Постанова 4824 № 758/2528/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2021 року м. Київ Справа № 758/2528/18 Провадження: № 22-ц/824/2405/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Захарчука С.С., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни назви АТ КБ «Приватбанк», далі - банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 22.07.2011 року підписав анкету-заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 3400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві погодився із тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також зазначив, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. За таких обставин банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.07.2011 року, яка станом на 31.12.2017 року складала 117 000 грн., з яких: 3 400 грн - тіло кредиту, 113 600 грн - відсотки за користування кредитом. Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.07.2011 за тілом кредиту у розмірі 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі1762 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням в частині незадоволених позовних вимог, Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов щодо нього, і відповідач, власноручно підписавши анкету-заяву, взяв на себе зобов`язання по його виконанню. Кредитний договір повністю відповідає вимогам цивільного законодавства. Відповідач, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами, а тому, відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, Умовах та правилах, які знаходяться у відкритому доступі, не свідчить про неукладеність договору кредиту. Відповідач отримав кредитну картку та здійснив дії щодо її активації, отримав кредитний ліміт на карту та активно ним користувався, що підтверджується довідкою про рух коштів та довідками про видачу кредитних карток. Окрім того, відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, розрахунком заборгованості, довідками про видані картки, про зміну умов кредитування та випискою по рахункам. Також на підтвердження даних обставин, до апеляційної скарги долучено довідку про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по кредитному договору ОСОБА_1 Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи, 22 липня 2011 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі(а.с.10). У заяві зазначено, що підписана ОСОБА_1 заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді,складає між ним та банком договір. Згідно даного позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 22.07.2011 року, відповідач станом на 31.12.2017 року мав заборгованість у розмірі 117 000 грн., з яких: 3 400 грн - тіло кредиту, 113 600 грн - відсотки за користування кредитом. Задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк» частково, суд першої інстанції виходив із того, що ванкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 22.07.2011 року процентна ставка не зазначена. А тому, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані позивачем витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Дослідивши надані позивачем докази та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, аналізуючи та оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності, та, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 (провадження N14-131цс19), суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 лише суми непогашеного кредиту в розмірі 3 400 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.07.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Також банк зазначав, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. На підтвердження своїх вимог банкдо матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 22.07.2011 року станом на 31.12.2017, копію анкети - заяви, довідку про зміну умов кредитуваннята копію паспорту ОСОБА_1 . Як убачається із долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, вона містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. У вказаній анкеті-заяві не зазначено даних про умови кредитування, строку договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту. Також відповідачем у даній анкеті не зазначено яку картку він виявив бажання оформити та не зазначено бажаного кредитного ліміту. Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій(ст. 12 ЦПК України). Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, уразі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 22.07.2011 року процентна ставка не зазначена. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, розмір і порядок нарахування відсотків, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором, копії заяви позичальника та витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», позивач у позовній заяві посилався і на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт. Проте, матеріали справи не містять жодних підтверджень обставин, який саме витяг з Тарифів та який саме витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також того, які документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в позові розмірі. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а такожТарифи,надані банком Витяг з Умов та анкета-заява не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачемкредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Будь-яких заяв про долучення доматеріалів справи вказаних доказів позивачем не подано, а також не обґрунтовано та не наданодоказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Окрім того, колегія суддів відмічає що довідка про умови кредитування, на яку посилається скаржник, є нечитабельною, що позбавляє суд встановити належність такого доказу. Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками є правильним. Обґрунтованим колегія суддів вважає і висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом (тіла кредиту) з огляду на наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 наведено правовий висновок про те, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Ураховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому і вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. За таких підстав, наявні правовіпідстави для стягнення в примусовому порядку з боржникалише суми непогашеного тіла кредиту (в тому числі, простроченого) в розмірі3 400 грн. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, колегія суддів доходить висновку, що відсутні правові підстави для скасування заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, а тому апеляційна скарга Крилової О.Л. в інтересах АТ КБ «Приват банк» задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382-384 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк»залишити без задоволення. Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль