Ухвала КАС ВС № 160/7334/20

УХВАЛА 25 лютого 2021 року м. Київ справа № 160/7334/20 адміністративне провадження № К/9901/4990/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 160/7334/20 за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якій просила: - визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 по 30 червня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47712 гривень 70 копійок; - зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, З статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року та щомісячної доплати в розмірі 20% від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті з 01 по 30 червня 2020 року; - стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду в розмірі 27 959 гривні 30 копійок з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті з 01 по 30 червня 2020 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 травня 2020 року по 30 червня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47712,70 грн. Зобов`язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а також надбавки за вислугу років 20% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 160/7334/20 - скасовано в частині задоволених позовних вимог, та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. У решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 160/7334/20 - залишено без змін. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Судом встановлено, що скаржник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норми матеріального права, а саме - положень статей 6, 19, 130 Конституції України та статей 6, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту. У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у: застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; незастосуванні норми, яку належало застосувати; наданні застосованій нормі неправильного тлумачення. Касаційна скарга позивача в частині наведених обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи без зазначення того у чому конкретно полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона також містить посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - неврахування апеляційним судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у справі №200/13595/19-а у постанові від 09 грудня 2020 року. Проте, позивачем не зазначено в касаційній скарзі норму права, яка застосована судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. А тому, скаржником не обґрунтовано наявності підстав для відкриття касаційного провадження, визначених цим пунктом, а лише зазначено вищевказану постанову, оскільки у ній надається оцінка подібним відносинам з підстав порушення вимог законодавства України щодо нарахування суддівської винагороди. Також, скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак скаржником не зазначено конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому слід зазначити, що правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що оскаржує судове рішення, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте у подальшому посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, що є взаємовиключними обставинами, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Також скаржником не зазначено виключних обставин, передбачених підпунктами а)-г) пункту 5 частини 4 статті 328 КАС України, які є передумовою перевірки підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 160/7334/20 за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська