Постанова 4813 № 521/21193/19

Номер провадження: 22-ц/813/3350/21 Номер справи місцевого суду: 521/21193/19 Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.02.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, на рішенняМалиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Бобуйок І.А. 04 листопада 2020 року у м. Одеса, - встановила: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги про розірвання шлюбу мотивовані тим, що у позивача та відповідача різні погляди на життя і рішення сімейних питань, подальше сумісне проживання та збереження шлюбу між сторонами неможливе, спільне життя не склалось. Спільне господарство не ведеться з січня 2019 року, у сторін відсутнє взаєморозуміння, примирення між ними неможливе. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2020 рокупозов ОСОБА_1 було задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місті Жмеринці Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 78, серія НОМЕР_1 , розірвано. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення із мотивувальної частини посилання на встановлення судом обставин припинення ведення спільного господарства сторонами з січня 2019 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту припинення ведення спільного господарства сторонами саме з січня 2019 року. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами було зареєстровано 28 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місті Жмеринці Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 78, серія НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною припинення сімейних відносин є те, що у сторін відсутнє взаєморозуміння, несумісність?характерів, виникають постійні сварки на підставі протилежних поглядів на сімейне життя.?Між сторонами втрачено почуття любові та взаємоповаги. Сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть з січня 2019 року. На примирення позивач не згоден, обґрунтовуючи це тим, що відновлення родини є неможливим, шлюб існує формально. При дослідженні фактичних взаємин між сторонами і дійсних причин розірвання шлюбу судом першої інстанції вірно встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. Частиною 1 статті 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язкиу шлюбі та сім`ї. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Згідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позов підлягав задоволенню, оскільки сторони мають стійке волевиявлення щодо розірвання шлюбу, а примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту припинення ведення спільного господарства сторонами саме з січня 2019 року. Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Колегія суддів зауважує, що позивач у позовній заяві зазначив обставини про те, що фактичні подружні стосунки між ним та відповідачкою припинилися з січня 2019 року, а представник відповідач вказував, що відносини сторін, як дружини і чоловіка, фактично припинилися у серпні 2019 року, однак сторони не надали до суду належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів в підтвердження вказаних обставин та не обгрунтували, яким чином дата припинення подружніх стосунків впливає на прийняття рішення у справі про розірвання шлюбу, та які негативні наслідки можуть настати в разі її відсутності. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 лютого 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе