Постанова 4857 № 260/397/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 260/397/19 пров. № А/857/980/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Стельмаха П.П., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (головуючого судді Калинич Я.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Ужгород повний текст рішення складено 07.12.2020) у справі №260/397/20 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС в якому просить визнати звільнення позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС, згідно з наказом від 27.04.2015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 27.04.20015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на роботі на займаній посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС чи на іншій рівнозначній посаді з 27.04.2015 року, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу із 27.04.2015 року по день ухвалення рішення суду із утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та протокольну ухвалу від 24.06.2020 про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та поновлення строку звернення до суду та залишити позовну заяву без розгляду. Вказує, що позивачкою пропущено строк на оскарження наказом від 27.04.2015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Згідно із частинами 1, 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила публічну службу у митних органах з 2008 року. 27.01.2015 ОСОБА_1 подано заяву до Закарпатської митниці ДФС про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» та подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік. За результатами перевірки достовірності відомостей з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 , визначених п. 2 ч.5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», 03.04.2015 ДПІ в Іршавському районі ГУ ДФС у Закарпатській області складено висновок №49/10/1700, яким встановлено, що: - ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, а саме: не задекларовано транспортний засіб марки DAIMLER CRYSLER, 2001 року випуску, набутий за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_1 ; - вартість майна вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел. 06 квітня 2016 року позивач подала заяву на ім`я начальника Закарпатської митниці ДФС про надання їй неоплачуваної відпустки для догляду за дитиною з 08.04.2015 року. Наказом від 08.04.2015 за №397-кв «Про надання відпустки для догляду за дитиною» надано ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 08 квітня 2015 року по 07 квітня 2016 року. 24.04.2015 заступником начальника відділу персоналу Закарпатської митниці ДФС складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якій зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 застосовуються заборони, визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади». 27.04.2015 Закарпатською митницею ДФС було видано наказ №554-кв «Про припинення відпустки для догляду за дитиною». На підставі даної довідки, наказом Закарпатської митниці ДФС від 27.04.2015 року №442-о ОСОБА_1 було звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного посту «Дякове» Закарпатської митниці ДФС згідно п.14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Вважаючи таке звільнення незаконним, позивач звернулася до суду. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України). Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України). Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про очищення влади», який 6 жовтня 2014 року набрав чинності від 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Як передбачено пунктом 10 частини 1 статті 2 вказаного Закону, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. Вказана заборона у відповідності до частини 8 статті 3 Закону № 1682-VII застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Згідно із частиною 5 статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (частина 10 статті 5 Закону України «Про очищення влади»). Відповідно до частини 14 статті 5 Закону № 1682-VII керівник органу, передбачений частиною 4 цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини 5 цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади. Суд зазначає, що вживання у тексті частини 8 статті 3 Закону України «Про очищення влади» єднального та розділового сполучника «та/або» дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв. За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел. Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов`язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел. За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті, доходам, отриманим із законних джерел. Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у декларації, доходам, отриманим із законних джерел. Саме ці відомості згідно з пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII підлягають перевірці. Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел. Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади стала довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», складена з урахуванням висновку ДПІ в Іршавському районі ГУ ДФС у Закарпатській області від 03.04.2015 №49/10/1700 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII. Судом встановлено, що 06.03.2015 від ДПІ у Іршавському районі позивач отримала листа за №283/1700 від 06.03.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 необхідно було надати пояснення з приводу того, що при перевірці відомостей наведених у розділі ІІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, нібито вказані недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого за час перебування на посаді державного інспектора митного оформлення, які не відповідають наявній податковій інформації про її майно, а саме щодо наявного транспортного засобу DAIMLER CRYSLER 2001 року випуску. З наданих ОСОБА_1 пояснень, вбачається що остання не вказала у декларації вищевказане майно, оскільки таке відчужила ще у 2009 році по довіреності. З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що не зазначення позивачем в декларації за 2014 рік, внаслідок помилки, відомостей про транспортні засоби, не може бути достатньою і законною підставою для застосування до нього відповідачем Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення з роботи та накладення на нього заборон, передбачених частиною 3 статті 1 вказаного Закону. Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації (як це має місце у декларації позивача) не є самостійним критерієм заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов`язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманих із законних джерел. За другим критерієм, достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного в їх деклараціях, набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм, як це має місце відносно ОСОБА_1 необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна, зазначеного у декларації, доходам отриманим із законних джерел. Отже, слід розмежовувати предмети регулювання частини 8 статті 3 Закону № 1682-VII, яка визначає критерії здійснення очищення влади (люстрації) та частини п`ятої статті 5 цього Закону, яка регулює предмет перевірки, мета якої виявити вказані в частині восьмій статті 3 Закону складові. Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей, щодо наявності майна та/або невідповідність вартості майна, вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, що таке майно було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманих із законних джерел. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що не може бути підставою для застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», виявлення у процесі проведення перевірки контролюючим органом лише недостовірних відомостей, стосовно придбаного майна, яке не зазначене у декларації, згідно з люстраційним законодавством оскільки таке не несе правових наслідків, а такі факти перебувають у межах регулювання антикорупційного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС за Законом України «Про очищення влади». Згідно із абзацом 4 частини 10 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру є підставою для притягнення суб`єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної відповідальності відповідно до закону. Колегія суддів вважає, що за подання недостовірних відомостей щодо наявності транспортних засобів, а саме: автомобіля DAIMLER CRYSLER 2001 року випуску, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, яке набуте позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», позивач повинен нести відповідальність за антикорупційним законодавством, а не за Законом України «Про очищення влади». За наведених вище обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача із займаної посади проведено із підстав, не передбачених Законом України «Про очищення влади», у зв`язку із чим наказ Закарпатської митниці ДФС від 27.04.2015 року №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та таким, що належить до скасування. Щодо позовної вимоги про скасування наказу Закарпатської митниці ДФС від 27.04.2015 року за №554-кв «Про припинення відпустки для догляду за дитиною», суд зазначає, що така позовна вимога є похідною, оскільки такий наказ був виданий 27.04.2015 року, задля звільнення ОСОБА_1 тим же днем з Закарпатської митниці ДФС, у зв`язку з цим, наказ Закарпатської митниці ДФС від 27.04.2015 року за №554-кв «Про припинення відпустки для догляду за дитиною» є протиправним та підлягає скасуванню. Частинами 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Враховуючи викладене, суд погоджується, що порушені права позивача в цій частині підлягають захисту шляхом поновлення на посаді з якої її було звільнено, а саме: державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Дякове». Апелянт вказує, що позивачкою пропущено строк на оскарження наказом від 27.04.2015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 », а тому слід скасувати рішення та протокольну ухвалу від 24.06.2020 про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, однак колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року в якій скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року про залишення без розгляду позовну заяву досліджувалися підстави пропуску строку позивачкою на оскарження оспорюваних дій відповідача. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №260/397/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 23.02.2021, оскільки суддя Гуляк В.В. перебував на листку непрацездатності з 19.02.2021 по 22.02.2021.