Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2962/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2962/19 пров. № А/857/14507/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Обрізка І. М. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Валюхом В.М. у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітон Компані» до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк») про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітон Компані» (далі - ТзОВ «Капітон Компані», товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича (далі - приватний виконавець Снігур О.Ю., відповідач) (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», третя особа), в якому просило визнати протиправними дії відповідача з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2019 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16.09.2019, визнати протиправними та скасувати вказані постанови. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оспорювані постанови. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець Снігур О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нерухоме майно, яке є предметом договору лізінгу, було передане позивачем в оренду ТзОВ «Маранта ОІЛ», що в свою чергу є видом економічної діяльності позивача та вказує на здійснення ним такої діяльності на території Тернопільської області, на яку поширюється його повноваження. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що правовідносини між АТ КБ «Приватбанк» та позивачем виникли на підставі договору фінансового лізину, а тому саме ТзОВ «Капітон Компані» юридично відповідало за це майно. Більше того, ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1403-VIII) визначає місце виконання виконавчого документу, проте не визначає правовий статус майна боржника. З позовної заяви незрозуміло у чому саме полягає порушення прав позивача. Більше того, позивачу було відомо про виконавче провадження, завчасно проінформовано про проведення виконавчих дій та про необхідність забезпечення участі свого представника, а тому позивач своєю бездіяльністю у формі відмови від повернення майна власнику, порушив права та інтереси АТ КБ «Приватбанк». Позивач та третя особа не скористалися правом подачі відзиву у встановлений судом строк. Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 та його представника Скибу В.М., представника третьої особи Мельник В.М., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 16.08.2019 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис (зареєстровано в Реєстрі за №3391), відповідно до якого пропонує вилучити у ТзОВ «Капітон Компані» та повернути АТ КБ «Приватбанк» нежитлове приміщення, загальною площею 12,8 кв.м., що знаходиться за адресою : Тернопільська область, Тернопільський район, с. Романівка, вул. Підволочинське шосе, 3А), вартістю 19 819 614,00 грн, яке є об`єктом лізингу згідно до умов договору фінансового лізингу №4К16086ЛИ від 16.09.2016 та додаткових угод, укладених між ТзОВ «Капітон Компані» та АТ КБ «Приватбанк» строком до 25.08.2024 та стягнути витрати за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 40 000,00грн. 16.09.2019 приватний виконавець Снігур О.Ю. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60066652 з виконання вищевказаного виконавчого напису та постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №60066652, відповідно до якої стягнуто з боржника ТзОВ «Капітон Компані» основну винагороду у сумі 1 981 961,40 грн. З інформаційної довідки про виконавче провадження від 18.10.2019 вбачається, що 01.10.2019 приватний виконавець Снігур О.Ю. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №60066652, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII. Вважаючи постанови приватного виконавця протиправними, ТзОВ «Капітон Компані» звернулося в суд із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2019 ВП №60066652 винесена відповідачем з порушенням вимог ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII, ч.1, 2 ст.25 Закону №1403-VIII, оскільки прийнята до виконання з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців. На думку суду, вказаний виконавчий документ відповідач повинен був повернути стягувачу без прийняття до виконання (як такий, що пред`явлений не за місцем виконання) протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII. Крім того, протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження презюмує протиправність прийнятих в подальшому у межах такого виконавчого провадження рішень, а тому похідні позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди також задовольнив. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, відтак предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість судового рішення в частині скасування оспорюваних постанов. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч.2 ст.308 КАС України. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом першим частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1403-VIII). Згідно ч.1 ст.24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Частиною другою статті 24 цього Закону передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України. З матеріалів справи видно, що місцезнаходження ТзОВ «Капітон Компані» на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зареєстровано у м. Луцьку по вул. Електроапаратна, 3, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не заперечується учасниками справи. Колегія суддів зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження у позивача відсутнє будь-яке нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2019. При цьому, об`єкт лізингу (нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 12,8 кв.м., що знаходиться за адресою : Тернопільська область, Тернопільський район, с.Романівка, Підволочинське шосе, 3А), який підлягав передачі стягувачу та є предметом договору фінансового лізингу від 16.09.2016 №4К16086ЛИ, належить на праві власності АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2019 та поясненнями представника третьої особи. З Єдиного реєстру приватних виконавців України вбачається, що виконавчим округом приватного виконавця Снігура О.Ю. є Тернопільська область. Як уже зазначалось вище, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Згідно ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За змістом ч.1, 2 ст.25 Закону №1403-VIII, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Частиною першою статті 27 Закону №1403-VIII передбачено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.1-4 ст.31 Закону №1403-VIII, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно п.2 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція №512/5 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці). Пунктами 3, 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, а у випадку пред`явлення виконавчого документу не за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника приватний виконавець зобов`язаний виконавчий документ повернути стягувачу без прийняття до виконання. Як зазначалось вище, приватний виконавець Снігур О.Ю. здійснює свою діяльність у межах виконавчого округу, яким є Тернопільська область, що підтверджується інформаційною довідкою від 24.09.2019, відтак міг прийняти до виконання вищевказаний виконавчий напис лише у випадку знаходження позивача або його майна на території Тернопільської області. Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів наявності будь-якого майна позивача (боржника) у в межах виконавчого округу відповідача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач порушив правила територіальної діяльності, оскільки прийняв виконавчий документ, який має виконуватися в іншому виконавчому окрузі, що суперечить наведеним вище положенням Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 30.04.2020 по справі №580/3311/19, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України враховується при розгляді цієї справи. Стосовно доводів відповідача про те, що оспорюваними постановами не порушуються права позивача, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки порушення відповідачем правил територіальної діяльності приватних виконавців при відкритті виконавчого провадження мало наслідком протиправне відкриття виконавчого провадження та винесення у межах такого виконавчого провадження інших постанов, в тому числі постанови про стягнення основної винагороди. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 195, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №140/2962/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 25.02.2021.