Постанова 4850 № 200/5395/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року справа №200/5395/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Стойка В.В.) від 19 червня 2020 року (повний текст рішення складений 19 червня 2020 року) у справі № 200/5395/20-а за позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2020 року ВП №62168803 про стягнення з боржника на користь АТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 63 067,64 грн.. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову від 22.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62168803. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшла заява про примусове виконання рішення, у якій стягувач просив відкрити за місцем знаходження майна боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №10037 від 03.05.2020 року виданого приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. До заяви про примусове виконання рішення стягувачем було додано довідку про відкритий рахунок, у якій зазначено, що у позивача відкритий рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Перший Українській Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м.Київ, вул.Андріївська, буд.4. Крім того, відповідно до виписки по особовому рахунку позивача на її рахунку станом на 22.05.2020 року наявний залишок у розмірі 1,00грн. Таким чином, стягувачем було виконано п.3 розділу ІІІ наказу Міністаретсва юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень. Відповідач також зазначив, що на його адресу не надходило копії позовної заяви та додатків до неї. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності сторін, оскільки він фактично був позбавлений права на складання та направлення відзиву на позовну заяву. На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . 22.05.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62168803, відповідно до якого на підставі виконавчого напису № 10037, виданого 03.05.2019 року Приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість в розмірі 63067,64 грн.. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". За приписами частини 2 статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2)рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4)рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;11)інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України від 02.06.2016р. № 1403-VIII Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом № 1404-VIII. За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404-VIII, і Закон № 1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, в редакції чинної у спірний період, ( далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. Пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3). З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Наведена адреса зазначена і у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара.Н.С. від 03.05.2019 року №10037. У заяві про примусове виконання рішення вих. №153311 АТ «Перший Український Міжнародний Банк» просило відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника. На підтвердження наявності у боржника майна стягувачем було надано: - довідку від 19.05.2020р. №1-01 про те, що у позивача є рахунок НОМЕР_3 від 14.02.2014 року в валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м.Київ, вул.Андріївська, буд.4; виписку з особового рахунку, згідно якої станом на 22.05.2020р. залишок на рахунку становить 1,00 грн.. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що наявність рахунку в банку може бути підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження банку, але лише за умови наявності коштів на цьому рахунку. Наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки рахунок це є засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила про те, що їй не відомо яким чином на її рахунку (реквізити якого знала тільки вона, банк та приватний виконавець) з`явилися кошти у розмірі 1,00 грн.. Відповідно до платіжного доручення №4932451895 від 22.05.2020 року, яке роздруковане з мобільного додатку «ПУМБ онлайн», невідома особа « ОСОБА_4 » 22.05.2020 року о 14 год.20 хв. поповнив її рахунок на 1,00 грн., що формально дало підставу апелянту відкривати виконавче провадження за виконавчим округом м.Київ. На підтвердження наведених обставин, позивачкою надано копію зазначеного платіжного доручення. На думку колегії суддів, наявність на момент відкриття виконавчого провадження на рахунку позивача 1,00 грн., не є підставою для визначення місця виконання рішення у м. Києві, а не за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позов. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Під час апеляційного провадження не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 200/5395/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі №200/5395/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 04 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 04 серпня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко