відсутності такого документа, а також враховуючи перешкоджання ОСОБА_1 проведення технічної інвентаризації спірного будинку, позивач за зустрічним позовом просив суд визнати за ним право власності на вказаний будинок. Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження. Короткий зміст судових рішень Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на будинковолодіння інвентаризаційною вартістю 624 667 грн, що знаходиться по АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 25 липня 2018 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Короткий зміст вимог заяви У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року, в обґрунтування якої заявник вказав, що під час розгляду справи Верховним Судом не було вирішено питання щодо скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно про належність спірного майна ОСОБА_1 , наслідком чого, з урахуванням остаточного визнання судом права власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 , є наявність у цьому реєстрі двох розділів про право власності на один об`єкт нерухомості. Враховуючи зазначене, заявник просить суд роз`яснити постанову Верховного Суду від 25 липня 2018 року таким чином, щоб державний реєстратор скасував відповідний розділ у реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі цього судового рішення. Рух заяви у суді касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У грудні 2020 року заяву ОСОБА_2 передано до Верховного Суду. 23 грудня 2020 року справу витребувано із суду першої інстанції, а у січні 2021 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Заява ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено до примусового виконання. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз`яснені можуть бути лише ті рішення, які підлягають виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Як слідує з матеріалів справи, після винесення Верховним Судом постанови від 25 липня 2018 року відбувся новий розгляд справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За результатами нового розгляду ухвалено рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року про часткове задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, скасовано рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини житлового будинку площею 53,9 кв. м, гаража площею 31,3 кв. м, гаража площею 27,4 кв. м, комори площею 16,7 кв. м, гаража площею 29,1 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 і ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини житлового будинку, що у технічному паспорті значиться під літ. Б площею 53,9 кв. м, стайні під літ. Е, стодоли під літ. Є, сараю під літ. Ж, 1920 року побудови, які знаходяться по АДРЕСА_1 , і ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_2 у цілому право власності на житловий будинок, що у технічному паспорті значиться під літ. Б площею 53,9 кв. м, стайні під літ. Е, стодоли під літ. Є, сараю під літ. Ж, 1920 року побудови, які знаходяться по АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін. Крім того, вказаною постановою скасовано додаткове рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2018 року в частині розподілу судових витрат щодо ОСОБА_2 . Таким чином, постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року не є остаточним рішенням у цій справі, яке підлягає виконанню сторонами. Разом із тим, постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року, яку просить роз'яснити ОСОБА_2 , є мотивованою, чіткою та зрозумілою. Враховуючи наведене, а також те, що постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року, яку просить роз'яснити заявник, не підлягає примусовому виконанню, вказана постанова відповідно до правил статті 271 ЦПК України роз`ясненню не підлягає, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити. Крім того, якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Зі змісту поданої ОСОБА_2 заяви вбачається, що заявник просить суд роз`яснити судове рішення, змінивши його зміст. З огляду на зазначене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року слід відмовити. Керуючись статтями 260, 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта