Постанова 4852 № 328/1189/20(2-а/328/37/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 328/1189/20 провадження №2-а/328/37/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Головко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2020 року (суддя Погрібна О.М., повний текст складено 20.10.2020) у справі №328/1189/20 (провадження №2-а/328/37/20) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати постанову серії БАА №336176 від 02 червня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача накладенню стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях позивача складу правопорушення. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що даною постановою він притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме не пред`явлення для перевірки посвідчення водія. Вказував, що обов`язок пред`явити на вимогу документи, зазначені в п. 2.1 а Правил, зокрема, посвідчення водія, у особи виникає після зупинки його транспортного засобу поліцейським, при цьому вичерпний перелік підстав для такої зупинки визначений ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначав, що в даному випадку інспектор патрульної поліції не зупиняв його ТЗ та підійшов до нього, коли він не рухався, а отже не мав правових підстав вимагати пред`явлення документів для огляду. Вказував, що спірна постанова протиправно складена поліцейським не на місці вчинення правопорушення, а у приміщенні відділення поліції. Стверджував, що жодних порушень ПДР ним допущено не було, а викладені в спірній постанові обставини не відповідають дійсності. Просив скасувати оскаржуване рішення, оскільки винесене поліцейським за відсутності події та складу правопорушення, без наявності доказів вчинення такого та надання оцінки запереченням позивача. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2020 рокуадміністративний позов задоволено, а саме: скасовано постанову серії БАА № 336176 від 02.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, яка винесена поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Стусем Максимом Миколайовичем відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП - закрито Задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому, оцінюючі наданий відповідачем рапорт поліцейського, що складав спірну постанову, з огляду на правову позицію Верховного Суду, суд вказав, що такий документ не може бути допустимим доказом вчинення правопорушення. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Аргументи скаржника фактично зводяться до того, що в даній справі належним відповідачем є інспектор патрульної поліції, який склав спірну постанову, на якого і має бути покладений обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення. Також, за позицією скаржника, до участі у справі мав бути залучений в якості третьої особи Токмацький ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного. Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою серії БАА №336176 від 02.06.2020, яка винесена поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусем М.М., на позивача ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. Відповідно до зазначеної постанови позивач 02.06.2020 о 06.35 год., керуючи транспортним засобом ЗАЗ -1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Нагорній у місті Токмак з технічними несправностями та не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п. п 2.1 а ПДР України. Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду. За наслідками перегляду судового рішення суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Відповідно до пп. 2.1 а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно із п.2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Отже, не пред`явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП. Так, за приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В спірній постанові серія БАА від 02.06.2020, як вбачається з її змісту, також відсутні відомості про докази, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. При цьому суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що оскаржувана постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, а тому сама по собі не може беззаперечно свідчити про вчинення ОСОБА_2 правопорушення. Стосовно наданого відповідачем рапорту поліцейського Стуся М.М., який складав вищезазначену постанову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний документ не може слугувати однозначним доказом винуватості позивача у вчиненні правопорушення. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а. Як встановлено судом, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, відповідачем не надано. Отже, письмові пояснення поліцейського (рапорт) не може бути достатнім доказом правомірності спірної постанови за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності прийнятого рішення. При цьому, суд зауважує, що, з огляду на доводи заявленого позову, позивач свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечує та зазначає, що порушення вимог ПДР ним допущено не було. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи, що обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо недоведеності відповідачем під час судового розгляду справи належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим вказав на наявність підстав для його скасування та задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що належним відповідачем у даній справі має бути поліцейський сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусь М.М., як службова особа, яка безпосередньо винесла оскаржувану постанову. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пункт 7 частини 1 КАС України встановлює, що вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху передбачених ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, в спірному випадку поліцейський Стусь М.М. при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача діяв не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу (підрозділу) Національної поліції, на який,Ю зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП України. Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та не спростовують правильності його висновків по суті спору. З огляду на наведене апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2020 року по справі №328/1189/20 (провадження №2-а/328/37/20) без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 25.02.2021р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя О.В. Головко