Постанова 4812 № 945/2045/20

24.02.21 22-ц/812/370/21 Справа №945/2045/20 Головуючий суду першої інстанції Шаронова Н. О. Провадження №22-ц/812/370/21 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2021 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Лівшенком О. С., за участі: заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 , представника заінтересованої особи Долгова А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року, ухвалене о 10 год 49 хв під головуванням судді Шаронової Н. О. у приміщенні суду у м.Миколаєві, повний текст якого складено 22 грудня 2020 року, за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , У С Т А Н О В И В: 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду вказану заяву, яку обґрунтовувала наступним. Заявник вказувала, що з січня 2017 року по 18 серпня 2020 року проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час сумісного проживання в них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2018 року ОСОБА_3 постійно принижував заявника, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, примушував вийти на роботу, хоча вона була у відпустці по догляду за дитиною, а також змушував отримувати кредити і позичати кошти у родичів. Постійні сварки та конфлікти стали причиною закінчення їхніх відносин. З серпня 2020 року вона та ОСОБА_3 проживають окремо. Заявник разом з дитиною повернулася проживати до своїх батьків у с.Сливине Миколаївського району Миколаївської області. Однак, ОСОБА_3 не залишає її в спокої. Він неодноразово їй дзвонив, постійно ображав, залякував, почав переслідувати, ходити за нею на роботу, надсилав з телефону образливі повідомлення, в яких містилися погрози щодо неї та членів її родини. ОСОБА_3 систематично приїжджає за місцем її проживання та фізично здійснює напад на заявника та членів її родини. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 , яким заборонити йому перебувати у місці проживання (перебування) заявника: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на 30 метрів до її місця проживання, роботи ( АДРЕСА_2 ), дошкільного навчального закладу «Колосок» (вул. Південна, 8 в с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області), інших місць частого відвідування; заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_3 вести із нею листування, телефонні перемовини або контактування через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 строком на 6 місяців з встановленням заборон, про які заявник просила у заяві. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 . Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначав, що обставини, на які посилається заявник, не відповідають дійсності та не доведені належними доказами. Крім того, він наголошував на тому, що своєю заявою ОСОБА_1 намагається обмежити його право на спілкування з донькою ОСОБА_6 . Заявник подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначала, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Норми статей 1, 3, 4, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачають, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на колишнє подружжя. Діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, серед іншого, ґрунтується на засадах гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України. Згідно з ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до ч.1 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_4 (а.с.6). Заявник разом з донькою, батьком ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_8 проживає у будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 проживає у с.Кир`яківка Миколаївського району Миколаївської області. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Веснянській сільській раді від 21 жовтня 2020 року рекомендовано ОСОБА_1 надати можливість ОСОБА_3 спілкуватися із донькою у її присутності кожної суботи місяця з 10 до 12 години, а також у день народження, святкові дні на нейтральній території, із збільшенням у подальшому часу спілкування з 10 до 14 години, за попередньою домовленістю між батьками. Для кращої адаптації спілкування дитини з батьком запропоновано спілкування через відеозв`язок за домовленістю батьків до 10 хв 3 рази на тиждень. Рішенням виконкому Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №5 від 21 січня 2021 року встановлено дні спілкування ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_6 щосуботи з 10.00 до 12.00 год на нейтральній території у присутності матері дитини. 24 та 31 жовтня, 05 та 07 листопада 2020 року ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів по факту конфлікта з ОСОБА_1 щодо спілкування з дитиною. 21 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою про винесення заборонного припису щодо ОСОБА_3 , який ображає її та погрожує. У формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 погрожував вбити її, має зброю та/або може її легко дістати і застосувати, раніше застосовував фізичне насильство, залякував, переслідував, здійснював напади на постраждалу за межами домашнього середовища, утримував проти її волі в певному місці або будь-яким іншим чином обмежував свободу, у тому числі свободу в спілкуванні, виганяв її з місця проживання та/або погрожував здійснити такі дії. У цей день співробітником поліції було винесено терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_3 строком на 10 діб через надсилання кривдником на адресу заявника повідомлень образливого змісту щодо неї та членів її родини. Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні домашнього насильства психологічного характеру через те, що він 21 листопада 2020 року надіслав ОСОБА_1 повідомлення образливого змісту. Під час судового розгляду справи ОСОБА_3 винну визнав повністю. Відповідно до наданих ОСОБА_1 витягів листування з ОСОБА_3 , протягом жовтня-листопада 2020 року останній надсилав їй повідомлення образливого змісту, які містять натяки на можливість здійснення ним таких дій, що не сподобаються ОСОБА_1 , які можна оцінити як залякування. 21 листопада 2020 року було звернення до правоохоронних органів матері ОСОБА_1 про спричинення ОСОБА_3 їй легких тілесних ушкоджень. Однак, 29 грудня 2020 року кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 щодо видачі обмежувального припису є правильним, бо відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Матеріали справи свідчать, що заявник довела належними та допустимими доказами факт вчинення психологічного насильства щодо неї, а також наявності ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо ОСОБА_3 обмежувального припису. Між тим судом при визначенні строку застосування обмежувального припису не було взято до уваги, що вказане психологічне насильство було вчинено на фоні наявності конфлікту сторін щодо спілкування батька з донькою та відсутності доказів тривалого, систематичного спричинення ОСОБА_3 насильства. Наявні у справі докази та обставини справи свідчать, що встановлений судом максимальний строк дії обмежувального припису є необґрунтовано завеликим. За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення строку дії обмежувального припису. Достатнім строком дії обмежувального припису, на думку колегії суддів, буде строк два місяці. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 за допомогою обмежувального припису намагається обмежити його у праві на спілкування із дитиною, колегія суддів не бере до уваги, бо наявність конфлікту між сторонами щодо спілкування батька з донькою не може виправдати поведінку ОСОБА_3 . Будь-які конфлікти повинні вирішуватися у законний спосіб, а не за допомогою образ, погроз та залякувань. Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року змінити в частині визначення строку дії обмежувального припису з шести місяців до двох місяців. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді: С. Ю. Колосовський О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 24 лютого 2021 року.