Постанова 4856 № 240/9833/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9833/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 25 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представника позивача: Якимчука Д.М., представника відповідача: Домарацької В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 1. 30 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень : №0003203205 про застосування до платника фінансових санкцій в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним здійснення без наявності відповідної ліцензії; №0003223205 про застосування до платника фінансових санкцій в розмірі 109291,94 грн. реалізацію товарів (пального), які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 2. 03 грудня 2020 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт ТОВ " ОІЛ-ГАЗ" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4. Апелянт зазначив, що відповідач протиправно призначив фактичну перевірки і такий наказ оскаржено в судовому порядку. За результатами такої фактичної перевірки відповідач протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що ні лист ДПС України, ні лист УСБУ в Житомирській області, а ні звернення гр. ОСОБА_1 не могли бути підставами для такої перевірки, а тому незаконно призначена та проведена фактична перевірки не може породжувати жодних правових наслідків для платника. Крім того, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є наслідком неналежного законодавчого регулювання спірних відносин щодо отримання ліценцій на роздрібну торгівлю паливними матеріалами, дискримінаційного відношення податкового органу до платника, не врахування заперечень на акт перевірки та без доведення вини позивача в допущених порушеннях. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 5. 29.01.2020 року уповноваженими особами відповідача була проведена фактична перевірка з питань дотримання апелянтом вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним. За результатами такої перевірки був складений акт перевірки від 07.02.2020року та 27.02.2020 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: 5.1. №0003203205 про застосування до платника фінансових санкцій в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним здійснення без наявності відповідної ліцензії; 5.2. №0003223205 про застосування до платника фінансових санкцій в розмірі 109291,94 грн. реалізацію товарів (пального), які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання.

6. Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0003203205 від 27.02.2020 року, підставою для застосування до апелянта фінансових санкцій в розмірі 250000,00 грн. стали порушення вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року N 481/95-BP (надалі - Закон N 481/95-BP).

7. Суть допущеного платником порушення зведена виключно до здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії на таку торгівлю в період з 01.07.2019 року по 14.07.2019 року на загальну суму 16815,47грн.

8. На підставі заяви платника від 26.06.2019 року за вх. №Д/6868 відповідачем 15.07.2019 року видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , терміном дії з 15.07.2019 року по 15.07.2024 року.

9. Всупереч вимогам Закону N 481/95-BPР апелянтом в період з 01.07.2019 року по 14.07.2019 року здійснена роздрібна торгівля пальним без наявності відповідної ліцензії на таку торгівлю на загальну суму 16815,47 грн. Вказані обставини підтверджуються наданим суду першої інстанції переліком фіскальних звітних чеків за №№973-986) щодо такої торгівлі ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

10. Апелянт вказав, що відповідач протиправно призначив фактичну перевірки і такий наказ оскаржено в судовому порядку. За результатами такої фактичної перевірки відповідач протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що ні лист ДПС України, ні лист УСБУ в Житомирській області, а ні звернення гр. ОСОБА_1 не могли бути підставами для такої перевірки, а тому незаконно призначена та проведена фактична перевірки не може породжувати жодних правових наслідків для платника. Крім того, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є наслідком неналежного законодавчого регулювання спірних відносин щодо отримання ліценцій на роздрібну торгівлю паливними матеріалами, дискримінаційного відношення податкового органу до платника, не врахування заперечень на акт перевірки та без доведення вини позивача в допущених порушеннях.

11. Відповідач зазначив, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено правомірність призначення спірної фактичної перевірки. В ході такої перевірки було підтверджено роздрібну торгівлю апелянтом паливними матеріалами без відповідної ліцензії та відсутність обліку запасів паливних матеріалів за місцем їх реалізації. Такі порушення та відмова платника надати уповноваженими особам податкового органу витребувані матеріали правомірно стали підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Порядок та строки видачі таких ліцензій врегульовано Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII (надалі - Закон N 2628-VIII), який набрав чинності з 01.01.2019року.

14. Частина 46 статті 15 Закону N 481/95-BP, ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику щодо пального - не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

15. Приписами частини 20 статті 15 цього Закону N 481/95-BPР роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, виключно за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

16. Приписами статті 232 Податкового кодексу України та статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі - Закон N 265/95-ВР) передбачено, що програмними реєстраторами розрахункових операцій забезпечується занесення для довгострокового зберігання на фіскальному сервері контролюючого органу та багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, в тому числі щодо роздрібної продажі пального.

17. Відповідно до ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів податкового контролю.

18. Відповідно до вимог абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону N 481/95-BPР за порушення норм цього Закону щодо роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - застосовуються фінансові санкції в розмірі 250000 гривень. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

20. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо наявності дискримінації в діях податкового органу при видачі такої ліцензії та щодо неналежного правового регулювання порядку її видачі , так як за змістом вимог ст.9 КАС України суд розглядає позов в межах позовних вимог, однак жодних позовних вимог щодо протиправності дій відповідача при видачі апелянту у вказаної ліцензії не заявлено.

21. Порядок та строки видачі таких ліцензій врегульовано нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII (надалі - Закон N 2628-VIII), який набрав чинності з 01.01.2019 року.

22. Як зазначено в частині сорок шостій статті 15 N 481/95-BP, ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику щодо пального - не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

23. Колегія суддів дійшла висновку, що зазначена ліцензія на право роздрібної торгівлі апелянту була видана без порушень вимог частини 46 статті 15 N 481/95-BP.

24. Є безпідставними доводи апелянта про дискримінаційні дії з боку відповідача, так як ним не надано жодного доказу, який б це підтвердив.

25. Колегія суддів зазначає, що за приписами частини двадцятої статті 15 цього Закону N 481/95-BPР роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, виключно за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

26. Колегією суддів встановлено, що всупереч вказаним вимогам Закону N 481/95-BPР Позивачем в період з 01.07.2019 року по 14.07.2019 року здійснена роздрібна торгівля пальним без наявності відповідної ліцензії на таку торгівлю на загальну суму 16815,47 грн. Вказані обставини підтверджуються наданим переліком фіскальних звітних чеків за №№973-986) щодо такої торгівлі.

27. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неналежності таких доказів, так як апелянтом не враховано особливості правового врегулювання електронного адміністрування реалізації пального, яке введено в дію з 1 липня 2019 року.

28. Приписами статті 232 Податкового кодексу України та статті2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі - Закон N 265/95-ВР) передбачено, що програмними реєстраторами розрахункових операцій забезпечується занесення для довгострокового зберігання на фіскальному сервері контролюючого органу та багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, в тому числі щодо роздрібної продажі пального.

29. Тобто інформація про обсяги роздрібної торгівлі пальним апелянтом в період з 01.07.2019 року по 14.07.2019 року на вказаній АЗС в автоматичному режимі надійшла до податкового органу саме від апелянта як належного джерела вказаної інформації.

30. Колегія суддів вважає безпідставними також доводи апелянта щодо незаконності наказу про призначення фактичної перевірки, що в свою чергу свідчить про незаконність проведення самої перевірки, так як правомірність наказу відповідача від 28.01.2020 року №135 не є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, бо такі позовні вимоги апелянтом не заявлено.

31. Правомірність вказаного наказу була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі (№240/959/20) за позовом апелянта. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 року у задоволенні такого позову відмовлено, чим підтверджено правомірність такого наказу щодо призначення спірної фактичної перевірки.

32. Колегія суддів вважає слушними доводи відповідача, що відповідно до приписів Податкового кодексу України та ст.16 Закону N 481/95-BPР відповідач наділений функціями щодо здійснення контролю за виконанням вказаного Закону N 481/95-BPР, що в силу вимог пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України є самостійною підставою для призначення та проведення такої фактичної перевірки.

33. Посилання апелянта на нібито наявність листу ДПС України, або на лист УСБУ в Житомирській області,або на звернення гр. ОСОБА_1 є безпідставними, так як вони взагалі не зазначені в наказі відповідача від 28.01.2020 року №135 як підстави для проведення такої фактичної перевірки.

34. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів податкового контролю, а тому доводи апелянта щодо недотримання вимог вказаного Закону при призначенні та проведенні спірної перевірки також є безпідставними.

35. Колегія суддів враховує, що відповідно до вимог абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону N 481/95-BPР за порушення норм цього Закону щодо роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - застосовуються фінансові санкції в розмірі 250000 гривень.

36. Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.02.2020 року №0003203205 відповідачем винесено на підставі, в межах повноважень і в порядку, передбаченому законодавством України та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

37. Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0003223205 від 27.02.2020 року, підставою для застосування до апелянта фінансових санкцій в розмірі 109291,94 грн. стали порушення вимог п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі - Закон N 265/95-ВР).

38. Суть допущеного апелянтом порушення зведена виключно до недотримання ним вимог законодавства щодо обліку товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), та щодо здійснення продаж товарів на загальну суму 16815,47 грн., що відображені в такому обліку.

39. Такі твердження відповідача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

40. За приписами п.12 статті 3 Закону N 265/95-ВР апелянт як суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, зобов`язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

41. При цьому апелянт як суб`єкт господарювання, зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

42. Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що апелянтом не було надано уповноваженим особам відповідача під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу на АЗС, розташованої за адресою: м.Андрушівка Житомирської області, вул.Зозулинського,15/д.

43. Суд вважає безпідставними доводи апелянта, що така відмова була правомірною і зумовлена тим, що такий облік ведеться за місцем знаходження основного підприємства та підтверджується відповідними доказами.

44. По-перше, в силу вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надані апелянтом та досліджені судом першої інстанції копії договорів поставки нафтопродуктів, видаткові та товаротранспортні накладні свідчать виключно про поставку певних нафтопродуктів, а не їх облік та облік таких товарів і їх продаж саме на АЗС, розташованої за адресою: м.Андрушівка Житомирської області, вул.Зозулинського,15/д,.

45. По-друге, суд першої інстанції вірно погодився з доводами апелянта, що правовідносини щодо зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів врегульовані правовими нормами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 N 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

46. Так, підпунктами 4.2.5.4 - 4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції встановлено, що для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС.

47. Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

48. Згідно з п. п. 10.2.10 п. 10.2. Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).

49. Підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції прямо передбачено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

50. Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками також відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП (підпункти 10.3.4.1 - 10.3.4.2 пункту 10.3 Інструкції).

51. Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

52. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП (пункт 14.4 Інструкції).

53. Як зазначено в п.16.1 Інструкції, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

54. Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства (пункт 16.2 Інструкції).

55. Аналогічно, відповідно до п.9.1 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 р. N 332 (надалі - Інструкція N 332), на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою N 14-ГС (додаток 14).

56. Матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ у товарній книзі кількісного руху СВГ за формою N 15-ГС (додаток 15), в якій записуються надходження і відпуск газу за день, а також виводять залишки на кінець дня. Кількість СВГ, яка приймається на зберігання, у разі надходження її залізничним та автомобільним транспортом, визначається на підставі актів приймання СВГ за кількістю за формою N 1-ГС або N 3-ГС, відповідно (п.10.1 Інструкції N 332).

57. У кінці робочого дня на підставі даних журналу оперативного обліку наповнення балонів за формою N 6-ГС матеріально відповідальна особа ГНС складає видаткову накладну на списання СВГ з товарних залишків (п.10.5 Інструкції N 332).

58. Більш того, приписи Інструкції N 332 зобов`язують апелянта здійснювати бухгалтерський облік руху СВГ на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 та зареєстрованого Міністерством юстиції 2 листопада 1999 р. за N 751/4044.

59. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що при проведенні спірної фактичної перевірки уповноваженим особам податкового органу не було надано жодних перелічених вище документів, передбачених Інструкцією та Інструкцією N 332, на підтвердження обліку нафтопродуктів та їх походження, що реалізовувалися на АЗС, розташованої за адресою: м. Андрушівка Житомирської області, вул.Зозулинського,15/д,.

60. Такі документи не були надані апелянтом і суду.

61. На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно погодився з висновком відповідача про відсутність належного обліку нафтопродуктів саме на АЗС, розташованої за адресою: м.Андрушівка Житомирської області, вул.Зозулинського,15/д, і що мала місце реалізація нафтопродуктів на загальну суму 16815,47грн., які не обліковані у встановленому порядку.

62. В силу приписів ст.20 Закону N 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

63. Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.02.2020року №0003223205 відповідачем також винесено на підставі, в межах повноважень і в порядку, передбаченому законодавством України та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

64. Судом першої інстанції також встановлено, що апелянтом відмовлено на запит податкового органу від 29.01.2020 року надати відповідні документи в ході проведення спірної перевірки. На підтвердження вказаних обставин складено акт від 07.02.2020року.

65. В силу приписів п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України (в редакції на час спірних відносин) ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

66. Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.02.2020року №0003213205 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. відповідачем також винесено на підставі, в межах повноважень і в порядку, передбаченому законодавством України та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

67. Відповідно до вимог ст.242 КАС України при вирішенні спірних правовідносин суд першої інстанції правильно враховував висновки щодо застосування вимог пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону N265/95-ВР, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 р. у справі N 823/1977/16.

68. Разом з тим, наведені в апеляційній скарзі висновки Верховного Суду в інших адміністративних справах, не підлягають врахуванню колегією суддів при вирішенні даного спору, так як були викладені на підставі інших спірних обставин. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

69. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

70. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

71. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

72. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 73 . Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

74. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ТОВ " ОІЛ ГАЗ" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2021 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.